Якось поступово ми прийшли до згоди щодо того що нам треба буде переїжджати до Івано-Франківська. Не сьогодні і не завтра, тому що збір наших речей і відправлення поштою ще той квест. Треба буде розділяти на кілка відправлень і встигнути вчасно приїхати самим до того як зберігання стане платним. І ще організувати перевезення з пошти, хоча це теж кур'єром, мабуть. Потім приїхати в Київ просто погуляти ми можемо завжди коли захочемо. І вид з вікна Сережа обіцяє не гірший ніж у нас тут, можливо вибрати так житло що буде видно Карпати!

Те що американці схвалили допомогу в конгресі, дуже приємна новина, але з моїми тюльпанчиками вийшла сумна історія. Я хотіла як краще, вони почали чахнути, як я потім зрозуміла, через брак світла, адже в нас шибки балкону заклеєні фольгою. Тоді я поставила тюльпани туди, де світла найбільше. Але і після цього не було схоже, що щось зміниться. І я купила універсальне добриво у флаконі. Але я так хотіла підживити квіти в достаньої кількости, що полила їх водою з добривом занадто... Так занадто, що схоже, їм гаплик... Я, про всяк випадок, ще чекаю, що вони оживуть, але щось не схоже на диво... І я кожний день бачу мертві тюльпани і сумую через це!

Сережа просить не купувати фіалки або бегонії, чи фуксію через те, що перевозити до Франківська їх буде треба особисто, а нам ще комп везти так інше на собі. Я вже поцікавилася, які рослини не потребують багато світла. І можливо, не буду чекати переїзда і придбаю нових улюбленців раніше...


Somehow we gradually came to an agreement that we would have to move to Ivano-Frankivsk. Not today and not tomorrow, because collecting our things and sending them by mail is another quest. It will be necessary to divide it into several shipments and manage to arrive on time before storage becomes paid. And also organize transportation from the post office, although it is also by courier, apparently. Then we can come to Kyiv just for a walk whenever we want. And the view from the window of Seryozha promises to be no worse than ours here, it is possible to choose housing so that we can see the Carpathians!

The fact that the Americans approved the aid in Congress is very good news, but my tulips turned out to be a sad story. I wanted as much as possible, they began to wither, as I later understood, due to a lack of light, because our balcony windows are sealed with foil. Then I put the tulips where there is the most light. But even after that, it didn't look like anything would change. And I bought a universal fertilizer in a bottle. But I wanted to feed the flowers in sufficient quantity that I watered them with water and fertilizer too much... So much that it looks like they have a hook... Just in case, I expect that they will come to life, but something is not like a miracle ... And I see dead tulips every day and feel sad about it!

Seryozha asks not to buy violets, begonias, or fuchsia, because that they will have to be transported to Frankivsk personally, and we will have to carry a computer and so on. I have already asked which plants do not need a lot of light. And maybe I won't wait for the move and get new pets sooner...

Щоб звільнити час в робочі дні для плетіння мережива, треба зробити спочатку щось за вихідні, що потім продасться і я буду менше брати за малювання наперед. Розумію, що пропонувати теплі речі зараз неправильно. Треба щось максимально легке, літнє, прозоре. Типа хусточки, сумочки, пояса-корсета. Почала плести турецькі огірки, вивчаю статті на сайті. Треба визначитися із організацією доставки, як робити упаковку, і інші питання які мені ще ніколи вирішувати не доводилося. Краше не поспішати, але все зробити правильно.

А ще піщані бурі аж із Сахари. В Києві із Сахари! Вітер 16 м/с, сидимо вдома. Їмо десерти, дивимося передачі із пізнавальних каналів, просто відпочиваємо. Час від часу плететься ніби сам собою елемент мережива. Або мама Сережи хоче побалакати про щось. А ще нова клава, за сім років, поки користувалася старою, в виробництві оргтехніки дещо змінилося на краще і це вже більш приємно, користуватися клавіатурою! А взагалі відчуття що вже трохи зашиваюся, як кажуть! І писати в щоденник кожен будній день стає важче. Треба встигати ще до косметолога і треба купувати новий телефон. Але обов'язково Xiaomi! Я не уявляю вже собі життя без дизайнів інтерфейсів (тем) Xiaomi. Який ще виробник таке запропонує?


Чтобы освободить время, в рабочие дни, для вязания кружева, нужно сделать сначала что-то за выходные, что потом продастся и я буду меньше брать за рисование вперед. Понимаю, что предлагать тёплые вещи сейчас неправильно. Надо что-то максимально легкое, летнее, прозрачное. Типа платка, сумочки, пояса-корсета. Начала вязать турецкие огурцы, изучаю статьи на сайте. Надо определиться с организацией доставки, как делать упаковку, и другие вопросы, которые мне еще никогда решать не приходилось. Лучше не торопиться, но все сделать правильно.

А еще песчаные бури из Сахары. В Киеве из Сахары! Ветер 16 м/с, сидим дома. Едим десерты, смотрим передачи по познавательным каналам, просто отдыхаем. Время от времени вяжется как-то сам собой элемент кружева. Или мама Сережи хочет поговорить о чем-нибудь. А еще новая клава, за семь лет, пока пользовалась старой, производство оргтехники несколько изменилась к лучшему и это уже приятнее, пользоваться клавиатурой! А вообще ощущение что уже немного зашиваюсь, как говорится! И писать в дневник каждый будний день становится труднее. Надо успевать еще к косметологу и нужно купить новый телефон. Но обязательно Xiaomi! Я не представляю себе жизнь без дизайнов интерфейсов (тем) Xiaomi. Какой еще производитель такое предложит?

