Сьогодні ввечері, одягнув на себе зручну темно-синю спортивну куртку я, в останній раз перевірю усі речі, які знадобляться мені у дорозі. Головне - термос с гарячою кавою, кілька важливих документів, музичні діски...
Перше місто, у якому ти починаєш відчувати різницю с життям, до якого ти звик - це Бережани. Маленьке місто, вулиці без тротуарів, мостова, яка викладена від стіни до стіни дома напроти... Город, який скотився з невисокої гори поряд...
Потім - Львів. Місто Лева. Я довго не міг звикнути, що німці ще й до цих пір називають його Леонберг.
А потім - Карпати. Спочатку спокійні і округлі... Далі - крутіші. Порослі віковічним лісом. Вузенька дорога, грає з річкою Латириця у схованку... то найде її, то знову загубить десь під великими темними соснами... шлях, то пирнає між двох крутих схилів, то підіймає тебе на саму верхівку перевалу. Прохолодні тенисті низини, та залиті сонцем верхівки. І села, села.. акуратні дерев'яні будинки. Картини на стінах між вікнами. Два десятка будиночків розкидані по величезному схилу гори...
Кілька годин - і виїзд у Закарпаття... Тут з'являється таке відчуття, що огромний килим, який повинен вкривати Україну, чомусь збився у великі складкі. И ось, скатуючись з останнього Карпатського перевалу у Мукачевську долину відчуваєш, що вже рядом закінчується Україна... кордон. Таке відчуття, якби, як маленька комаха, я наближаюсь до краю столу, з якого можна впасти. І ось що дивує... я провів більшу частину свого життя біля кордону з Россією. І ніколи в мене не було такого відчуття. А тут - є. Треба гнати своє авто далі... Далі к кордону. Останнє місто - Ужгород. Маленьке місто, яке відверто вважає себе великим. Дивовижне місто. Місто, де ,як у акварельному малюнку якогось малеча змішались фарби Польщі, України, Угорщини, Чехії. У всьому - у незвичній мові, у незвичних вулицях, у незвичному темпераменті. Інші посмішки, інші очі. Кав'ярні. Свій, ужгородський, коньяк. 300 сонячних днів на рік... Місто, де гори знають поступ шатаря, а кав'ярні чули спогади котрабандистів...

Поїхали разом?...

Состояние: доброе

я не сразу понял...
а потом смеялся...