Мешканці нашого кварталу мене хвалять і навіть інколи засмучують своєю увагою :-) От, на приклад, сьогодні я йшла із найближчого супермаркету із шоппером, і, коли проходила повз стоянку зі смітником, раптом почула вітання. Хлопець, по конфігурації, подібний на Діму В. Поки він був ще в боковому зорі, я навіть, на мить, припустила, що можливо, це він. За секунду приготувалася ігнорувати звернення. Але ж ні, коли зір був вже у фокусі на хлопчику, я побачила, що це не він. Тож "привіт" російською мені сказав незнайомець. І я вже ігнорувала звернення як просто заміжня жінка із обручкою на пальці. Обручку вже переодягла на безіменний палець, оскільки вже не боюся що зніму її разом із рукавичкою. Вже дуже тепло, пора рукавичок закінчилася. Я просто йшла з сумкою продуктів так само як до вітання. Хлопець вітається - караван мовчки собі йде. Так він, відчувши відтінки неуспіху, сказав мені в слід, що в мене класні штани! :-) Це були pretty little things.

А ще раніше мені сказала просто касирша в супермаркеті, у сигаретному відділі: "Ой, яка в вас класна зачіска!" Я кажу: "О, дякую, а мій чоловік каже, що я мов Мальвіна з "Золотого ключика" Касирша сказала, що, мовляв, так і є. Добре, увага моєї статі теж говорить, що я можу давати позитивні враження людям :-)

А ще недавна був випадок такий, що я досі не розумію, чи то той чоловік мною захопився аж настільки, чи то в нього психічний розлад, чи обидва пояснення разом. Я йшла по магазину, а він стояв у відділі сирів і уважно стежив за моїм рухом. Коли виходила від кас самообслуговування до виходу, то помітила що він стоїть все там же. І так само уважно дивиться на мене. Можливо, то був ман'як, і голоси нашоптували йому щось на мій рахунок. Але не факт що погане :-)

Сережа, після розповідей про ці випадки, почав глузувати з мене: треба дивитися, чи не йде за мною ман'як, я чипляюся до малолеток у нашому дворі, Мальвіна така Мальвіна і інше ололо в дусі Сереженьки. Більше за все підначує що я сама чипляюся до хлопців :-)) Я Мальвіна-чиплялка

Коли роблю лінійні іконки і потім розфарбування, з одного боку виходить скоротити робочий процес майже вдвічі. З іншого боку, кульгає тайм-менеджмент. Вже три дні поспіль працюю не більше ніж півдня. Але, при цьому, якось так виходить, що переношу роботу на вихідний. Мені колись мій екс Д. казав, що повинно бути обов'язково хоча б два повних вихідних без розриву між ними. Чи то я так піддаюся впливу, тих кого вважаю авторитетом, чи то так і є. Побачимо. В мого нинішнього чоловіка буде графік три через три. Робочий день 12 годин. Чи буде він достатньо відпочивати?

Почала відновлювати навички фотографування на фотику-фуджику. Розбиралася з налаштуваннями. Згадую що і як. Виставила світлочутливість максимальну, а фотки вийшли зернисті, теж максимально. Просто жах! Не відретушувати їх ніяк, тільки тонова і кольорова корекція. Поки що більш звично і ефективно фотографувати на смартфон. Навіть лук у ванній кімнаті і то розповість більше про об'єкт зйомки ніж фуджик. Це розповідь викривленого дзеркала, звісно, але детальна :-)

А ще я хотіла побачити на знимках як сполучається китайський светр з косами зі спортивними штанами pretty little things

Перший Сережин робочий день ми святкували невимушено. Він приніс додому торт пінчер і біле вино Совіньйон. Ми вирішили, що megogo нам, все ж таки, потрібно і оформили підписку. В телевізорі збірна України спочатку програвала збірній Бельгії, а потім раптово почала вигравати, наприкінці матчу. Коли на поле вийшли молоді запасні. А ще було нечуване - один з голів забив захисник, Забарний!

Торт Пінчер був з вишнями і мені дуже сподобалося як вони лопаються на язиці :-) Совіньйон теж був відмінний! Він підсилював наростаюче задоволення, викликане відчуттям немінучої Перемоги!