Зараз вже видно, що замінити звичайні вправи, для преса, для сідниць на йогу точно можна. Але я залишила мінімум. Для колін, гомілок, стоп, растяжки. Два-три рази на тиждень, як раніше, ходжу по сходах. Точніше бігаю перші чотири поверхи, а решту йду пішки. Результат супер! Я згадувала як жила, колись ще давно, на четвертому поверсі. Так, виходить, я б могла б просто забігати собі до дому, якщо б жила там й досі! Але навіть квартира із видом на Севастопольський парк не давала тих відчуттів що вид з вікна зараз! В якості разминки можу трохи потанцювати, але три комплекси асан це дійсно офігенно! І для настрою і для тіла.

А щодо підвищення швидкості роботи, то вона відбулася, на справді, за рахунок, просто фізичного тренування пальців. За рахунок переходу з малювання кривими безьє до майже повністю проведення всіх ліній пензликом-ляпкою та інструментом "олівець". Тепер летеринг з одного слова середньої довжини робиться менше ніж за годину. І та порція дофамину, якої вже трошки бракувало, прийшла куди слід. Але я саме з тих людей, що можуть собі знайти необхідну порцію гормона досягнень, майже в будь-яких умовах!

Сейчас уже видно, что заменить обычные упражнения, для пресса, для ягодиц на йогу точно можно. Но я оставила минимум. Для колен, голеней, стоп, растяжки. Два-три раза в неделю, как раньше, хожу по лестнице. Точнее бегаю первые четыре этажа, а остальные иду пешком. Результат супер! Я вспоминала как жила когда-то еще давно на четвертом этаже. Да, значит, я бы могла просто забегать себе домой, если бы жила там до сих пор! Но даже квартира с видом на Севастопольский парк не давала тех ощущений, что вид из окна сейчас! В качестве разминки могу немного потанцевать, но три комплекса асан это действительно офигенно! И для настроения и тела.

А что касается повышения скорости работы, то она произошла, на самом деле, за счет просто физической тренировки пальцев. За счет перехода с рисования кривыми безье до почти полностью проведения всех линий кисточкой-кляксой и инструментом "карандаш". Теперь летеринг из одного слова средней длины делается менее чем через час. И та порция дофамина, которой уже немного не хватало, пришла куда следует. Но я именно из тех людей, которые могут найти необходимую порцию гормона достижений, почти в любых условиях!

Ще одна пісня "Spice girls" яка, завдяки джазовій обробці і виконавцям із Postmodern Juke box, краща за оригінал!



Еще одна песня "Spice girls" которая, благодаря джазовой обработке и исполнителям из Postmodern Juke box, лучше чем оригинал!

Не встигли вчора як слід порадіти знищенню десантного корабля "Цезарь Куніков", як виявилося, що персонаж, на честь якого було названо корабель, помер саме 14-го лютого! :-) Всі листівки до Дня Валентина були, так чи інакще, прив'язані до морської тематики. Взагалі за час Великої війни Сили оборони знищили чотири такі судна — це "Саратов", "Новочеркаськ", "Мінськ" та "Цезар Куніков". Це, передусім, ознака того, що руйнація стереотипів, і, як слідство, дива завжди можливі. І того що запаси зброї в росії не нескінченні.

Так само як змогли подолати вето Орбана в парламенті ЄС, так голосування в Палаті Представників не завжди впирається в одного спікера. Є різні варіанти, в тому числі, й такі, коли Майк Джонсон зможе сказати Трампу, що зробив що міг, вибачайте, але вони все одне вчинили так як їм потрібно! Сам Трамп активно домагається визнання своєї недоторканості від судових переслідувань, але ж повалення влади в США навряд залишиться без покарання. Взагалі бути диктатором на чолі Америки, крім Трампа, більш нема кому. Але дивно що в нього взагалі є прихильники, це ж не росія


Не успели вчера как следует порадоваться уничтожению десантного корабля "Цезарь Куников", как оказалось, что персонаж, в честь которого был назван корабль, скончался именно 14 февраля! :-) Все открытки ко Дню Валентина были, так или иначе, привязаны к морской тематике. Вообще за время Великой войны Силы обороны уничтожили четыре таких судна – это "Саратов", "Новочеркасск", "Минск" и "Цезарь Куников". Это, прежде всего, признак того, что разрушение стереотипов, и, следовательно, чудеса всегда возможны. И того, что запасы оружия в России не бесконечны.

Так же как смогли преодолеть вето Орбана в парламенте ЕС, так голосование в Палате представителей не всегда упирается в одного спикера. Есть разные варианты, в том числе, и такие, когда Майк Джонсон сможет сказать Трампу, что сделал что мог, извините, но они все равно поступили так как им нужно! Сам Трамп активно добивается признания своей неприкосновенности от судебных преследований, но свержение власти в США вряд ли останется без наказания. Вообще быть диктатором во главе Америки, кроме Трампа, больше некому. Но удивительно что у него вообще есть поклонники, это же не россия

Після того як зірка голої вечірки Ф. Кіркоров привласнив собі авторство пісні Ірини Білик "Сніг", вона відреагувала у вигляді вірша, присвяченного Ф. Кіркорову:

Снег в крови у твоих дверей!

Ты смотрел на себя вчера?
Отражение видел ты?
Посмотреть на себя пора!
«Гений» срама и наготы!
Песню сколько уж лет поешь?!
Но не понял ты только суть...
Если в сердце ворвалась ложь...
То порядочность не вернуть...
Ты поешь для того, кто мой…
На рассвете разрушил дом...
Распыляешься пред ордой,
Что растопчет тебя потом!
Украина стоит в слезах,
Ты глумишься сейчас над ней!
Бог накажет на небесах...
«Снег» в крови у твоих дверей...
Каждый раз ,когда ты поешь...
Вспоминай мой печальный взгляд...
Душу дьяволу продаёшь...

