Я давно себе охарактеризував - я флегматичний психопат.
Загалом – спокійна людина, але бувають різкі зриви…

Сьогодні заходимо в інститут на обід (там гарне дешеве кафе зі смачною їжею). Перед нами заходить жінка. Співробітник відкриває перед нею двері та пропускає. Заходить. Дякую не дочекались. Жінка стає на прохідній та починає розмовляти з іншою жінкою вахтером. Іншого місця пройти – немає. Ми стоїмо за нею. П'ять секунд стоїмо, десять. Вона стоїть. Пройти немає як.
В мене приступ злості – якого чорта? Нагло кажу «лижню», та проходжу повз неї чіпляючи її. Ну, ти ж бачиш, що за тобою люди стоять… Що за фігня?

Мене бісить неповага людей до мене, небажання помічати когось іншого крім себе.

Бісить, коли люди які йдуть на зустріч не бажають переходити на іншу сторону, а нагло пруть в тебе; бісить, коли люди закривають всю дорогу та неможна ніяк їх обігнати. Бісить, коли люди в черзі починають довго діставати гроші вже на касі, потім їх рахувати, потім так само неквапливо класти їх в гаманець. А за ними стоїть велика черга. Якого чорта? Що за фігня?

Стою в магазині, після обіду з’їв морозиво та забруднив руки. Зайшов в ДЦ за вологими серветками. Перед мною жінка, яка починає діставати кожну копійку та рахувати, касир так само, перераховую кожну копійку, щось повертає… Я, мат-мат-мат, 5 хвилин стою з серветками за 2:80 грн… Перейшов в іншу касу…