Я мріяла про сумочку Presentville. Я хотіла, щоб принт був обов'язково із персонажем. Хоча в них багато прекрасних принтів з квітами і орнаментами. Моя мрія виглядала як кіт, сова або лисиця :-) І мій коханий чоловік замовив для мене шопер з принтом моєї мрії. Сумку виготовили на замовлення! І хоча я щось таке відчувала у повітрі, сюрприз вийшов дуже приємний :-) І кросівки NB стали знов актуальні. Пастельні відтінки з рожево-персиковим, але без циганського шику. А інтер'єри київських ресторанів так і взагалі максимально далекі від цього...

На тому тижні ми зустрілися з братами. Віталіку З. мене представляти не було потрібно, а ось Олега З. я бачила у перше, наживо! Мені колись одна людина, на першому побаченні, рекомендовала сама себе як "капітан комфорта" :-) Так ось, просто в деяких людей є така здібність, навіть якщо вони виглядають просто, скромно, тому що їм нема для чого бути павичем :-) Побачення з ними чи просто затишна сімейна зустріч, а вони вміють бути комфортними у спілкуванні. Я думаю, Олег взагалі такий і це є частиною його успіху. Медичне обладнання давно вже та ніша, в який він знайшов себе і Богдан Тимофійович допоміг йому тільки на старті. Балакали про все на світі. Пили вино, їли грузинські національні страви, хоча на десерт був торт, просто подарунок ресторану для добрих гостей :-)

Віталік розповів, що після нас в нього жили біженці, по 10 -15 чоловік. Бульдожки вже немає, а крім кішочки Бусі є ще одна з Великої Британії, біла красуня, тієї ж породи, тимчасово, скоро поїде назад до Батьківщини :-)
Пили за зустріч, за мою красу, за здоров'я дяді Богдана, який передав нам подарунок :-) Олег більш подібний на Богдана Тимофійовича. Навіть дуже! Віталік нас фотографував, я - всіх братів разом. Потім показували фото Андрію З, брату, і йому теж було радісно бачити всіх, хоча б тільки на фото! :-)

Ресторан сподобався, хочемо прийти туди, коли буде привід відмітити щось приємне, з робочого процесу нової перспективної роботи. Теж з напрямку медичного обладнання

День закоханих ми святкували змінюючи, по черзі, різні види діяльності. На приклад, поки я ходила за Зубровкою, вермутом і десертами, Сережа готував люля-кебаб.
Ще ми наводили порядок в Сережиної колекції дисків і він згадував як у перше почув Dire Straits.

Він був ще підлітком, вони з друзями у дворі у перше пробували алкоголь. Проте давно вже подбали про те, щоб мати якісну апаратуру для прослуховування музики і батьки їм в цьому допомогли. Раптом хтось поставив альбом "Love over gold" і вони почали легенько засинати, не тому що стало нудно, а тому що чарівні музичні хвилі, створені, зокрема, Марком Нофлером, так лагідно гойдали слух, що алкоголь сприяв саме зануренню у світ мрій! Батьки кличуть дітей до дому, а вони засинають від кайфу, який скоєний дивовижною музикою! І я це чудово розумію, згадуючи як я сама у перше почула цей альбом.

Колекція дисків, в Сережи, величезна, він вважає, що поганої музики не існує, а є погане виконання, оранжирування тощо. Завдяки цієї думці я розширила коло музики яку я люблю :-) Втім, крім Dire Straits і Pink Floyd Сережа мало що слухає.

Ще ми дивуємося разом тому, що хоча ми разом вже три з половиною роки, потяг між нами не згасає і не заміщається іншими ознаками стабільності. І "lover over gold" ніби скеровує від того що сприймає слух до поцілунків.

Коли, вже у вечорі, ми лежали в ліжку і цілувалися, Сергію подзвонив Андрій С. Казав, що Светка приїхала з Чехії. Светка, час від часу, приїжджає на пару тижнів. В кінці розмови Андрій передав мені привіт.
Напевне він теж приготував для Свети люля, або щось інше цікаве. Сережа не єдиний приклад чоловіка, який одночасно вів бізнес, не виходячи з квартири, і, при тому, сприймав побут, як, перш за все, власну сферу впливу. Тож і Андрій вміє добре готувати :-)
А в День закоханих в нас був чудовий люля! І не тільки він :-)