Зрозуміло, що Ф. Кіркоров нічей сумний погляд згадувати не буде, хіба що для того, щоб краще вдавати ніби "все божжя роса", як і всі кацапи, але ж, якщо вже на те пішло, і я тепер знаю як звучить пісня "Сніг", то українська версія набагато краще і Кіркоров її заспівати не зможе.
Я не чекаю на те що факт крадіжки пісні викличе в росіян почуття сорому, адже на їх думку, якщо ніхто не святий, то будь який огидний вчинок може бути виправданий. І правий буде той, в кого є сили і наглість для того що вчиняти огидно.

А ще, за квадратно гніздової логікою росіян, якщо Пугачова підтримує Україну, нам повинно бути страх як боляче, якщо вони пишуть про неї щось огидне! Ми повинні любити її творчість, плакати якщо хтось її творчість відверто зневажає хтось чія думка сама по собі для нас нічого не важить. Коротше, ми повинні приймати близко до серця все що пов'язано із Пугачовою. Але ж це її справа до чого показувати свою прихильність, до підарасів, чи до цивілізованого світу, в якому є права, закони і міжнародні норми. Страх не обійняти, не пригорнути до себе вчасно усіх хто "за тебе" суто росіянський. Не перемога добра над злом, яка є неминучою, як прогрес і еволюція, а вчасне згуртування навколо чогось що росіяне вважають своїм. Якщо нормальний натовп збереться, то ось вам і перемога, бандерлоги перемогли решту тварин, на приклад.

Пугачова колись теж привласнювала чужі пісні, не знаючі, що прийде час і репертуар західних виконавців стане відомий всім завдяки інтернету. Тобто, це доводить, ту росіянську істину, що ніхто не святий. Але вибір завжди є і це важливо саме для самій несвятій людини. Або ти несвятий примкнеш до нормальних, або до підарасів. І навіть якщо ти колись вчинив нечесно, зробив помилку, ти завжди можешь жити так щоб ця помилка була останньою:




После того как звезда голой вечеринки Ф. Киркоров присвоил себе авторство песни Ирины Билык "Снег", она отреагировала в виде стихотворения, посвященного Ф. Киркорову:

Понятно, что Ф. Киркоров ничей грустный взгляд вспоминать не будет, разве что для того, чтобы лучше притворяться будто "все божья роса", как и все кацапы, но, если уж на то пошло, и я теперь знаю как звучит песня" Снег", то украинская версия гораздо лучше и Киркоров ее спеть не сможет.
Я не жду того, что факт кражи песни вызовет у русских чувство стыда, ведь по их мнению, если никто не свят, то любой отвратительный поступок может быть оправдан. И прав будет тот, у кого есть силы и наглость для того, что поступать отвратительно.

А еще, по квадратно-гнездовой логике россиян, если Пугачева поддерживает Украину, нам должно быть страх как больно, если они пишут о ней что-то отвратительное! Мы должны любить ее творчество, плакать если кто-то творчество бывшей советской артистки откровенно презирает, кто-то чья мысль сама по себе для нас ничего не значит. Короче, мы должны принимать близко к сердцу все, что связано с Пугачевой. Но ведь это ее дело к чему показывать свою приверженность, к пидарасам или к цивилизованному миру, в котором есть права, законы и международные нормы. Страх не обнять, не привлечь к себе вовремя всех кто "за тебя" сугубо русский. Не победа добра над злом, которая неизбежна как прогресс и эволюция, а своевременное сплочение вокруг чего-то, что русские считают своим. Если нормальная толпа соберется, то вот вам и победа, бандерлоги победили остальных животных, например.

Пугачева когда-то тоже присваивала чужие песни, не зная, что придет время и репертуар западных исполнителей станет известен всем благодаря интернету. То есть, это доказывает ту русскую истину, что никто не свят. Но выбор всегда есть и это важно именно для самого несвятого человека. Или ты, несвятой, примкнешь к нормальным, или к пидарасам. И даже если ты когда-то поступил нечестно, совершил ошибку, ты всегда можешь жить так чтобы эта ошибка была последней:

Так вже вийшло, що цей тиждень був ознаменований пасткою хвороби, але ми вже майже в нормі. І коли я відчувала як чи то грип чи то ОРВІ тягне цупкими, бридкими лапками кудись вниз, намагаючися псувати мені, нам життя. Я все одне мусила робити щось що б робило таке життя не таким унилим і похмурим.

Так, з перервами і повільно, але я продовжила читати "В пошуках втраченого часу". І там багато незнайомих слів. Але я, якщо взялася, то вже не кидаю, до того ж, слова знати треба і я складаю словник. Чого лише вартує "ослінчик" або "ретязь"! Навіть Сережа не знає, що таке ослінчик, хоча, здавалося б, на Західній Україні терміни католицької церкви мали б знати краще ніж в Дніпрі. Ще, я б сказала, картинка там, в загальному, перевантажена, як казали в нас в ПДАБіА. Але якщо звикаєш просуватися крізь ті порості образів, то знаходиш цікавий зміст, яким є висловлювання. Тож воно того вартує. Але якщо я знаю вже зараз, що там усе зводиться до механізмів наділення неїснуючими якостями Одети, то навряд буду читати всі томи цього циклу романів. Хочу просто пройтися крізь зразок в якості ознайомлення і все. Адже щодо неіснуючих якостей, то я вже читала Фаулза. Все ж тепер ясно про це? Взагалі, людям схильних до подібних утворювань краще звертатися до психолога. Результат гарантований, якщо психолог добрий, і терміни досягнення доволі стислі. І все зводиться до вміння приймати себе із усіма вадами, знати, чому саме ти собі їх пробачаєш. Тоді почнеш приймати інших людей з усіма вадами. От хоча б мій чоловік. Людина проста, екстраверт, але інколи мені здається, що він сприймає мене так просто, що йому нема діла до мого внутрішнього світу. Він каже що обожнює мене, але я навіть не можу уявити як саме він мене сприймає! Йому байдуже які я читаю книжки. Хоча й моментів, коли просто добре, з невідомих причин, доволі багато. Я навчилася не наділяти неіснуючими якостями об'єкти кохання вже після переїзду у Київ. Але ж думка про те, що саме мене кохають саме через неіснуючі якості не дуже приємна.

