Осінь. Похмура, непривітна. Голі, змарнілі і мокрі дерева. Бруд на бруківці. І поодинокі люди поспішають вулицею, вкриваючись парасольками від холодних крапель.
Уява вже змалювала цей образ, лиш тільки я прокинувся під шелестіння дощу по підвіконню. Образ сірого осіннього ранку. А кімната все ще залишалась загорнутою в темряву, адже важкі штори не пропускали жодного сонячного промінчика, довершуючи справу затягнутого хмарами неба.
Перевернувшись з боку на бік у ліжку, все ж з великою неохотою підвівся і важкими десятитонними кроками направився до вікна. Кілька секунд затримки, для моральної підготовки очей до зустрічі зі світлом, і штори розходяться в сторони. "Так... Уява не підкачала...".
- Доброго ранку, новий день. Доброго ранку, мила негода. Доброго ранку і тобі, брудними пальцями виведений на склі надпис...,- глибока затяжка щойно підкуреною цигаркою, пауза,- І прощавайте...
Состояние хто не сприймає кольорів?..