Я малюю своїми губами,
димом тремтливим чужії повіки.
згадую всих, хто вже зараз не з нами,
хто не дожив свого довгого віку.

Хто б ще чекав у привітній альтанці,
бажав і кликав у скруті напоміч.
хто пив би каву в отій філіжанці,
шо все стоїть одинокая опріч.

Хто б мене бачив у втомі печальній,
і посміхався крізь мої сльози.
Хто? Такий близький і начебто дальній -
хто? Мої речі лежать на підлозі.

Пусто? Спокійно, скоріше б сказати,
десь все кінчається, рано чи пізно.
Очі закриті, немає з ким грати,
Дим проникає у душу наскрізно.

15 сентября 2012