Був день коли мене неприємно здивувало що мій чоловік, з нормальної західноукраїнської сім'ї, любить гурт "Кіно". Це, звісно, сталося на тлі російсько-української війни. Ми навіть, через це, кричали один на одного. Вивести з себе мене, звичайно, можна. Але чому він зараз поставив на мій контакт мелодію "Белый снег, серый лед" я взагалі не розумію. Як могли виникнути такі асоціації. Мій колишній чоловік, від початку нашого знайомства, встановив "зелені рукави" і я, чесно кажучі, досі не бачу невідповідності. Мені не властиво хаотично кидатися гівном. Взагалі, для мене, людина, яка хаотично кидається гівном, в більшості випадків, сама собі злобна буратіна :-) Сама себе обкрадує, як написано у класика.

А щодо любові до "Кіно" мого чоловіка, ну в нього є гідності, які переважують цю, напевне що, дрібничку. Тим більш вона лише в смартфоні, як правило. І слава богу

Я бачила що хмар стає все більше і вони дедалі усе темніші. Все ж було таке відчуття що парасолька мені, в цей момент, не потрібна.

Тож, здійснивши черговий біг по сходах, я опинилася у дворі, де і черга різнобарвних петушків і бузок ніби шовкова хустка, яку зносить вітром.

Думки про можливий дощ не дуже чомусь лякали. Хоча виходити в таку погоду без парасолі мені взагалі не властиво. Не боятись дощу.

Раптом виникло відчуття що я мокну. Ось перші краплі, за ними наступні. Виявляється, це приємно йти під дощем коли майже літо. Чи це тільки зараз, в цьому контексті?

Я намокла до нитки

...
– Любитиму, як дозволиш, – каже, присівши. –
Але в будь-якому разі втішу, загою.
Трепетний пташе, неприкаяний вірше,
як же нам бути в цьому літі з тобою?

Як же розплутати відчай, страхом скипілий,
як оголити висхлу до тріщин шкіру?
А він каже:
– Перші суниці, дивись, доспіли.

Навіть у морі смерті є острів віри,
вирій, де наші майбутні діти гойдаються у суцвіттях.
Ночі такі короткі, і тих лиш кілька.
Жити би йому, тільки би йому жити.
Тільки би жити, тільки би, тільки б, тільки.

Катерина Бабкіна

Чудовий концерт!

Печальный армянин Либертарьянц заточку ловит печенью печальной

Виявляється, випадкові заробітки Америки, в 50-х роках, це не тільки, як я собі сразу уявила, вантажник у порту, або щось таке, але й просто з вулиці брали копом. І любі пройдисвіти і шалапутала могли отримати дубинку, пістолет і значок поліціянта.

Але прихований опір лібертаріанських цінностей цінностям авторитарним говорив не на користь копів, яких ми звикли бачити у амеріканських бойовиках. Агресивних, із ніби каплючим наззовні тестостероном, шукаючих кого б відгамселити, продемонструвати силу. Опір складався в непомітному порушенні правил. Бо стиль життя напівбогемних хлопців означав порушення правил, якщо поклик тіла отримати задоволення чимось, або просто задоволення, прокладав в повітрі таку траєкторію, що вела в незачинені двері, чогось на кшталт складу продуктів, або йшла повз пари красивих жіночих ніг. Порушення правил бити людину з ноги, тільки за те що вона була причиною виклику копів, або просто було потрібно когось заарештувати, за планом

Бізнес, біткоін і програми CAD

За три дні знищено 1177 українських безпілотників, - Міноборони РФ
В останні три дні російська влада регулярно звітує про знищення українських дронів. Через це в Орловській та Іванівській областях діють обмеження по мобільному інтернету.
На тлі атак московські аеропорти Жуковський, Домодєдово, Внуково та Шереметьєво неодноразово вводили обмеження на прийом та відправлення літаків. Загалом аеропорти припиняли роботу більш як на 40 годин. У столиці затримали кілька десятків рейсів - частину з них скасували, частину перенаправили на запасні аеродроми

Я ввела недавна в гугль "Говорил меламед маламуду я учить эту песню не буду"

Гугль більше не знаходить цього вірша. На жаль

На чорно-білих фото темно-блакитний виглядає як світлий, а жовтий як темніший за нього. Тому прапор перевертати не треба

Всі космічні тіла тяжіють одне до одного. Але сила тяжіння залежіть від маси. Маса - це не просто вага, а кількість матерії, яка залежіть від густини та об'єму. Простіше кажучи, маса це кількість речовини в об'єкті. Чим більша відстань, тим менше тіло залежіть від гравітації. На космічних станціях, насправді, немає повної невагомості, астронавти падають, але їх падіння безкінечно. До того ж, гравітація Н'ютона працює, у відповідності до його законів, не завжди.
Бо пізніше з'явилася теорія простору і часу Енштейна. І тому тепер відомо чому футбольний м'яч летить по кривій траєкторії. Тому що діє викривлення простору і часу. Так і проміні світла. Простір і час вказує матерії як викривлятися.

