В годовщину полномасштабного вторжения закончу наконец свой пост о подготовке к трудным временам и о том, что из этого реально понадобилось.
Вода - это конечно штука, которой сильно заранее не запасешься. И один из самых больших страхов постапокалипсиса – как только исчезает вода, жизнь в городе становится невозможной. В реальности вода исчезала надолго только дважды, во время больших обстрелов, вырубивших нам электричество. Благодаря тому, что моя мама знатный цветовод, и все подоконники у нас заставлены горшками с цветами, у нас всегда есть литров 50 воды, отстаиваемой в пластиковых бутылях – достаточно, чтобы пить и готовить несколько суток, однако недостаточно, чтобы смывать в туалете. Так что однажды мне пришлось сходить за водой на реку, принести 20 литров. Жить на Набережной, даже такой сомнительной с точки зрения чистоты воды реки, как Днепр – это привилегия в такие времена. Кроме того, после первого большого отключения я заказал еще кулер с водой, и всегда теперь имеем в качестве НЗ два баллона питьевой воды по 14 литров. Теоретически можно закупить много таких баллонов, но пока реальной необходимости не было. А если бы возникла ситуация, когда воды нет месяцами – то тебя запасы ее, сколько бы ты их ни делал, уже не спасут, и лучше уезжать.
Отопление - пропадало только два раза, когда не было света и воды. Даже смешно, что я закупился электроодеялами для нас с Лидой и для мамы – когда света нет, какая из них польза?
Но все равно не было так холодно, чтобы доставать туристические спальники. А электроодеяла, возможно, понадобятся уже в апреле, когда отопление выключат, а на улице все еще будет прохладно. Но это уже не связано с войной.
А кто-то же запасся буржуйками и дровами (кстати, говорят, что 80% всех объявлений о продаже дров – это разводняк).
Итак, зима оказалась не такой страшной, как мы боялись - благодаря и западным союзникам, поставлявшим в Украину газ и трансформаторы, и украинскому ПВО, сбивавшему большую часть российских ракет и иранских дронов, направленных против нашей энергосистемы.
А россиян можно поблагодарить за их коррупцию и рукожопство – говорят, какая-то часть их ракет падала, не долетев до наших границ.
Об электричестве, связи, запасах газа и пищи я писал в предыдущих сообщениях. Надеюсь, уже скоро можно будет писать о чем-то другом. Мне уже достаточно часто снятся путешествия. Но у миллионов других людей йобана русня украла гораздо больше, чем у меня, поэтому я не жалуюсь.
Українською - під катом.
В річницю повномасштабного вторгнення закінчу нарешті свій пост про підготовку до важких часів, та про те, що з цього реально знадобилося.
Вода - це звісно штука, якою сильно заздалегідь не запасешся. І один з найбільших страхів постапокаліпсису - як тільки зникає вода, життя в місті стає неможливим. В реальності вода зникала надовго лише двічі, під час великих обстрілів, що вирубали нам електрику. Дякуючи тому, що моя мама знатний квітовод, і всі підвіконня у нас заставлені горщиками з квітами, у нас завжди є літрів 50 води, що відстоюється у пластикових бутилях - достатньо, щоб пити та готувати декілька діб, проте недостатньо, щоб змивати в туалеті. Так що один раз мені довелося сходити за водою на річку, принести 20 літрів. Жити на Набережній, навіть такої сумнівної з точки зору чистоти води річки, як Дніпро - це привілей в такі часи. Крім того, після першого великого відключення я замовив ще кулер з водою, і завжди тепер маємо як НЗ два балони питної води по 14 літрів. Теоретично, можна закупити багато таких балонів, але поки що реальної необхідності не було. А якби виникла ситуація, коли води немає місяцями - то тебе запаси її, скільки б ти їх не робив, вже не врятують все одно, і треба краще виїжджати.
Опалення - пропадало лише ті два рази, коли не було світла та води. Навіть смішно, що я закупився електроковдрами для нас з Лідою та для мами - коли світла немає, яка з них користь?
Але все одно не було настільки холодно, щоб діставати туристичні спальники. А електроковдри, можливо, знадобляться вже у квітні, коли опалення вимкнуть, а на вулиці все ще буде прохолодно. Але це вже не буде пов'язано з війною.
А хтось же ж запасся буржуйками та дровами (до речі, кажуть, що 80% всіх оголошень про продаж дров - то розводняк).
Отже, зима виявилася не такою страшною, як ми боялися - дякуючи і західним союзникам, що постачали в Україну газ та трансформатори, і українському ППО, що збивало більшу частину російських ракет та іранських дронів, направлених проти нашої енергосистеми.
А росіянам можна подякувати за їх корупцію та рукожопство - кажуть, якась частина їх ракет падала, не долетівши до наших кордонів.
Про електрику, зв'язок, запаси газу та їжі я писав у попередніх дописах. Сподіваюся, вже скоро можна буде писати про щось інше. Мені вже досить часто сняться подорожі. Але у мільйонів інших людей йобана русня вкрала набагато більше, ніж у мене, тож я не жалуюсь.
[изображение]