Інше забарвлення

Скоро в Ізраїль почнуть повертати заручників. Прекрасна новина! З одного боку, рідним, близьким людям полонених буде і сумно і боляче. Не всіх вдасться повернути живим і не неушкодженим, і полон в терористів завжди залишає слід і фізичних страждань і емоційну травму. З іншого боку заручники пройдуть реабілітацію, рани загоюватимуться. І лікуватиме час. Позитивне полягає у тому, що війна закінчилася і люди вийшли з полону! І це є самеах.

Я уявляю собі це незрівнянне почуття після того як ті, хто раніше ліз на твою батьківщину як сарана, залишає кордони твоєї коханої країни! Як це класно коли срань вимітається геть! А потім буде відновлення зруйнованих осель, інфраструктури, реставрація пам'яток, які ще підлягають відновленню. Звільнення від варварів ці є самєах! Велике свято!

Список найдивніших загублених речей "Укрзалізниця" опублікувала у своєму телеграм-каналі. У повідомленні зазначається, що у 2024 році до "Укрзалізниці" надійшло 17 тисяч 218 звернень від пасажирів про загублені речі на вокзалах та в поїздах.

Компанія додала, що 70 % загублених речей повертають їх власникам.

відро з яйцями;
лук для стрільби;
коробка із живими метеликами;
мокрий купальник у пакеті;
кіт;
електрична м’ясорубка;
діамантовий хрестик із ланцюжком;
гаманець із $6000;
собача зелена куртка.

Наостанок "Укрзалізниця" закликала пасажирів бути уважними та перевіряти свої речі перед виходом із поїзда.

Сьогодні подзвонив дядя Богдан і привітав з днем янгола Юлії. Я не в курсі в які дні в кого день янгола, а Богдан Тимофійович у курсі. Він побажав мені щоб моя краса ніколи не в'яла, а я привітала його з тим що він став набагато краще себе почувати з тих пір як ми його відвідували у кліниці "Лісод".

Колись, коли він ще служив в армії, за радянські часи, то жив він тоді в частині у володимирський області. Так він, коли це згадував, то казав, що місцеві дівчата щоб просто погуляти підходили, а так щоб одружитися, так то вже ні :-) А дядя Богдан був тоді не просто красивий, як зараз, а дуже і дуже красивий. Як і тьотя Люда, яку він зустрів пізніше, у Києві, виявилося, що вона теж з Франківська

Учора моєму улюбленому крихітці виповнилося 11 рочків. Крихітка дещо побільшав з тих пір як ми грали у слоника і леопарда. Слоник був дуже здивований коли леопард знайшов його, ще такого маленького, за двір'ю спальні. Потім ми ще багато в що з ним грали. А тепер він складає BMW з конструктора, який я йому прислала. З "Лего" можна було вигадувати конструкцію авто самому, а тут по схемам. Взагалі дуже любить малювати авто. Ми поспілкувалися вчора з ним по відеозв'зку. Я побажала всякого різного доброго, але, зокрема, щоб його любов до авто стала професією і малювання привело, згодом, до дизайну. Я сказала, що вірю в нього! Я не стала згадувати підарасів, яки псують його дитинство, але я вірю що в нього все буде добре попри обстріли кацапів.

Потім Рома прислав мені машину, яка в них тепер замість чорного нісану, і я повірила в нього ще більше! А ще я недавно згадала гурт "Парно Гражт" Вирішила подивитися, що в них новенького прикольного. І знайшла :-)

Якось я розповіла Сережи про людей, яким було важко визначиться на око з моєю національністю. Що вони казали: "І не росіянка і не українка, можливо, єврейка, можливо, француженка" Так, іноземці таке казали. А Сережа був здивований: "Та ти ж типова українка! Що тут думати! " :-) Мабуть, для Західної України і типова.

А ще, у Оушн плазі така ялинка, що вах! Ніби вистрибує з бризків шампанського. А ще риба-валіза мене впізнала і підплила до стінки акваріуму, там, де я стояла. Я кажу: "Валіза, привіт!" А вона лише ротиком совує, очки пуче :-))) Акула спала на дні акваріуму. Сподіваюся, вона жива! Взагалі, акваріум належить ресторану "Марлін", який названий на честь риб, ряду окунеподібних. А ще я хоч попила шампанського. У ресторані "Рукола". Брускет поїла.
А ще бріош із яблуком у "Ашані". Сережи не можна тортиків і тістечок, можна шарлотку, пиріги, бріоші. Також гарним надбанням є кольорові туші для вій у "Просторі" і ще одна пара сережок з "А-шоп". Ніби прикрас вистачає, а, все одно, не втрималася... Видно спрацював грамотний маркетинг.

