23:40 13-11-2017 Як українськи жінки виживали у ГУЛАГах
– Так. Одним з таких занять було вишивання. Цим також заборонялося займатися. Тканиною слугували клаптики з особистого одягу, звідти ж виторочували нитки, а голки могли майструвати з риб’ячих кісток.
З естетичної точки зору ці вишивки не мають жодної цінності, однак вони виконували важливу соціальну функцію. Вишивки дарували одна одній, передавали в чоловічі табори, відправляли як листи дітям та рідним. Таким чином жінки позначали коло своїх, виказували знак довіри тим, хто належав до їхнього середовища. Ці вишивки зберігалися потім в родинах десятиліттями.
Ще однією суто жіночою характеристикою виживання дослідниці Голокосту вважають властиву жінкам «етику турботи», яка формується внаслідок специфіки гендерного виховання дівчат у дитинстві. Її суть полягає у тому, що дівчатка засвоюють настанову на піклування про інших, догляд і турботу про оточуючих. Ця потреба, сформована у нормальному житті, у неволі також спрацювала.
Жінки в ГУЛАГу створювали квазі-сімейні групи, в яких трактували одна одну сестрами, дочками, матерями чи бабусями. Коли одна хворіла, інша нею опікувалась, коли одна голодувала, інша ділилася з нею харчами з дому чи одягом.
У жінок краще спрацьовували механізми взаємної підтримки та солідарності, які були ефективними для виживання
Дослідниці досвіду нацистських концтаборів відзначають, що у випадку з чоловічими спільнотами, конфлікти і змагання в групах траплялися значно частіше. Тобто у жінок краще спрацьовували механізми взаємної підтримки та солідарності, які були ефективними для виживання.
Окрім цього, жінки, в силу своєї гендерної соціалізації, вміли краще про себе дбати. Вони перешивали і латали свій одяг, більше дбали про гігієну, «одомашнювали» бараки. Ці обов’язки в родинах зазвичай також виконували жінки. Чоловікам в таборах такі речі давалися важче, і, можливо, тому вони дещо швидше занепадали тілом і духом.