Після переїзду в Київ я здобула розуміння того, що таке є насправді сильний чоловік. Це коли відповідальність за хід подій береться однаково обома сторонами процесу, у відносинах. Коли є повага до вибору жінки, але без дитячого страху зробити вирішальні кроки.

Або, на приклад, я слухала французький шансон і почула мелодію пісні Едіт Піаф. З'ясувати що це за пісня, саме в той момент, не було можливості. Але я відчула саме жагу пізнати що це таке. Я навіть й недовго копалася в її репертуарі по списку. Це виявилося L'homme a la moto

З новим прослуховуванням прийшло розуміння що це є та сама музична тема що й в L'homme a la moto Михайла Щербакова. Якось несподівано я відчула мороз по шкірі:

"Чины строптивому не указ и гости с музыкой нипочём.
Сама природа нажать на газ велит ему, чуть что не по нём.
Он прерывает вальса тур, вытягивается как тетива -
и, взяв партнёршу за маникюр, такие ей говорит слова:

«Мадам, вы знаете мой серьёз. И пусть даже вам захочется
иметь охапку лиловых роз не позже, чем через полчаса.
Я выполню, что прикажете. Но если ногти свои, мадам,
ещё вы хоть раз намажете - ничто уже не поможет вам!»




Так уж получилось, что эта неделя была ознаменована ловушкой болезни, но мы уже почти в норме. И когда я чувствовала, что это не то грипп не то ОРВИ тянет цепкими, гадкими лапками куда-то вниз, пытаясь портить мне, нам жизнь. Я все равно должна была делать что-то что бы делало такую жизнь не такой унылой и мрачной.

Так с перерывами и медленно, но я продолжила читать "В поисках потерянного времени". И там много незнакомых слов. Но я, если взялась, то уже не бросаю, к тому же слова надо знать и я составляю словарь. Чего только стоит "ослинчик" или "ретязь"! Даже Сережа не знает, что такое "ослинчик", хотя, казалось бы, на Западной Украине термины католической церкви должны знать лучше чем в Днепре. Еще, я бы сказала, картинка там, в общем, перегружена, как говорили у нас в ПГАСиА. Но если привыкаешь продвигаться сквозь те поросли образов, то находишь интересное содержание, каким является высказывание. Так что оно того стоит. Но если я знаю уже сейчас, что там все сводится к механизмам наделения несуществующими качествами Одетты, то вряд ли буду читать все тома этого цикла романов. Хочу просто пройтись сквозь образец в качестве ознакомления и все. Ведь, что касается, несуществующих качеств, то я уже читала Фаулза. Все же уже ясно об этом? Вообще людям склонных к подобным образованиям лучше обращаться к психологу. Результат гарантирован, если психолог хороший, и сроки достижения довольно сжатые. И все сводится к умению принимать себя со всеми недостатками, знать почему именно ты их прощаешь. Тогда начнешь принимать других людей со всеми недостатками. Вот хоть бы и мой муж. Человек простой, экстраверт, но иногда мне кажется, что он воспринимает меня так просто, что ему нет дела до моего внутреннего мира. Он говорит, что обожает меня, но я даже не могу представить как именно он меня воспринимает! Ему все равно какие я читаю книги. Хотя и моментов, когда просто хорошо, по неизвестным причинам, довольно много. Я научилась не наделять несуществующими качествами объекты любви уже после переезда в Киев. Но ведь мысль о том, что именно меня любят именно из-за несуществующих качеств не очень приятна.

После переезда в Киев я получила понимание того, что такое действительно сильный мужчина. Это когда ответственность за ход событий берется одинаково обеими сторонами процесса в отношениях. Когда есть уважение к выбору женщины, но без детского страха предпринять решающие шаги.

Или, например, я слушала французский шансон и услышала мелодию песни Эдит Пиаф. Выяснить, что это за песня, именно в тот момент, не было возможности. Но я почувствовала именно жажду узнать что это такое. Я даже недолго копалась в ее репертуаре по списку. Это оказалось L'homme a la moto

С новым прослушиванием пришло понимание, что это та же музыкальная тема что и у L'homme a la moto Михаила Щербакова. Как-то неожиданно я почувствовала мороз по коже:

В тому числі те що в мене саме творча робота і я доволі часто працюю в напрямку свят світу, допомагає мені підтримувати свічу радості в мені самій, моїй душі на тому рівні щоб вона не згасала геть. А ще музика свінг просто найбільш весела музика яку я коли-небудь чула в життя :-))

В том числе то, что у меня именно творческая работа и я довольно часто работаю в направлении праздников мира, помогает мне поддерживать свечу радости во мне самой, моей душе, на том уровне, чтобы она не угасла совсем. А еще музыка свинг просто самая веселая музыка которую я когда-либо слышала в жизни :-))

В нас такі різкі стрибки змін у погоді, що замерзання опадів і перетворювання льоду на хлябі за добу вже буденність. Ніхто вже не намагається посипати гравієм. Сережа, цими днями, травмував ногу. Тож завдань, крім роботи, в мене побільшало. Мазі, перев'язки, приготування порцій, кави, чаю, до кожного прийому їжі. Травмований чоловік це як маленька дитина! Але ж, нічого. Перелому немає. Є позитивна динаміка. Ми й це подолаємо!