Останні два тижня я схудла і почала курити. Мій чоловік, схоже, почав помічати що зі мною щось не те. Він раптом сказав, що останні два тижня йому дуже хочеться сказати мені як сильно він мене кохає. Було таке, що я загдувала на наступний день, що вчора забула полити азалію. На допомогу прийшли пізнавальні канали. Я почала розуміти, що інформація у форматі відео може краще засвоюватися ніж текст. На приклад, якщо космічному об'єкту надати прискорення, почне діяти зворотня гравітація, відновиться контроль і рівновага. Майже як до польоту

Youtube останні тижні чомусь став подавати відео з домішкою пісень на російській мові. Ті що я любила слухати раніше. Я довго відмовлялася але, на решті, не втрималася

Хай життя небагате на різні події, але є щось особливе в тому щоб знайти собі перукарку в центрі Києва. Без цього б мені не прийшло у голову заходити в курдонери і дивитися на Велику Васильківську ніби із затишного куточка. Але варто зробити кілька кроків і ти поринаєш в людську течію, підсвіченою ранковим сонцем.

А потім, вже після салону, йти пити каву в мою улюблену "Арома-каву". Там дещо змінилося. На приклад, донести переповнену чашку капучіно, декоровану серцевидною пінкою, настільки ж легко як йти з шестом по канату. Або мені так здається. Адже я ніколи не виступала у цирку. Тільки дивилася як глядач. До того ж, ще й треба захопити трубочку з кремом. Я побачила нові десерти, треба пробувати.
На туалеті зачимось зробили кодовий замок, написавши код на папірці, приколотому до двірного косяку. Але зайти в середину було не просто, бо звідти не міг вийти відвідувач, який сидів там певний час. Це була дівчина, їй на допомогу прийшов її хлопець. Вони разом обговорювали різні комбінації кодів, але нічого не допомагало. Діодик засвічувався зеленим, але двер не відкривалася. За стійкою стояв дуже зайнятий персонал. Нічого не залишилося як піти в Олімпійський. А там Брокард і різнокольорові китайські рибки у басейні.

Сподобалася школа з поглибленим вивченням іноземних мов. Як би не перукарня в центрі, я б не звернула на неї увагу. Вона в затишній глибині, в кількох кроках від магістральної смуги. В моєму смаку.

Пізніше ми відкрили для себе нове вино Alexandre. А потім як гром серед безхмарного неба - Портнова шльопнули!

Наши конс'єржи потерпають, на мою думку, від того що іх примушують вітатися через двері. Всі хто живе у нашому під'їзді. Через скляні двері, які відгорожують комірку конс'єржа від парадного. В тому числі, Сережа. Я вітаюся лише тоді, коли зустрічаю людину обличчям до обличчя. І вважаю, що це і є дотримання етикету. Я одна на весь під'їзд. Мій чоловік неодноразово сварив мене за це. Казав, що так робити не чемно.
Для решти мій етикет, можливо, є проявом зарозумілості.

Але я якось запитала Галю, нашу улюбленицю, чи її ображає те, що я роблю ось так, не як усі. Вона відповіла що ні, і що їй зрозуміло чому так. І я можу розраховувати на її повну підтримку.
Мій чоловік, після її відповіді, наполягає, все одно, на тому, щоб я віталася через двері, хоча б коли виходжу з під'їзда разом із ним.

Він якось зайшов в кабіну конc'єржа, коли була зміна Наталки. Просто поговорити. Наталка сказала, що я, тобто його дружина, надзвичайно розумна :-)

Ще мій чоловік постійно жартує про те, що якщо до мене хтось прийде, у його відсутність, то йому все розкажуть. Але до мене ніхто не приходить, бо я чесна і порядна. Якщо вже так вийшло, що в мене офіційний шлюб, то це, безумовно, стосунки з обов'язками. Це свідомий конформізм. І я не люблю дотримуватися правил лише зовні. Ненавиджу лицемірство.

До того ж, ми завжди платимо за послуги

Незабаром з-за дерев показався якийсь юнак, підійшов, сів поруч і приязно, ніби знайомий, заговорив з нами. Однак ми не відповідали, бо він був не з нашого села, а ми до чужих не звикли й трималися від них осторонь. Незнайомець був у новій, ошатній одежі, та й собою гожий — гарне лице, приємний голос, рухи невимушені, легкі, розкуті — зовсім не схожий на наших вайлуватих, незграбних та сором’язливих сільських хлопців. Ми хотіли заприятелювати з ним, але не знали, з чого почати. Тут я згадав про люльку і подумав: а що як запропонувати йому покурити? Але відразу пригадав, що в нас немає вогню, і щиро пожалкував, що нічого з мого наміру не вийде. А незнайомець глянув на мене весело й задоволено і запитав:

— Нема вогню? Яка дрібничка! Зараз влаштую.