Мов у книжці Маркеса про кохання під час чуми, ми із чоловіком зайнялися коханням під час тривоги :-) Ми не пішли у низ, хоча по нам запускали шахеди, один за одним. Ми лежали обійнявшися і говорили як ми кохаємо один одного. Мій чоловік казав, що, на решті, у п'ятому шлюбі, він покохав по-справжньому! Що я сама краща, а потім був секс із тими чудовими відчуттями, які може дати тільки він... Я не пам'ятаю коли саме дали відбій

Моєму чоловікові зробили ще одну пропозицію по роботі, з перспективою очолити виробництво. Поки знайомі Андрія переходять від одного питання до іншого, вже є можливість ще кудись піти :-)

Завідувати складом знайомих чи керувати колективом, щоб директор мав можливість не приїжджати з Черкаської області до Києва кожен день? Валеру Сережа теж знає доволі давно і не дуже, на справді, хоче їздити у відрядження. Хай обирає що йому до души, головне щоб ми могли ще більше закидувати на русоріз :-) А для щастя нам багато не треба

Сережа раптом згадав підробиці недавньої вечірки з Андрієм С. які я не пам'ятаю, як не дивно. Андрій ставав на одне коліно і просив бути його, ще й в такий спосіб. Але я сказала, що я мріяла вийти заміж за казкового принца і зробила це. Сережа - мій казковий принц! Андрій не заспокоювався. Тоді я сказала: "Пустіть нас, я слово дала!" Оце сюрприз! Сережа не знає, що це цитата і звідки вона. І слава богу! "Дубровський" українською хай залишається лише у п'яних спогадах :-)))

Кольорові туші задали мені трохи додаткової дизайнерської роботи, чисто для себе. Прийшлося передивлятися сполучення в гардеробі, розділяти речі на групи кольорних гармоній. Вийшло 6 груп. Синя, зелена, фіолетова, червона, коричнева і ахроматична (білі, чорні, сірі кольори). Несподівано більше за все сполучень вийшло з фіолетової і ахроматичної групи. Але для кольорних гармоній з фіолетовою тушшю для вій достатньо і рожево-коричневих сполучень, відтінків пудри з зовсім невеликим додаванням фіолетового в прикрасах. Червоний, коричневий і ахроматичний потребують трохи більше аксесуарів. Я вже активно мрію про сумку бренду Presentville, про їх авторські принти. Я ніколи не виглядала у тотал грей як сіренька миша, але якщо фарбуєш вії в синій, зелений чи фіолетовий, тотал грей вже не має бути тотал.

Мейкап робила із основою і без, іноді просто щоб лише зрозуміти, чи робити акцент більше на губи чи на очи. Вже думала, що найкраще рішення - це розтушовка стрілок на зовнішніх куточках очей. Але моє бажання нафарбувати очі як у фільмах Фелліні чи Вісконті все одно взяло верх! Я почитала рекомендації візажистів і виявилося, що тонкий і незаточений олівчик дещо відрізняються у результатах в малюванні саме графічних стрілок. Тож я заточила зелений олівець і переконалася, що це так і є. Значить можна сміливо купувати підводку. Але не чорну, а під колір нових тушей. Чорна буде не те, у моєму випадку.

А зачіска чим довша тим важче робити об'єм. Тому я вже і не намагаюся. Навіщо витрачати багато зусиль, якщо і так вже добре? Лише підкручую трошки сходинки, намащую воском і роблю розділ з боку. Чоловіку подобається любий макіяж, і його відсутність, в тому числі. Але йому приємно, що я взагалі щось таке роблю, з косметикою, пензлями і запитую як йому. Він завжди відповідає, що супер! :-)

Андрій С. давно не дзвонив моєму чоловікові і я вже почала думати, що це через певну незручність, причина якої є те, що з роботою для Сережи нічого не виходить. Але він раптом подзвонив у суботу і сказав, що його знайомі зібралися, крім того, що вони пропонували для Сергія раніше, ще й купити йому транспорт для поїздок по місту і для відряджень. І думають скільки грошей запропонувати зверху того, що обговорювалося раніше. Андрій С. запросив до себе Сережу, але в кінці розмови запитав, чи він прийде зі мною. Я погодилася і ми поїхали у двох.