У нас такие резкие скачки изменений в погоде, что замерзание осадков и превращение льда в слякоть за сутки уже обыденность. Никто уже не пытается посыпать гравием. Сережа, на днях, травмировал ногу. Так что заданий, кроме работы, у меня стало больше. Мази, перевязки, приготовление порций, кофе, чая, для каждого приема пищи. Травмированный мужчина это как маленький ребенок! Но ничего. Перелома нет. Есть положительная динамика. Мы и это преодолеем!

Я вигадала нову страву. Називається "Овочева закуска". Якийсь час вона маринується, хоча можна, якщо дуже хочеться перекусити, їсти її відразу. Одна цибулина, одна велика морква або дві маленькі, чотири помідорки, дві ложки борошна, олія, півкришечки оцтової пляшки оцту. Помідори ріжуться на часточки, потім їх потрібно посолити, 1 ч. л. солі, перемішати, залишити в ємності пускати сік. Тим часом, очищену цибулину нарізаю півкільцями, моркву чищу, тру на великій тертці. Розігріваю сковорідку. Помідори вже плавають у рідині, їх відкидаю на друшляк. Потім обвалюю в муці і відправляю смажитися на сковорідку. Доки вони не почнуть набувати однорідності. Але тоді їх одразу виймаю на тарілку. Потім смажиться
цибуля, все на великому вогні. Але коли цибуля почне набувати коричневої скоринку, я додаю морквину і зменшую вогонь до середнього. Коли морква стане м'якою, можна покласти туди помідори. Мішаю. І досолюю до смаку. Спеції у мене тут перець та прованські трави. Смажаться інгредієнти ще кілька хвилин, можна 10. Потім додаю оцет і трошки води, перемішую. І зменшую потужність нагрівання плити до мінімуму. Овочева суміш протушковується ще 10-15 хвилин. І все. За бажання, можна намазувати на хліб :-) Найсмачніше стає за кілька годин.

Ще я відкрила для себе музику свінг. Раніше я думала, що це стиль танцю під різновид рок'н'ролу, а свінг це ще й музика. Дуже весела і залучає ритмом тіло в танець, але ж і працювати під неї теж можна :-)


Я придумала новое блюдо. Называется "Овощная закуска". Некоторое время она маринуется, хотя можно, если очень хочется перекусить, то есть ее сразу. Одна луковица, одна большая морковь или две маленькие, четыре помидорки, две ложки муки, растительное масло, пол-крышечки уксусной бутылки уксуса. Помидорки режутся на дольки, потом их нужно посолить, 1 ч. л. соли, перемешать, оставить в емкости пускать сок. Тем временем, очищенную луковицу нарезаю полукольцами, морковку чищу, тру на крупной терке. Разогреваю сковородку. Помидоры уже плавают в жидкости, их откидываю на друшлаг. Потом обваливаю в муке и отправляю жариться на сковородку. До тех пор пока они не начнут приобретать однородность. Но тогда их сразу вынимаю на тарелку. Потом жариться лук, все на большом огне. Но когда лук начнет обретать коричневую корочку, я добавляю морковку и убавляю огонь до среднего. Когда морковь станет мягкой, можно класть туда помидоры. Мешаю. И досаливаю по вкусу. Специи у меня тут перец и прованские травы. Жарятся ингредиенты еще несколько минут, можно 10. Потом добавляю уксус и немножечко водички, перемешиваю. И убавляю мощность нагрева плиты до минимума. Овощная смесь протушивается еще минут 10-15. И все. При желании, можно намазывать на хлеб :-) Вкуснее всего становится через несколько часов.

Еще я открыла для себя музыку свинг. Раньше я думала что это стиль танца под разновидность рок'н'ролла, а свинг это еще и музыка. Очень веселая и заманивающая ритмом тело в танец, но ведь и работать под нее тоже можно :-)

Новий рік означає початок нового періоду життя і чи є тенденції до оновлення ззовні або все залежить тільки від самої людини, але ось стоїть позначка "оновлення", а після неї не починає намагатися щось змінювати на краще лише лінивий. Ось і мої заняття з Адоба Ілюстратор теж дають маленькі, але приємні дози нового досвіду. Сергій намагається кинути курити, та й я вже курую тільки одну сигарету, а якщо немає бомбардувань, то можу не курити взагалі. Післяноворічні канікули дають можливість перемикання на режим відпочинку, який потім відключається, коли вони закінчуються. Пірнати в Хрещення мені й слабо, та й атеїст я, який готує на Святий вечір кілька страв лише з поваги до почуттів віруючих. Сергій не те щоб дуже віруючий. Але в його характері віддавати належне тим можливим джерелам благ які, може, й не ефективні, але, про всяк випадок, можна й туди робити якісь внески шани, хоча б. Та й релігійна складова свят нагадує багатьом людям радісні моменти з дитинства, так само як і Новий рік, а для мене завжди – День народження. Хрещення дуже підходить як символ оновлення. А в Канаді є День запливу із білим ведмедем, або День моржа. Тема, над якою я зараз працюю. Ну я не морж, звичайно, а то б і поплавала з іншими цього року.