Я був такий ошелешений, що не зміг нічого відповісти: адже я й слова не промовив уголос! Він узяв люльку, дмухнув на неї, тютюн зажеврів, змійкою здійнявся в повітря блакитний димок. Ми посхоплювалися на ноги, наготувавшись тікати, що було цілком природно. Ми таки відбігли на кілька кроків, хоч він дуже просив нас залишитися, мовляв, він дає слово, що не заподіє нам нічого лихого, він усього-на-всього хоче подружитися з нами, знайти собі товариство. Ми зупинилися, здивовані й цікаві. Нам кортіло повернутися, проте ми не наважувались. Незнайомець і далі вмовляв нас лагідним, переконливим голосом, і ми, пересвідчившись, що наша люлька не вибухнула і взагалі нічого не сталося, помалу підбадьорилися. Врешті цікавість узяла гору над страхом, і ми обачливо й повільно пішли назад, ладні чкурнути при першому сигналі тривоги.

"Таємничий незнайомець"
Марк Твен

Колись, гуляючи в лісі, треба було встигати вчасно увертатися від стрімких, тренованих людей на спортивних біциклах, а тепер дійти до початку ліса означає розпочати і шлях додому. Розвернувшись на 180 градусів. І не факт що тебе не наздожене якійсь маламут або хаскі, не лизне тебе в руку :-)

От я вже вдруге бачу повідомлення про те, що сьогодні в ночи по нам збираються йобнути міжконтинентальною ракетою.

З приводу цього хочу сказати. Що пошуки романів К. Воннегута українською привели до читання "Галапагосів". Я дочитала до середини і кинула. Тому що зрозуміла, що сприймаю цей текст не так як у двадцять років не тому що він написаний іншою мовою, а тому що манера автора іронизувати, вдаючися до нібито відсутності емпатії там де відбувається смерть, людськи страждання, розлюднення, викликає відразу.
Якщо раніше я, перш за все, бачила там волю і спроможності до утворювання світу, незалежного від тих чинників, які керують світом і тридцять років тому і зараз, то тепер вид на апокаліптичні процеси мене попросту не пре. Тим більш коли абсолютно зрозуміло що там попереду. Постійні акценти на недосконалості світу, через ліві погляди автора, теж були скоріше неприємні. Коли мені було чи то двадцять, чи двадцять два, я їх не помічала

А знайти цікаве читання все одно хотілося. Пошуки інших авторів течії бітників по-перше, дали зрозуміти, що К. Воннегут ніколи до них не належав. Як і Чарльз Буковський. А взагалі треба починати читати цей напрямок з книги Д. Керуака "В дорозі".

Мені нібито вже здалося, що мені запізно читати таку літературу. Але раптом відносність наявності грошей в персонажів стала настільки переконливою, що я згадала, саме через відчуття, як подібна реальність сприймалася тоді коли до власноруч зароблених грошей було ще досить далеко.
Тоді певні особливості побуту персонажів Джека Керуака припинили заважати кайфувати від переміщень, яких в мене ніколи не було. Але я згадала ту мрію, яку колись передавали із вуст в уста ті, хто хотів змінити світ, подаючи іншим приклад власним життям. Хоча світ так і не змінився.

Хай він буде хоча б у книжках

Сергій Жадан

***

Стільки дощу не вмістить жодна весна.
Добре було б пам’ятати всі імена.
Добре було б вчасно піти й не шкодувати, йдучи.
Добре було б уміти.
Я не вмію.
Навчи.

Але тепер ночі розмоклі, як сірники.
І обпікає дотик до твоєї руки.
Обпікає вуличне листя й нічні вогні.
Поясни, як ти дихаєш на такій глибині.
Добре було б тішитись, що все є таким, яким є.
Добре було б відчувати життя, розуміючи, що воно твоє.
Відчувати його, прокидаючись зранку і засинаючи уночі.
Добре було б не думати про тебе.
Я не вмію.
Навчи.

Але це повітря в травні — різке, як скло.
Я знаю: тобі заважає те, що з тобою було.
Я знаю, як ти боїшся серця свого.
Я знаю: насправді ти хочеш саме цього.
Стільки дощу — а його несе і несе.
Я знаю все, що потрібно тому, хто знає все.
Дерева над головою. Темрява на плечі.
Я знаю все.
Я готовий вчитися далі.
Навчи.

**