ми посрались більше тижня тому і я придумала негативного тебе і, як виявилось - не тебе зовсім.
ти приїхав, коли вже було пізно, і лише дивна випадковість допомогла тобі мене повернути

зараз знову нібито все чудово, але та ніч разом у клубі і в тебе вдома залишила на мені теплий відбиток.
щось розтоплюється і капає. а я починаю відчувати. відчувати...
те, що поряд, навколо - музику, емоції, слова - гостіше ніж у панцирі тоді. а це значить що й до тебе я теплішаю. це насторожує. я боюсь закохуватись у тебе бо усі вони, кого кохала, кидали мене.

не знаю, як там буде з тобою, але я почала відходити від свого світу до твого, і це є погано.
для мене.

а ти, схоже, стомився грати в одне і теж, чи то воно просто набридло - ти пірнаєш у життя так, як раніше, але тепер тобі замало моїх уваги, часу та визнання - тобі потрібне те ж саме від нових чи давно-не-бачених-тобою старих друзів і знайомих.
все, що не стається - все на краще.