Сказати, що українці занурені у темряву переживань з приводу того, що війна не закінчується, було б не правдою. Новорічна можливість перемикання у святковий режим діє за будь-яких обставин, може, під час війни трохи приглушена яскравість, але якщо в соціальних мережах просто соромляться показувати своє свято, коли показують в окопах ЗСУ, то у особистому листуванні можна побачити і ялинки і посмішки на обличчях. Тому й сказати, що я не слухала різдвяну музику було б неправдою, а мій племінник Рома ліпив новорічні фігурки, які, мабуть, йому навіть задавали в художній школі.

Знайшлися сили і на макіяж і на прогулянку Великою Васильківською. Під час цього променаду я зрозуміла одну річ. Коли нас навчали в інституті, що наприкінці вулиці, яка має особливе значення в контексті міста, має бути щось, можливо, річка. Це щось має приваблювати лише своїм знанням про нього. Я довго не розуміла. Адже є візуальні зв'язки, що видно оку на далекій відстані, наприклад вежі, високі красиві об'єкти. Або видно перспективу вулиці, що йде до точки, розташованої помітно вище за глядача. Але приваблює те, що заздалегідь видно. А тут ну що означає тільки знання про об'єкт, що приваблює? І ось, на Великій Васильківській, я це відчула. Коли йдеш повз палац "Україна" то не можна сказати з упевненістю, що наприкінці перспективи щось конкретне приваблює. Але загалом можна сказати, що відчуваєш магію цієї вулиці. Якась вона, загалом, захоплююча. Так от, якщо уявити, що попереду не буде площі Героїв України, Хрещатика, Володимирської гірки та ін, то й відчуття магії зникає



Новый год означает начало нового периода жизни и есть ли тенденции к обновлению извне или все зависит только от самого человека, но вот стоит пометка "обновление", а после нее не начинает пытаться что-то менять к лучшему только ленивый. Вот и мои занятия с Адоб Иллюстратор тоже дают маленькие, но приятные дозы нового опыта. Сережа пытается бросить курить, да и я уже курую только одну сигарету, а если нет бомбежек, то могу не курить вообще. Посленовогодние каникулы дают возможность переключения на режим отдыха, который потом отключается, когда они заканчиваются. Нырять в Крещение мне и слабо, да и атеист я, который готовит на Святой вечер несколько блюд только из уважения к чувствам верующих. Сережа не то чтобы очень верующий. Но в его характере отдавать должное тем возможным источникам благ, которые, может, и не эффективны, но, на всякий случай, можно и туда делать какие-то вклады уважения, хотя бы. Да и религиозная составляющая праздников напоминает многим людям радостные моменты из детства, так же как и Новый год, а для меня всегда - День рождения. Крещение очень подходит в качестве символов обновления. А в Канаде есть День заплыва с белым медведем, или День моржа. Тема, над которой я сейчас работаю. Ну я не морж, конечно, а то бы и поплавала с другими в этом году.

Сказать, что украинцы погружены во мрак переживаний по поводу того, что война не заканчивается, было бы не правдой. Новогодняя возможность переключения в праздничный режим действует при любых обстоятельствах, может, во время войны немного приглушена яркость, но если в соц сетях попросту стесняются показывать свой праздник, когда показывают в окопах ЗСУ, то в личной переписке можно увидеть и елочки и улыбки на лицах. Поэтому и сказать, что я не слушала рождественскую музыку было бы неправдой, а мой племянник Рома лепил новогодние фигурки, которые, наверное, ему даже задавали сделать в художественной школе.

Нашлись силы и на макияж и на прогулку по Большой Васильковской. Во время этого променада я заметила одну вещь. Когда нас учили в институте что в конце улицы, у которой особенное значение в контексте города, должно быть что-то, возможно река. Это что-то должно привлекать одним своим знанием о нем. Я долго не понимала. Ведь есть визуальные связи, то что видимы глазу на далеком расстоянии, например башни, высокие красивые объекты. Или видно перспективу улицы уходящей к точке, расположенной заметно выше зрителя. Но привлекает то что заранее видно. А тут ну что значит только знание о привлекающем объекте? И вот, на Большой Васильковской, я это почувствовала. Когда идешь мимо дворца "Украина" то нельзя сказать с уверенностью, что в конце перспективы что-то конкретное привлекает. Но, в целом, можно сказать, что ощущаешь магию этой улицы. Какая-то она, в целом, захватывающая. Так вот, если представить, что впереди не будет площади Героев Украины, Хрещатика, Владимирской горки, и др, то и ощущение магии пропадает

В цьому році ми зустрічали новий рік у двох. Друзі, з якими ми зустрічали Новий рік рік тому, поїхали в село. Вони здійснюють свою мрію жити в селі методом зменшення перебування в місті на користь села. Вже й будиночок купили і криничку вирили. Але нам у двох було добре. Ми взагалі взяли відпуску на тиждень і я і Сергій. Мама Сережи не присилала посилочку, бо я її дуже просила не тягати на пошту, хоча б на Новий рік важкий ящик, а берегти себе. Тож новорічний стіл готувала я сама. Як на Святу вечерю, я зробила картопляні зрази, на замовлення Сергія. а заморожений кролик чекав вже доволі давно і дочекався свого часу. Тож ще салатик, по типу грецького, нарізки, фрукти і шампанське Фраголіно.