Поки у мене була новорічна відпустка, сексу з коханим було стільки, що відчула, що більш не можу.
Сережина мама дзвонила, казала, щоб пили святу воду, що вона нам вислала. Учора попили. Гірше не стало

Пласт української культури написаний російською, але про українців, створювався не лише М. Гоголем, а ще низкою авторів. Вони мали освіту петербурзьких вишів, але мріяли про Українську республіку, товаришували із Шевченко, доносили головну ідею до широкого кола читачів


Софія Олексіївна Закревська (1796 або 1797, с. Березова Рудка Пирятинського повіту на Полтавщині – не раніше 1865) походила з дворян, була донькою відставного майора Олексія Закревського, згодом голови Пирятинського повітового дворянства, й онукою Осипа Закревського, генерального бунчужного війська Запорізького, який у 1752 році купив хутір Березова Рудка і збудував там палац.

У 1806 році Софія разом із молодшою ​​сестрою Анастасією вступила до петербурзького Катерининського інституту, але у серпні 1813 року, незадовго до випуску, через те, що захворіла Анастасія, залишила навчання. Більшість свого життя Закревська прожила у сусідньому з Березовою Рудкою селі Лемешівці, що дісталося їй та її сестрі Марії у спадок. У 1849–1850 жила в Петербурзі.

Родина Закревських вирізнялася високою освітою, українським патріотизмом, культивувала зацікавленість українською літературою і фольклором. У 1840-х рр. часто у них бував Шевченко, який залишив низку портретів родичів Закревської. З братом Софії Віктором він так міцно здружився, що навіть заснували пияцьке Товариство мочемордія.

В грудні стала помічати що худну до самих менших об'ємів, які в мене були колись. І це дуже подобається моєму чоловікові. Я сама сподіваюся, що менше ніж обхвату стегон 89 см вже не буде. Але, попри різики різдвяних і новорічних свят, ця позначка такою і залишилася. Хоча світлі джинси палаццо розміру L, я викинула ще в позаминулому році, такого результату, як зараз, не очікувала точно.

Але ж, що я роблю. По-перше після шостої години вечора не їм м'яса. А останній прийом їжі не менше ніж за дві години до сну. Чим пізніше, тим легше перекус. Чим більше інтервали між десертами тим краще. Бувають дні, коли замість гарніру салат або просто житний хліб. А ще нам подарували соковичавилку для цитрусів і ми замість магазинних соків робимо фреш.

Щодо рухів, я якось помітила, що особисто мені бракує динаміки, якщо займаєшся лише йогою. Метеозалежність, знижений тиск не дають насолоджуватися повною мірою хатха йогою, особливо, в сучасних погодних умовах. А оскільки з жіночих журналів я читаю саме Elle, то підходячий комплекс вправ я знайшла саме там.

Три види приседів, два вида махів, планка, скалолаз (із вихідним положенням планки). Два види скрутки і динамічний напівмісточок для сідничок. Один з різновидів приседів передбачає стрибок з присідаючого вихідного положення. І хоча біг по сходах я роблю зараз лише один раз на тиждень, не полишаю, звісно, це потрібно. А ще чим частіше стаєш на місточок і робиш розтяжки тим краще самопочуття. Головне щоб все було по силам і по кайфу :-)

За соковичавилку дякували моїм батькам. А вони нам за термос

Як відомо, справжній, дореволюційний, олів'є містить каперси і яловичий язик, заправляється олівковою олією, а радянський дешевий замінник добрий лише для від'їдання зайвих кілограмів. Але росіянам радянський варіант так дорог, що вони мріють що у Івано-Франківську всі масово їдять саме його... До того ж, виявляється, що:

"В Івано-Франківську 67 українців затримали за "Олів’є" – росіяни зганьбилися новим фейком :-)))

Черговий фейк поширив у мережі росіянин Роман Насонов, який називає себе у соцмережах "експертом комплексної безпеки, військовим експертом і полковником запасу" (Геть як Арестович)

Росіяни запустили новий фейк про те, що в Івано-Франківську в Новий рік українців заарештували за новорічні страви. Серед них був салат "Олів’є", оселедець під шубою і холодець. Про це повідомляє "Дивогляд" із посиланням на допис платформи "Дзен".

Черговий фейк поширив у мережі росіянин Роман Насонов, який називає себе у соцмережах "експертом комплексної безпеки, військовим експертом і полковником запасу". Допис про "затримання" 67 українців він опублікував на російській блог-платформі "Дзен".

За словами росіянина, у новорічну ніч по будинках Івано-Франківська ходили мовні інспектори та перевіряли на святкових столах наявність салату "Олів’є", оселедця під шубою і холодцю.

"Експерт" Насонов стверджує, що за результатами перевірки інспектори, нібито затримали 67 українців та обійшли 89 випадкових квартир.

Ще росіянин додав, що затриманих навіть притягнули до адміністративної відповідальності та видали їм підписки про невиїзд із міста. А за повторне порушення українцям "загрожує" відповідальність "за симпатію до супротивника і зраду батьківщині". Про це "експерт" написав посилаючись на слова невідомого інспектора Сергія Вирвізада, який нібито патрулював вулиці міста.

