Ти знаєш, що поряд з тобою
Нема і хвилини покою.
Життя - скаженою грою
Тоді видається мені.
І, ніби в таємному сні,
Твої, такі звичні пісні
Для мене ген надто складні..
Тому я їх уникаю.
Я, мабуть, лиш того бажаю,
щоб все, від краю й до краю,
з усього, що нині я маю
Тобі назавжди залишилось.
Теперь, наче пташка безкрила,
У клітці надія розбилась,
І впасти додолу несила,
Бо хочеться впасти німою.
Ти ж знаєш, що поряд з тобою
немає й хвилини покою.
Життя - скаженою грою
тоді видається мені.
І, ніби в жахливому сні,
Твої незрівнянні пісні
Як зойк, поринають на дні,
Щоб потім піднятися знову...
07 июля 2010 года