Взагалі багато часу пішло на телефонні дзвінки. Ми дзвонили, нам дзвонили. Друзі, родина, Сережа давав мені трубку, його родичі казали, що люблять нас обох! Але дати трубку, коли я говорила із мамою, Сережа попросив сам. Раніше ми думали, що як закінчиться війна, то ми поїдемо до Дніпра і тоді він познайомиться з батьками. Але війна так затягнулася, що пора вже знайомитися в тих умовах, які поки що є. Мама трохи соромилася, бо одна справа говорити зі мною українською по телефону, а друга - з тим хто говорить українською від народження і народився на західній Україні. Вона трохи робила іноді паузи, підбирала слова, хвилювалася, а Сережа говорив дуже впевнено, товариські, не дратуючися через уповільнення в розмові з боку моєї мами. Він сказав мамі що він дякує їй за те що в неї така дочка, сама краща у світі! І що ми обов'язково одружимося, і що він радий що мене зустрів і що кохає мене дуже сильно! Мені він взагалі каже не так вже і рідко, але одна справа це казати мені, а інша моїй мамі!

Ще дзвонив Андрій С. із Праги. В нього є дозвіл на міжнародні перевозки і побачити його сім'ю в Новий рік він зміг! Спочатку говорив із Сергієм, потім попросив дати телефон мені. На моє прохання зосередитися на позитиві в Празі, біля Свети, біля Іллі з Веронікою, і взагалі залишитися там із ними, він відповів що обов'язково повернеться, бо в Києві батьки, а їх вже не вмовиш залишити Україну. Говорив довго, говорив, що в мене чудовий чоловік, один з не багатьох, кому він радий абсолютно щиро! Що він сумує за нами, він повернеться в Київ, а там вже як буде так буде. І хоча Сережа любить Андрія скоріше як знайомого ніж друга, все одне пообіцяв з ним зустрітися коли подзвонить по приїзду до дому.

Потім, коли всі телефонні розмови вже було закінчено, Сергій згадував всякі смішні випадки з минулого. На приклад історію, коли його сусід брав звичайне домашнє вино, заряджав його газом, як сифон, і продавав як Шампанське. Це було до того, що Фраголіно це те саме, але вони мають ліцензію на виробництво своєї продукції! Той сусід, здається, з тюрми вже вийшов. А справа випуску Фраголіно й досі живе. Світ не завжди справедливий, так.

Поки ми у відпустці, кохаємося кожен ранок! А потім просто лежимо під ковдрою, як у нірці, і лениво балакаємо про всяке різне. Наше ППО збиває більшість ракет і шахедів. Донатимо на наші дрони, зокрема пану Стерненко, бо він дуже наочно звітує про результати зборів. Взагалі він робить дуже багато! Дякуємо йому за все!

На відео пісня, яка визнана найкращім хітом минулого року. Я про неї дізналася лише сьогодні, але мені сподобалося!




В этом году мы встречали новый год вдвоем. Друзья, с которыми мы встречали Новый год год назад, уехали в село. Они осуществляют свою мечту жить в селе методом уменьшения пребывания в городе в пользу села. Уже и домик купили и колодец вырыли. Но нам вдвоем было хорошо. Мы вообще взяли отпуск на неделю и я и Сергей. Мама Сережи не присылала посылку, потому что я ее очень просила не таскать на почту, хотя бы на Новый год тяжелый ящик, а беречь себя. Так что новогодний стол готовила я сама. Как на Святой вечер, я сделала картофельные зразы, по заказу Сергея, а замороженный кролик ждал уже давно и дождался своего времени. Так что еще салатик, по типу греческого, нарезки, десерты, фрукты и шампанское Фраголино.

Вообще много времени ушло на телефонные звонки. Мы звонили, нам звонили. Друзья, семья, Сергей давал мне трубку, его родственники говорили, что любят нас обоих! Но дать трубку, когда я говорила с мамой, Сергей попросил сам. Раньше мы думали, что когда закончится война, то мы поедем в Днепр и тогда он познакомится с родителями. Но война так затянулась, что пора уже знакомиться в тех условиях, которые пока есть. Мама немного стеснялась, потому что одно дело говорить со мной на украинском по телефону, а другое - с тем, кто говорит по-украински с рождения и родился на западной Украине. Она делала иногда паузы, подбирала слова, волновалась, а Сережа говорил очень уверенно, дружелюбно, не раздражаясь из-за замедления в разговоре со стороны моей мамы. Он сказал маме, что он благодарит ее за то что у нее такая дочь, самая лучшая в мире! И что мы обязательно поженимся, и что он рад, что меня встретил и что любит меня очень сильно! Мне он вообще говорит такое не так уж и редко, но одно дело это говорить мне, а другое моей маме!

Еще звонил Андрей С. из Праги. У него есть разрешение на международные перевозки и увидеть его семью в Новый год он смог! Сначала говорил с Сергеем, потом попросил дать мне телефон. На мою просьбу сосредоточиться на позитиве в Праге, возле Светы и Ильи с Вероникой, и вообще остаться там с ними, он ответил, что обязательно вернется, потому что в Киеве родители, а их уже не уговоришь покинуть Украину. Говорил долго, говорил, что у меня замечательный мужчина, один из немногих, кому он рад совершенно искренне! Что он скучает по нам, он вернется в Киев, а там уж как будет так будет. И хотя Сережа любит Андрея скорее как знакомого, чем друга, все равно пообещал с ним встретиться, когда тот позвонит по приезду домой.

Потом, когда все телефонные разговоры уже были закончены, Сергей вспоминал всякие смешные случаи из прошлого. Например, историю, когда его сосед брал обычное домашнее вино, заряжал его газом, как сифон, и продавал как шампанское. Это было к тому, что Фраголино это тоже самое, но они имеют лицензию на производство своей продукции! Тот сосед, кажется, из тюрьмы уже вышел. А дело выпуска Фраголино до сих пор живет. Мир не всегда справедлив, да.