На цей фейк відреагував франківський мовний волонтер Тарас Лялик у коментарі для місцевого видання "Галка". За його словами допис росіянина Романа Насонова – це брехня та провокація.

"Звичайно, це брехня. Ніхто такої ідеї не висловлював. Взагалі, ходити по квартирах – це нонсенс і немає підстав для такого. Як і затримання чи штрафи – цих повноважень немає. Тим паче в новорічну ніч мовні волонтери не виходили на вулицю взагалі. Це провокація", – прокоментував волонтер.

Весь цей рік я переводила гроші дитині, яку я майже не бачила, і мені особисто ніхто не дякував. Але все одно, відмовляти дитині, яка пережила емоційну травму через розлучення батьків, я не можу. Тож переводила і переводила, поки не закінчився рік, не сподіваючись що мені за це щось буде.

Традиційно Сережа відвідує Іллюшу щоб привітати його з Новим роком і дарує йому солодощі. І в цей раз Ілля згадав про мене. Він просив тата щоб він цінував те що я все роблю для нього, дбаю про тата. А ще просив його купити мені котика, адже віддати Прима мені він ніяк не може.

Коли Сережа мені це розповів, я згадала казку, де радять робити добро і кидати в воду :-)

А про домашніх улюбленців в мене збережений уривок із роману Володимира Винниченка:

Байда — круглоголове, товстолапе, з вилискуватою шкурою й сонно-добрими очима створіннячко. У його «оксамитні», як каже Стьопа, вуха, біла зірочка на пукатім лобі, й вираз поважности та лагідности у славній мордочці. Мурза приятелює з ним, але через те, що Байда раз-у-раз спить і не вміє чемно поводитись у покоях, то вони бачаться тільки на кухні за їжею.

— Подивіться, який чудесний! — підносить мені Шапочка під самий ніс Байду. — Страшенно хочеться кусати його. Він такий м'ягкий, теплий. Ух, ти,ти!

Байда, коли його кусають, цілують і щипають, тільки заплющує очі з філософічно-добрим виглядом. А коли пускають додолу, він сідає на задні лапи й по черзі дивиться на всіх

Йшов гуцул Карпатами, в нього загубилися вівці. Шукав у лісах, шукав у долинах, ніде не міг знайти.

Раптом бачить, хатка. Він стучить, відкриває дівчина. Пастух жаліється їй, проситься ночувати. Каже, так шукав вівців, що сил вже немає і їсти хочеться. Дівчина каже: "Ну добре, заходь. Тільки до мене має зараз прийти коханець, так що ти вже залізай під ліжко" Так і зробив. Ось чути як стукнули двері, прийшов коханець до дівчини. Зайнялися вони коханням, і ось вже роблять останні фрікції, коханець кричить: "Ах які ж Карпати, які смереки, струмки, гірські схили!"

А гуцул з під ліжка питає: "Слухай, а ти вівців моїх там не бачив?"

Я і ми з котиком

Новорічний букетик азалій :-)

Грудень пролетів геть непомітно. Тиждень відчувався як три дні. Два будних і один вихідний. Але ялинка вже стоїть там де ми будемо святкувати, на кухні. Святкувати ми хочемо у двох. Місяць тому лікарі з 12-ї лікарні сказали, що Сережи можна зі спиртного пити лише горілку. А я не люблю звичайну горілку, люблю лише саму якісну і недешеву. Ось в нас на районі акційний "Гетьман" по 130 грн. Тому їхати в "Оушн плазу" за "Собескі" не будемо. Закуски хочеться мінімальну кількість, бо якось після святої вечері ще не дуже голодні. Ми тоді не все поставили на стіл з того що прислала мама Сережи. Хоча куті вже немає. Сигарет теж, сигарети дорого.

Андрія С. хочемо запросити, щоб потім не дорікав, що ми ніколи не запрошуємо. Але сподіваємося, що він не прийде. Хай влаштовує своє особисте життя, тим більш не факт що його батьки, у новорічну ніч, зможуть вигуляти Рона. В Рона огидний характер, але дбати про нього треба все одно. Якось потім пересечемся.

Ми знаємо наперед, що у двох буде добре. І щоб ми не робили, секс буде неймовірним! Я не можу сказати, що ми ніколи не сваримося. Але таке враження, що ми підвищуємо іноді голос один на одного, щоб просто розім'яти голосові связки. І цей режим спілкування просто моментально вимикається. Потім не зовсім зрозуміло, чи то ми так жартували, чи що це було :-) І це не те, що треба перетерпіти заради того що добре, це, може, в нас така розвага? Але коли ти будиш о п'ятій ранку кохану людину цілунками, або він тебе вітає цілунками коли вже стемніло, це ж як квіти розпускаються? А сварки, у день газди, як літній дощ :-)

мемчики

.