Жанна з тих королев
Що люблять розкіш і ніч
Тільки панувати на землі
Їй довго не призначено

Ну, а поки
Як богиню на руках
Носять Жанну...
Жанну...

Усі почалося не зі зла
Усі почалася як гра
Але сходи в небо спалила
Плата за сором твій і страх

Ти і вони...
Я порвав би цю нитку
Чуєш Жанна...
Жанна...

Зводить з розуму
Вулиця Троянд
Спрягти свій обман
Вулиця зліз
Я люблю і ненавиджу тебе!

Бруд під ногами бурлак
Чистіше, ніж фальш солодких слів
Я подаю тобі знак
Кинути своє ремесло

Кинь і піди
Нехай стане немов дим
Вигляд Жанни...
Жанни...

У королеви незмога
Важко піти знову на ризик, і
Вона розбиває годинник
Щоб продовжити собі життя

Жити !
Адже поки
Як богиню на руках
Носять Жанну...
Жанну...

* * *
Ніч віднесла важкі хмари
Але дні гірким сутінком повні
Ми розстаємося - так буде краще
Удвох нам не вибратися з пітьми...

Я любив і ненавидів
Але тепер душа порожня
Усі зникло , не залишивши і сліду
І не знає болю в груди осколок льоду...

Я пам'ятаю всі , про що ми мріяли
Але життя не для тих, хто любить сни
Ми занадто довго вихід шукали
Але йшли нескінченно уздовж стіни...

Нехай кожен сам знаходить дорогу -
Мій шлях буде в сотню раз довшай
Але не звинувачую ні чорта, ні Бога
За усіх заплатити прийдеться мені!

* * *
Удалину мчалися зграї зимових птахів
Дим гнав їх ладь быстрей лисиць
Дим плив над усією землею
Лютий набрід закотив бенкет горою
Де той воїн, що крикне їм :
"Коштуй !"

Захід котився хвилею на Схід
На спинах і на серце хрест
Списа тевтонців цілилися в Сонце
Запах гару ніс чорну звістку
Філін, Вовк і Орел потішалися грою
Чути видали росіянку кров
Уся нечиста сила допомога обіцяла
Магістрові й Орденові Псів

У вівтарях святі плачуть
Гуде сполох
Битви година вже призначена
Але це буде пекло
Тричі пекло
Але ні кроку назад!

Зірки підкажуть воїнові шлях
Він спішно сідлає коня
Серце застигло, воля прокинулася
Він у битві три ночі, три дні
І нашийник раба вибиває з рук
У Магістра - і крижини тріскотять
За укрите снігом золото волі
Воїн б'є не шкодуючи меча

У вівтарях святі плачуть
Хоч ворог розбитий і зім'ятий
Кінь один назад скаче
Те було кромішнє пекло
Тричі пекло
На копях воїн розп'ятий...

...тепер його доля
Тінню бродити
І, чуючи виття собак
Знову меч точити
Йому невідомий страх
Вічний спокій
Усе звернеться в порох
Тільки не він!

З тих пір так багато води витекло
Моря перетворилися в міраж
Тінню безшумною воїн проходить
На берег, як відданий страж
Бродить воїн усю ніч, запалює вогні
Шукає Князя і братів своїх
Шукає золото волі, що добували
У битві тієї , по коліно в крові

Шлях по зірках знову зазначений
І знову гуде сполох
У вівтарях святі плачуть
І воїн сходить у пекло
Суще пекло
Але ні кроку назад!

(с)