Учора до мене підійшов просто на вулиці, сзаду хлопець, який лузгав соняшникове насіння, та сказав, що я потрясно виглядаю. "Давай знайомитись", каже - "Я Дима!". Не знаю на що саме він разраховував, але як я пішла у "Касту", він пійшов далі. Наче він пишається тим, що лузга насіння :--) Каже, що це національне. А я кажу, що це так і в Росії лузгають, натякаючи, що нема чим пишатись. Хоча, мабуть, "Каста" для нього просто дорого :--))) В "Касті" прикольний інтре'єр, вона нова й модна, але меню мені щось не дуже, хоча я знала що йду туди їсти суші, але про себе відмітила, що в "Мелроузі" меню краще, хиба трохи шумно, як в "Банзаї". В "Суші-Я" мене вже впізнають, намагаються розвивати розмову більше ніж звичайно, мене це якось відштовхує, наче я приходжу не інкогніто, побути сам на сам, а у велику родину. От захочу у велику родину, так одразу туди приду! :--)) А хлопець знов молодий, от хиба що лузга насіння, та підозріло не має грошей навіть на "Касту", це ж наврядше потолок у цінах в нашому місті, у ресторанах. Взагалі, якщо виставка офортів Рембрандта - це хороший фільтр для поверхневих людей, мaбуть, вкрай поверхневих, якщо це фільтр, то ресторани фільтр для незаможних людей. Я не потребую від чоловіків достатку мільонерів, але й альфонси мені теж не потрібні. Навіть на одне літо.

Продовжую переписуватись с Р. Не знаю чому він знову зник, але визнавати, що не кохає мене теж не хоче