я думаю над всим. де душа? де в світі? я не розумію.
світ. така штука. я відчуваю себе такою дитиною коли дивлюсь на це. раніше я думала що це божевілля а тепе розумію,що це просто світ дитячими очима. але я далеко не дитина просто чомусь так хочу і раджу і бачу. взагалі. ніхто мені не говорить. що ти реально такого робиш кожний день щоби ти міг би собою пишатись. я пишаюсь геями. але в світі дитячих очей. може то літо але все таке яскраве. заочний робота..навіщо. я не хочу просто співати. я хочу просто співати. так не так як бйорк,а щоб драйвовіше. я хочу писати про все про секс з багатьма і все таке. хочу щоби пісні проривались крізь мою шкіру і витікали. я хочу щоби вони шли від власного внутрішнього"гея". боюсь. сьогодні я думала про пісеньку про кучерявого хлопчика і я виступала у вигляді гея котрий хоче його трахнути. в мене не пмс а лише нове життя. якщо всі дуають так, я вимушена буду заперечити. квітнути. я думаю коли помруть мої батьки то і я наступною буду. але що за чьос? я повинна звикнути до того факту що коли небьудь помру і нічого не вдієш.а життя коротке. що після життя ніхто не знає. а може й знає просто партизански стереже цю таємницю. чому вона таємниця? я розумію тільки те,що треба бути чесною перед собою і з усіма. по все одно..і це кльово. люди повинні насолоджуватись цією чесністю,а вони мені пиздять про роботу яка все життя буде нависати і щупальцями восьминога прилипати до обличчя. ні хуя. в мене буде така робота і я буди жити так,що за кождний ень перед обою було б не соромно. я не хочу більше собі брехати. моє життя. моє.
ефір..п*ята стихія. людина хто це. я тупо не можу зробити свій вибір. хуйня.