Лірика-лірика-лірика...
Є в серці, і десь у скронях
б'ється словесна міміка,
тонучи на долонях.

Криком кричить, істерика,
хоче в папері застигнуть...
руки оці, як в холерика -
зовсім нічого не встигнуть!

Геть, ви набридли, втікайте!
Сили немає, не хочу!
Двері закрию - бувайте,
Двері, і вікна, і очі.

Нащо - не втямлю донині -
рифмой ділити страждання?
І крізь душевну святиню
нестримні пускать поривання.

Лірика-лірика-лірика...
проклята, щось белькоче.
в строках життєва емпірика
холоне, вмирає щоночі...

14 сентября 2012