Їдеш на колесах, ой,
Спішиш, брате, жити,
І бачиш - у дзеркалі рай,
Святий Миколай
Тебе ще не забуває,
Золоті струни, оксамит, труни,
Веселу дівчину і сльози спомину,
І люди з очима приймуть до себе,
Я буду із ними стрибати до неба...

Купальський попіл принесу додому,
А вранці прийде відьма і скаже:
"Віддай мені моє, все що хочу я маю,
залоскочу, заспіваю і край!"
Край мою душу навпіл,
Все що мушу я вспів,
Навіть якщо і не доспіваю

І знову народить земля,
І віддасть цьому місту,
І місто не прийме його за свого -
І це як закон,
Місто поведе його на вогонь,
Хоча він і сам міг спалити це місто,
І будуть скакати до рання
Голі і п’яні, халі-ґалі,
А завра на роботу,
Треба ж якось жити далі...