Та сама киянка
10:51 07-08-2023 Христина і Теофіля
Продовжую записувати сережини історії. Я колись багато слухала, а потім думала, ось як сяду, як запишу і як вийде збірник оповідань! Але час йшов, знаходилися інші справи, а історії починали забуватися. І ось я зрозуміла, що вже все запущено настількі, що вже час слухати наново, і вже по слідах свіжепересказаного записувати.

Сьогодні записую історію про Теофілю і Христину. Це дві чудові жінки, які вирили у безсмертя душі, але це, одночасно, допомагало їм досягти такого рівня доброти, що це вражало! На відміну від того ж Паші Мерседеса, гуні і інших звірів у шкірах вівець.

Так ось, у 91-му, Сережа їздив у Польщу і возив на продаж вироби з металу. В нас, на той час, продавалося багато виробів з металу, які користувалися попитом у Польші. И якось, коли він проїздив Перемишль (польск. Пршемисл, то була вже ніч, він зупинив авто біля тамтешнього монастиру і постукав у двері. Серед ночі. Попросився переночувати. Сестри пустили його. На сніданок подали кілька страв, омлети, салати, фрукти на десерт. Кажуть: “Берить все що маємо!”. І кілька днів дбали про нього дуже добре. Молодих серед них не було, навпаки, не було молодших ніж 70 років. Але у них з українцем, привізшого їм достаньо пляшок горілки, щоб черниці могли розплачуватися за хатню роботу із місцевими чоловіками, зав'язалася міцна дружба, яка тривала роками. У свій першій приїзд, Сергій, на знак подяки, відремонтував їм усе що потребувало ремонту, навіть щось з дерева зробив. Потім возив подарунки, зокрема горілку для оплати послуг польских чоловіків. Тоді в Польші це було нормально так платити за роботу. А сестри відчували що вони мусять ще щось зробити, якщо їм дарують подарунки, то і їм теж хочеться щось подарувати! Спілкувалися, від початку знайомства, польською.

Сережа досі береже образ Богоматері із дитиною. Дуже красива робота на дерев'яній об'ємній формі, поміщається в долошку. А ще світшот з написом Phantom of the Opera, із флюоресцентною карнавальною маскою на чорному фоні.

Згодом Христина і Теофіля переїхали у Канаду, а далі їх сліди загублюються. І, напевне, їх вже нема.

Але Сережа назавжди запам'ятав як вони вийшли тоді, у 91-му, гуляти у місто і Теофіля чекала біля маленького хлопчика, поки він доїсть морозиво. Коли хлопчик доїв морозиво сестра попросила в нього фантик. Сказала йому, що викине, дуже доброзичливо. Ці жінки ніби насправді були янголами!