18:07 29-05-2007
В пятницу заставили написать автобиографию, первый отдел потребовал, на кой-то икс, еще и на украинском языке.
Сегодня пришла кадровичка и сказала, что звонили от туда и передали что они оценили.
Кто интересуется пусть читает
Автобіографія
Хххххххх Олексій Олександрович
(1973 -- теперешній час.)
Водолій. Народився в пів-першого ночі 7 лютого, у рік Бика, у маленькому містечку Ухта, Комі АРСР у складі РРФСР (нині Республіка Комі, Російська Федерація), в сім'ї романтиків-геологів які цілими днями блукали по тайзі та шукали будь які корисні копалини для нині не існуючої країни. У цей же день (7 лютого, але в інші роки) народилися:
У такий спосіб пережив шістьох правителів колишнього СРСР і двох президентів незалежної неньки України. Добре пам'ятаю похорони Брежнєва. З гордістю носив жалобну пов'язку, стояв у варті коло портрета горячелюбимого генсека в другому класі. Сльози мами. Слова батька: "Чого ти ревеш?.. Може краще буде". Відмінно пам'ятаю всіх інших: Андропова, Черненко, Горбачова, Янаева і знову Горбачова (але вже іншого). Особливо запам'яталися три дні правління Янаева (напевно, рекорд -- і хто ще на Русі правив менше?). На питання: "Що робив у часи ГКЧП?", чесно відповідаю: "Одним оком дивився "Лебедине озеро", а іншим читав фантастичну розповідь про галактичного інспектора Бел Аморе, що завжди клав на політику з великим пробором.
У 1980 році надійшов у Южноукраїнську середню школу №1, де на власній шкірі пізнав усі принадності радянської педагогіки (дотепер не вірю, що Макаренко і Сухомлинський були такими жорстокими дядьками). У різний час відвідував: бальні танці; кружки: авіамодельний, макраме, радіоелектроніки, художньої фотографії, різьблення по дереву; спортивні секції: шахи, самбо, веслування на байдарках і каное, спортивне орієнтування, полювання на лис. У 1990 році я закінчив школу неабиякої попсувавши нерви викладацькому складу. У тому ж році надійшов у доблесний Одеський політехнічний інститут на Енергетичний факультет, де провчився три роки і три місяці (як у казці), а потім пішов. Таким чином, у мені вмер інженер-фізик (можливо, я б став другим Нільсом Бором чи Альбертом Енштейном).
У 1994 році закінчив курси машиністів вантажопідйомних машин і був узятий на роботу в ВАТ "Донбассатомэнергомонтаж" машиністом крана 5 розряду. У 1998 році звільнився з тієї шарашкиной контори за власним бажанням, простіше говорячи: "грошей не платили", говорять, що їх не платили скрізь, але я "скрізь" не працював і документальних підтверджень цього не бачив.
Під час роботи в ВАТ ДАЭМ у 1995 році надійшов у Харківський Державний Університет Радіоелектроніки, що природно, на заочне відділення, його я закінчив у 2001 році, з присвоєнням звання інженера-метролога. В 1997 році закінчив курси англійської мови.
З 1998 року по 2001 рік був приватним підприємцем.
У 2001 році прийнятий на роботу в ВАТ завод "Хххххх" на посаду програміста, де і працюю по дійсний час.
У 2002 році закінчив курси бухгалтерів, хоча до сих пір не зрозумів за яким бісом це мені було потрібно.
У 2007 році призначений начальником бюро обчислювальної техніки.
Про жінок: люблю.
Про колег: поважаю.
Про жінок-колег: люблю й поважаю.
Одружений, дружина Хххххххххххх Олена Володимирівна, 1981 року народження.
Син Ххххххххххххх Антон Олексійович, 2000 року народження, навчається в Харківські загальноосвітні школі №155, о скільки за 16 років незалежності України педагогічні заходи не змінились, то можна зробити висновок, що крові з вчителів цей малорічний бешкетник поп'є не менш за батька.
З іноземних мов, володію російською -- в досконалості, англійською на рівні зрозуміння спеціальної технічної документації, а також французьською та німецькою -- на рівні: читаю вільно, але не в біса не розумію .
Під судом та слідством не перебував бо не було потреби.