Андрій повертався з золотого весілля батьків, а ми чекали на поверсі. До нас вже вийшов Ілля і ми з ним поговорили. Ілля дуже зайнятий шкільними завданнями. Подальший напрямок навчання він охарактеризував як гуманітарний. На прощання поцілував мене, у перше. Собаченька Прим спав і не знав що я дуже близько від нього.

Прийшов Андрій, ми пішли до нього пити віски. Таке враження, що у плані танців і бухла, ми відірвалися за всі новорічні свята. Чим більше ми пили, тим більше він залицявся до мене. Сережа не хотів танцювати. Але я з Андрієм рухалася дуже весело. Особисто я пам'ятаю усе доволі добре. Хоча як ходили ще за однією пляшкою віски пам'ятаю смутно. Андрій все хотів обійняти, прилинути. Навіть намагався поцілувати. Але я відсторонювалася, не давалася, явно не збиралася бути легкою здобиччю. Потім вже за барною стійкою він почав, при Сережи, пропонувати мені стати його жінкою, казав що краще за мене не буває. А я казала: "Ну як же? Повний Київ прекрасних жінок!" А він все одно не давав мені спокій. Я пила менше за всіх. Вони мало що пам'ятають з закінчення вечірки, а я навпаки. Сережа реагував на витівки Андрія, на цей раз, вже спокійно. Адже мій чоловік вже був впевнений на сто відсотків що я йому не зраджу. А я була впевнена в цьому тим більш. Андрій не приховує, що він мене хоче, а ми із Сережкою сміємося з нього.

Веселий настрій у всій компанії! Під кінець, Андрій почав, танцюючи, роздягатися. Витягнув ремінь зі штанів і, махаючи ним, кричав, що він садомазо. Але я вже знала, що в нього немає саме тих садистських фантазій, як у фашистської мразоти. Він не мріяв про згвалтування, або про те як відрізає комусь голову. Я сміялася, падала на крісло-мішок, Андрій сміявся. Карликовий пінчер Рон раптом став моїм другом і не намагався мені відкусити частину тіла. Коли я пробувала з моєї сумочки щось дістати, він підсовуав голову мені в руки і в руці, замість гаманця, опинялася голова Рона. Смутно пам'ятаю как ми пішли спати в один кінець квартири, а Андрій в інший.

На ранок було доволі сильне похмілля, але ми вижили

Ми із Сережею не плануємо заводити дітей. Йому вже достатньо тих що є, а мені достатньо моїх племінників, враховуючи, що невдовзі +1. Але, час від часу, ми мріємо про собачку. Я окремо мрію про кота, а разом ми уявляємо как заведемо собачку, коли переїдемо у Франківськ. Спочатку Сережа пропонував вівчарку і бультер'єра, а потім, зрозумівши, що я бачу в нашій оселі лише маленьке і миле, раптом знайшов оптимальний варіант - малтіпу. Вони надзвичайно розумні і милі одночасно. Про мальтіпу вже знято безліч відео і ми їх із задоволенням дивимося! І те що в нас є зараз в інтернет-майданчиках по доступній ціні теж. Сережина мама теж мріє про собаку, якщо в нас вийде жити з нею у трьох. Онуків і правнуків у неї вже достатньо. До того ж собака це класно! Хоча я, звичайно, не буду проти, якщо всі почнуть раптом хотіти котика :-)



Гровер Вашингтон Молодший (англ. Grover Washington, Jr., 12 грудня 1943 — 17 грудня 1999)[6] — американський джаз-фанк/соул-джаз саксофоніст. Народився у місті Баффало, штат Нью-Йорк, 12 грудня 1943 р. Його мати була півчою у церковному хорі, а його батько колекціонував старі грамофонні записи, та також був саксофоністом. Таким чином, музика оточувала Гровера всюди із самого дитинства. Він зростав, слухаючи видатних джазменів та великі джазові гурти, а саме Бенні Гудмена, Флетчер Хендерсона (анг.Fletcher Henderson[en]), тощо. Коли Гроверу Молодшому було 8 років, його батько, Гровер Старший, подарував йому саксофон. Він навчався грати та крадькома ходив у клуби, щоб послухати видатних блюзових музикантів Баффало.

Якось я розповіла Сережи про людей, яким було важко визначиться на око з моєю національністю. Що вони казали: "І не росіянка і не українка, можливо, єврейка, можливо, француженка" Так, іноземці таке казали. А Сережа був здивований: "Та ти ж типова українка! Що тут думати! " :-) Мабуть, для Західної України і типова.

