сперечатись не буду.. весело було в майдані... але.. я вже забув що меня протипоказано веселитися.. одразу накатує хвиля суму.. другий день ні настрою, ні бажання щось робити, когось бачити, з кимось розмовляти... і взагалі.. я як завжди... чогось можу не розуміти.. не побачити чогось вчасно.. як наслідок домислюю.. потім розчаровуюсь... ніяк не можу в собі це вижити...
набридло бути самому... з іншого боку... пишу я одне й теж...але... я хочу прокидатися зранку і... знати що хтось відкривши очі подумає про мене...

feel like: никакое