Пока мы в отпуске, то у нас секс каждое утро! А потом просто лежим под одеялом, как в норке, и лениво болтаем о том о сем. Наше ПВО сбивает большинство ракет и шахедов. Донатим на наши дроны, особенно г-ну Стерненко, потому что он очень наглядно отчитывается о результатах сборов. И Вообще он делает очень много! Спасибо ему за все!

На видео песня, признанная лучшим хитом в прошлом году. Я о ней узнала только сегодня, но мне понравилось!

Поки ЗСУ збивають російські літаки Су-34 і СУ-30 російська пропаганда ширить чутки про те що ніби зс рф збивають пачками наші F-16, змітають в кучу знищені Patriot. Але ми, українці, чекаємо на поставки перших справжніх F-16 від Нідерландів. Враховуючи, що мільйон дронів зараз цілком реально, то я цілком припускаю що F-16 можуть змінити хід війни. Най йобнуте пуйло і прагнуло б воювати до останнього росіянина!

Пока ВСУ сбивают российские самолеты Су-34 и СУ-30 российская пропаганда ширит слухи о том, что будто вс рф сбивают пачками наши F-16, сметают в кучу уничтоженные Patriot. Но мы, украинцы, ждем поставок первых настоящих F-16 от Нидерландов. Учитывая, что миллион дронов сейчас вполне реально, то я вполне допускаю, что F-16 могут изменить ход войны. Пусть йобнутое пуйло и стремилось бы воевать до последнего россиянина!

Взагалі переклад цієї пісні звучить доволі несподівано. Жінка небесної краси переслідує чоловіка, котрий її не кохає. Вона нібито готова пред'явити дитину, яка є його дитиною, хоча чоловік заперечує. Це про те що навіть чоловік може бути жертвою, і в конкретному випадку і взагалі стереотипного ставлення, що є своєрідною стигматизацією. Чоловіки теж просто люди, а не прилади для забивання цвяхів. В кожної людини свої слабкості. Але така слабкість як нечесність може бути як з боку чоловіків так і жінок. Але жінкам вірять більше, через стереотипне мислення. Взагалі-то є вже давно днк-експертиза. Хоча, можливо, в ті часи коли була написана ця пісня ще не було, принаймні, в загальному доступі

Вообще, перевод этой песни звучит довольно неожиданно. Женщина небесной красоты преследует мужчину, который ее не любит. Она будто бы готова предъявить ребенка, который является его ребенком, хотя мужчина отрицает. Это о том, что даже мужчина может быть жертвой, и в конкретном случае и вообще стереотипного отношения, что является своеобразной стигматизацией. Мужчины тоже просто люди, а не приборы для забивания гвоздей. У каждого человека свои слабости. Но такая слабость как нечестность может быть как со стороны мужчин, так и женщин. Но женщинам верят больше, из-за стереотипного мышления. Вообще-то есть уже давно днк-экспертиза. Хотя, возможно, в те времена, когда была написана эта песня еще не было, по крайней мере, в общем доступе

Росіяни нас обстрілюють ракетами низької точності абсолютно безсистемно. Схоже, єдина мета - викликати паніку у простих обивателів, які в страху почнуть тиснути на уряд, щоб ті ухвалили рішення про капітуляцію, але паніки немає. Дуже шкода, що від таких ідіотських обстрілів страждають діти. Коли ми починаємо збиратися серед ночі, щоб піти вниз, Сергій кричить на мене і називає "равликом", але що ж робити, якщо я насправді равлик, капуша. Ми домовилися що кашемірову шаль я кластиму біля перших вхідних дверей, де висить найтепліша куртка і не повертатимуся за нею. А ще ставитиму пляшку з водою. Сергій каже, що тут нема чого ображатися, адже я поводжуся як дитина.

Оскільки безмозкі створіння намагаються нас залякувати балістикою радянського зразка саме вночі, а працювати треба вдень, то я розпочала нове завдання – візерунки у стилі Баухауса. І мені зараз подобається працювати під пісні Майкла Джексона. Виходить, у нього є офігенні речі! І концерти, які він давав, можна назвати більше виставами, ніж просто виступами. Образ гуманоїдної ляльки Джима Керрі у фільмі "Маска" чимось подібний до сценічного образу Джексона. Кривляка-трикстер, тіло якого не зовсім підкоряється законам фізики, зате пластика демонструє абсолютний контроль над реальністю


Россияне нас обстреливают ракетами низкой точности, абсолютно бессистемно. Похоже единственная цель - вызвать панику у простых обывателей, которые в страхе начнут давить на правительство, дабы те приняли решение о капитуляции, но паники нет. Очень жаль что от таких идиотских обстрелов страдают дети. Когда мы начинаем собираться среди ночи, чтобы пойти вниз, Сережа кричит на меня и называет "улиткой", но что же делать, если я на самом деле улитка, капуша. Мы договорились что кашемировую шаль я буду класть возле первой входной двери, где висит самая теплая куртка и не буду за ней возвращаться. А еще буду ставить бутылку с водой. Сережа говорит, что тут нечего обижаться, ведь я веду себя как ребенок.

Поскольку безмозглые создания пытаются нас запугивать баллистикой советского образца именно ночью, а работать нужно днем, то я приступила к новому заданию - узоры в стиле Баухауса. И мне стало нравиться работать под песни Майкла Джексона. Выходит, у него есть офигенные вещи! И представления, которые он давал, можно назвать больше спектаклями чем просто выступлениями. Образ гуманоидной куклы Джима Керри в фильма "Маска" чем-то подобен сценическому образу Джексона. Кривляка-трикстер, тело которого не совсем подчиняется законам физики, но зато пластика демонстрирует абсолютный контроль над реальностью