А ще, у Оушн плазі така ялинка, що вах! Ніби вистрибує з бризків шампанського. А ще риба-валіза мене впізнала і підплила до стінки акваріуму, там, де я стояла. Я кажу: "Валіза, привіт!" А вона лише ротиком совує, очки пуче :-))) Акула спала на дні акваріуму. Сподіваюся, вона жива! Взагалі, акваріум належить ресторану "Марлін", який названий на честь риб, ряду окунеподібних. А ще я хоч попила шампанського. У ресторані "Рукола". Брускет поїла.
А ще бріош із яблуком у "Ашані". Сережи не можна тортиків і тістечок, можна шарлотку, пиріги, бріоші. Також гарним надбанням є кольорові туші для вій у "Просторі" і ще одна пара сережок з "А-шоп". Ніби прикрас вистачає, а, все одно, не втрималася... Видно спрацював грамотний маркетинг.

Поки у мене була новорічна відпустка, сексу з коханим було стільки, що відчула, що більш не можу.
Сережина мама дзвонила, казала, щоб пили святу воду, що вона нам вислала. Учора попили. Гірше не стало

Йшов гуцул Карпатами, в нього загубилися вівці. Шукав у лісах, шукав у долинах, ніде не міг знайти.

Раптом бачить, хатка. Він стучить, відкриває дівчина. Пастух жаліється їй, проситься ночувати. Каже, так шукав вівців, що сил вже немає і їсти хочеться. Дівчина каже: "Ну добре, заходь. Тільки до мене має зараз прийти коханець, так що ти вже залізай під ліжко" Так і зробив. Ось чути як стукнули двері, прийшов коханець до дівчини. Зайнялися вони коханням, і ось вже роблять останні фрікції, коханець кричить: "Ах які ж Карпати, які смереки, струмки, гірські схили!"

А гуцул з під ліжка питає: "Слухай, а ти вівців моїх там не бачив?"

Я і ми з котиком

Грудень пролетів геть непомітно. Тиждень відчувався як три дні. Два будних і один вихідний. Але ялинка вже стоїть там де ми будемо святкувати, на кухні. Святкувати ми хочемо у двох. Місяць тому лікарі з 12-ї лікарні сказали, що Сережи можна зі спиртного пити лише горілку. А я не люблю звичайну горілку, люблю лише саму якісну і недешеву. Ось в нас на районі акційний "Гетьман" по 130 грн. Тому їхати в "Оушн плазу" за "Собескі" не будемо. Закуски хочеться мінімальну кількість, бо якось після святої вечері ще не дуже голодні. Ми тоді не все поставили на стіл з того що прислала мама Сережи. Хоча куті вже немає. Сигарет теж, сигарети дорого.

Андрія С. хочемо запросити, щоб потім не дорікав, що ми ніколи не запрошуємо. Але сподіваємося, що він не прийде. Хай влаштовує своє особисте життя, тим більш не факт що його батьки, у новорічну ніч, зможуть вигуляти Рона. В Рона огидний характер, але дбати про нього треба все одно. Якось потім пересечемся.

Ми знаємо наперед, що у двох буде добре. І щоб ми не робили, секс буде неймовірним! Я не можу сказати, що ми ніколи не сваримося. Але таке враження, що ми підвищуємо іноді голос один на одного, щоб просто розім'яти голосові связки. І цей режим спілкування просто моментально вимикається. Потім не зовсім зрозуміло, чи то ми так жартували, чи що це було :-) І це не те, що треба перетерпіти заради того що добре, це, може, в нас така розвага? Але коли ти будиш о п'ятій ранку кохану людину цілунками, або він тебе вітає цілунками коли вже стемніло, це ж як квіти розпускаються? А сварки, у день газди, як літній дощ :-)

Поки йобнуте хуйло продовжує розмахувати орєшніком, в очевидь, щоб Кіт Келлог, не дай боже, не подумав, що він дійсно виснажений і готовий до перемовин, я продовжую працювати. Вже як можу. Сережа інтригує новими стравами. Обіймає, цілує, запрошує на кухню. А там... салат з чорної редьки, сирничок, политий шоколадом, компот з черешні, і просто повітря заповнене коханням :-)

