23:59 18-03-2014
Винничук про негра
Леонід Ярмольнік розповів про негра, якого розірвали на березах у Львові за його юності. Багато хто звернув увагу на слово "бєрьози" і цілком слушно здивувався, де їх міг бачити у Львові Ярмольнік. Я їх теж не бачив ані в юності, ані тепер.
Але цікаво: якби замість беріз фігурували акації, каштани чи найпоширеніші у Львові клени і граби? Тоді що – ніхто б і не здивувався?
Тобто лінчування негра фактично нікого не здивувало. Та й чого дивуватися: Львів – бандерівське місто. Тут усе можливе.
Ми з Ярмольніком майже ровесники. І те, що знав він, мав би знати і я. І мушу визнати, що дещо таки знаю.
Отже легенда про негра, студента політехніки, якого повісили, а не розірвали, справді побутувала наприкінці 1960-тих – початку 1970-тих років. Я чув цю легенду в різних інтерпретаціях. Найпоширеніша була така: негр у клубі львівського медичного інституту запросив дівчину на танець. Вона відмовилася. І начебто при цьому щось буркнула. Тоді негр взяв і загасив на її чолі цигарку. Після цього його схопили й повісили на Високому Замку.
Це була одна з тих легенд, які охоче поширювали про галичан-бандерівців як східняки, так і росіяни. Разом із легендами про шмайсери і машінґвери під стріхами. І треба сказати, що самі ж галичани охоче підтверджували "правдивість" цих легенд, вважаючи, що це додає якогось особливого гонору і наганяє страх на москалів.
Я й сам, коли служив у Харкові, охоче розповідав про партизан, які ще зосталися у лісах і ведуть боротьбу, а тому в Карпати без провідника не варто пхатися.l