За одинадцятирічне навчання у вищих учбових закладах привласнено звання Ветеран Броунівського Руху.
При написании использована цитата из Л. Поддеревянского, а так ничего личного
Сегодня пришла кадровичка и сказала, что звонили от туда и передали что они оценили.
Кто интересуется пусть читает
Автобіографія
Хххххххх Олексій Олександрович
(1973 -- теперешній час.)
Водолій. Народився в пів-першого ночі 7 лютого, у рік Бика, у маленькому містечку Ухта, Комі АРСР у складі РРФСР (нині Республіка Комі, Російська Федерація), в сім'ї романтиків-геологів які цілими днями блукали по тайзі та шукали будь які корисні копалини для нині не існуючої країни. У цей же день (7 лютого, але в інші роки) народилися:
- Дитер Болен 1954 -- німецький попсовий музикант;
- Чарльз Діккенс 1812 -- англійський письменник (до Котляревського йому далеко);
- Синклер Льюис 1885 -- американський письменник; лауреат Нобелівської премії по літературі 1930 року (хоча й не краще за Дікенса);
- Томас Мор 1478 -- англійський гуманіст-утопіст який придумав що всі люди то браття на землі, але він ще не знав про жидів та білорусів, святий Римсько-католицької церкви;
- Та інші не менш гідні козаки;
- А також Аніта Цой 1971 -- пришелепкувата російська співачка;
У такий спосіб пережив шістьох правителів колишнього СРСР і двох президентів незалежної неньки України. Добре пам'ятаю похорони Брежнєва. З гордістю носив жалобну пов'язку, стояв у варті коло портрета горячелюбимого генсека в другому класі. Сльози мами. Слова батька: "Чого ти ревеш?.. Може краще буде". Відмінно пам'ятаю всіх інших: Андропова, Черненко, Горбачова, Янаева і знову Горбачова (але вже іншого). Особливо запам'яталися три дні правління Янаева (напевно, рекорд -- і хто ще на Русі правив менше?). На питання: "Що робив у часи ГКЧП?", чесно відповідаю: "Одним оком дивився "Лебедине озеро", а іншим читав фантастичну розповідь про галактичного інспектора Бел Аморе, що завжди клав на політику з великим пробором.
У 1980 році надійшов у Южноукраїнську середню школу №1, де на власній шкірі пізнав усі принадності радянської педагогіки (дотепер не вірю, що Макаренко і Сухомлинський були такими жорстокими дядьками). У різний час відвідував: бальні танці; кружки: авіамодельний, макраме, радіоелектроніки, художньої фотографії, різьблення по дереву; спортивні секції: шахи, самбо, веслування на байдарках і каное, спортивне орієнтування, полювання на лис. У 1990 році я закінчив школу неабиякої попсувавши нерви викладацькому складу. У тому ж році надійшов у доблесний Одеський політехнічний інститут на Енергетичний факультет, де провчився три роки і три місяці (як у казці), а потім пішов. Таким чином, у мені вмер інженер-фізик (можливо, я б став другим Нільсом Бором чи Альбертом Енштейном).
У 1994 році закінчив курси машиністів вантажопідйомних машин і був узятий на роботу в ВАТ "Донбассатомэнергомонтаж" машиністом крана 5 розряду. У 1998 році звільнився з тієї шарашкиной контори за власним бажанням, простіше говорячи: "грошей не платили", говорять, що їх не платили скрізь, але я "скрізь" не працював і документальних підтверджень цього не бачив.
Під час роботи в ВАТ ДАЭМ у 1995 році надійшов у Харківський Державний Університет Радіоелектроніки, що природно, на заочне відділення, його я закінчив у 2001 році, з присвоєнням звання інженера-метролога. В 1997 році закінчив курси англійської мови.
З 1998 року по 2001 рік був приватним підприємцем.
У 2001 році прийнятий на роботу в ВАТ завод "Хххххх" на посаду програміста, де і працюю по дійсний час.
У 2002 році закінчив курси бухгалтерів, хоча до сих пір не зрозумів за яким бісом це мені було потрібно.
У 2007 році призначений начальником бюро обчислювальної техніки.
Про жінок: люблю.
Про колег: поважаю.
