В Києві на Шулявці височіє торгівельний центр "Більшовик", на полицях супермаркетів нам пропонують "советское качество" продуктів харчування, червоні майтки з гербом СРСР можна запросто придбати на будь-якому базарі.
Проте чомусь борці з артефактами минулого не звертають на це увагу, зосередившись натомість на творах мистецтва радянського періоду.
Ще до набуття чинності декомунізаційних законів в Київраді з’явився закон про демонтаж оздоблення метрополітену, що містить комуністичну символіку.
Фонд ІЗОЛЯЦІЯ, що вже два роки займається формуванням відкритого архіву пам’яток монументально-декоративного мистецтва в рамках проекту SOVIET MOSAICS IN UKRAINE, був змушений втрутитись у цей процес, оскільки в переліку об’єктів, що підлягали демонтажу були дві мозаїки, з комуністичною символікою (панно Івана Литовченка на станції "Шулявська" та робота Степана Кириченка на станції "Палац Україна").
Десятки листів, дзвінків, звернень, участь в засіданні Київради, і… проект було відхилено.

про декоммунизацию
от этот "Большевик" меня всегда не то шобы нервировал, но как-то... ну нарисован там шагающий большевичок, такой мальчиш-кибальчиш, совьет экзотика. Но так подумать, а давайте замутим ТРЦ "Эсэсман" и нарисуем симпатичного арийца со шмайссером, не? но то такое дело, а мозаики давайте не трогать, или если трогать, то на их месте что-то другое приделать, от хотя бы как на "Театральной", где голову Ленина закрыли 3D-фреской с изображением сцены и зала.
С третьей стороны, то шо она называет "нежной народной декоммунизацией" на примере щита на въезде в город, то это блин явно шото не то. От стоял дурацкий щит с красным флагом и авророй, туда налепили тризуб и вуаля. Я б это вообще снес нафиг, потому что оно не имеет никакой ценности и только портит ландшафт.