Про жінок-колег: люблю й поважаю.
Одружений, дружина Хххххххххххх Олена Володимирівна, 1981 року народження.
Син Ххххххххххххх Антон Олексійович, 2000 року народження, навчається в Харківські загальноосвітні школі №155, о скільки за 16 років незалежності України педагогічні заходи не змінились, то можна зробити висновок, що крові з вчителів цей малорічний бешкетник поп'є не менш за батька.
З іноземних мов, володію російською -- в досконалості, англійською на рівні зрозуміння спеціальної технічної документації, а також французьською та німецькою -- на рівні: читаю вільно, але не в біса не розумію .
Під судом та слідством не перебував бо не було потреби.
За одинадцятирічне навчання у вищих учбових закладах привласнено звання Ветеран Броунівського Руху.
При написании использована цитата из Л. Поддеревянского, а так ничего личного
Комментарии:
11:23 30-05-2007
okolot, За одинадцятирічне навчання у вищих учбових закладах привласнено звання Ветеран Броунівського Руху. - 
17:59 31-05-2007
2 Anthrax и другим...
Тут нужно немного предыстории.
В одесский политех меня практически впихнули учителя совместно с родителями. Дело в том, что вступительные экзамены принимались у нас в школе, и мы сдавали один комплект экзаменов -- выпускные и они же вступительные, и поступали мы именно на энергетический факультет и именно по специальности ядерные станции и установки.
Дальше:
во-первых: распался Союз,
во-вторых: я, слегка повзрослев, понял в какую ЖОПУ я попадаю.
И я решил уйти по собственному желанию (дело в том, что переводы из института в институт были уже платные, а уйти из одного и прийти в другой еще нет). И ушел. Не помню, в каком состоянии был я и те люди, которые уговорили меня вернуться, но почему-то я таки вернулся. Точнее попытался. Дело в том, что уходил я из Одесского политехнического института, а возвращался уже в Одесский государственный политехнический университет. Естественно с другой программой и естественно с небольшой досдачей которая заключалась в двух экзаменах, трех курсовых и пяти зачетах, все нужно было подготовить и сдать в течение двух месяцев (один из которых был колхоз). Я не сдал только курсовой по теор. мех., при чем я его сделал и сделал правильно, осталось только оформить и сдать, но тогда я решил уйти окончательно, и что бы никто не смог меня уговорить вернуться обратно.
Потом был Одесский гидрометеорологический институт. Там все закончилось, даже не начавшись.
И только потом был институт радиоэлектроники. То есть получается, что я обучался в четырех ВУЗах, закончил естественно последний.
Тут нужно немного предыстории.
В одесский политех меня практически впихнули учителя совместно с родителями. Дело в том, что вступительные экзамены принимались у нас в школе, и мы сдавали один комплект экзаменов -- выпускные и они же вступительные, и поступали мы именно на энергетический факультет и именно по специальности ядерные станции и установки.
Дальше:
во-первых: распался Союз,
во-вторых: я, слегка повзрослев, понял в какую ЖОПУ я попадаю.
И я решил уйти по собственному желанию (дело в том, что переводы из института в институт были уже платные, а уйти из одного и прийти в другой еще нет). И ушел. Не помню, в каком состоянии был я и те люди, которые уговорили меня вернуться, но почему-то я таки вернулся. Точнее попытался. Дело в том, что уходил я из Одесского политехнического института, а возвращался уже в Одесский государственный политехнический университет. Естественно с другой программой и естественно с небольшой досдачей которая заключалась в двух экзаменах, трех курсовых и пяти зачетах, все нужно было подготовить и сдать в течение двух месяцев (один из которых был колхоз). Я не сдал только курсовой по теор. мех., при чем я его сделал и сделал правильно, осталось только оформить и сдать, но тогда я решил уйти окончательно, и что бы никто не смог меня уговорить вернуться обратно.
Потом был Одесский гидрометеорологический институт. Там все закончилось, даже не начавшись.
И только потом был институт радиоэлектроники. То есть получается, что я обучался в четырех ВУЗах, закончил естественно последний.
Гость
20:49 27-01-2008
pazxd vnorwkq yalpwbik rznusvokg epwyhm jwnyv scfmgjb