Цими днями, до нас завітав Андрій С. Хоча Сергій, частіше за все, уникає його товариства. А Андрій прагне зустрічатися. От власне він і роботу Сережи знайшов. Але ініціатива прийти до нас із пляшкою кукурудзяної горілки, все ж, була від нього. Вже навіть не докоряв за те, що ми не пропонуємо зустрітися, просто запитав чи можна прийти і прийшов. Хоча я як раз працювала, він знав, що скоро виключать світло на годину і, підійшовши до мене у спальню, де я працюю, попросив посидіти із ним і Сережею на кухні. Адже чого мені ще робити поки світла немає? Цілує в щоку, чекає коли я зроблю те саме у відповідь. Гасне світло, йдем в трьох на кухню із лампою лед. Було весело коли подзвонив з Чехії його син Ілля і ми включили йому пісню на чеській про їжака. Це був тест на знання чеської мови. Судячи з того, що Ілля сміявся, він зрозумів про що там співають, хоча я можу лише приблизно здогадуватися, але ж гугль все знає:

"Йожин з Бажин у багнюцi слизькiй.
Йожин з Бажин пiдповзає близько.
Йожин з Бажин вiн вже iкла точе.
Йожин з Бажин розiрве на клоччя.
На таке страхiття — здохло щоб воно! -
Треба лиш з повiтря скинути лайно."

Ще згадали гурт "Army of lovers" І у всіх, після цієї музики, були власні асоціації із 90-ми роками, хоча кожен з нас бачив їх зі свого ракурсу.

Андрій згадав як вони познайомилися зі Светкою. В них не вистачило грошей щоб заплатити за таксі і вони спочатку тікали по бульвару Шевченко, потім бігли в ботсад.

Сережа згадував як познайомився із Бочею і Печею на заправці у Франківську. Тоді в нього були такі авто, що жінки самі кидалися на капот. А от Печа і Боча, професійні боксери, пояснили тим браткам, що вирішили нав'язувати Сережи своє кришування, що тут їм не обломиться.

Я не хотіла багато підтримувати розмову з Андрієм, але він сам задавав питання і проявляв свою цікавість, жартував пр секс. Ще розповів, що вже почав знайомитися з жінками, в очевидь, готуючися до того щоб вже перегорнути сторінку життя, де була Светка, на наступну. Уважно дивиться на мене, я кажу: "О, слава богу!" Це при тому, що я досі відчуваю, що його зачепило те, що я колись йому відмовила.

Потім Андрій почав і так і сяк натякати на те, що нам треба думати як зустрічати Новий рік. Сережа висловив надію на те, що він буде, як і в тому році, це робити з батьками. На що Андрій показав фак, дивлячись мені у очі. А ще він завжди хоче цілуватися при вітанні і при прощанні. Можливо, це просто така манера поведінки із жінками друзів, але це підпадає під загальне враження від проявлення зацікавленості в мені. Попросив Сережу супроводжувати його до зупинки, адже перед початком комендантської години таксі не хочуть їхати, а в транспорті, що їде від нас, він не дуже розбирається. Вже в нас був, а досі не розбирається. Цілує мене, тисне руку, пропонує натиснути кулаком на його кулак, дивиться, виходить

Раптом чоловіку сестри захотілося придбати туристичний намет. І не де небудь, а на Антоновича, в "Горганах". Я колись дивилася їх фільм про екстремальний гірськолижний спорт, а після цього, хоч і не так екстремально, але каталася на лижах. Адже "Горгани" це круто.

Замовити онлайн цей намет чомусь було неможливо. От ми з Сергієм зібралися і поїхали забирати заброньований товар на початок Антоновича. Потім відправили з найближчого відділення НП сестрі і пішли гуляти. І якось, абсолютно випадково, згадавши про чорну п'ятницю, купили блендер. І вже зробили разом чизкейк, соус баже і печінковий паштет. Ще трохи і зроблю ще крем-суп з печериць. І вже шукаю ідеї для смузі.

І хоча я не виконала побажання сестри, розкласти намет серед магазина туристичних принад, я виконала власні бажання, в тому числі, допомогти сестричці по мірі моїх сил :-) А ще мої наймолодші, поки що, родичи будуть від цього намета в захваті, будуть мріяти про походи і інколи уявляти собі що вони у казці. Із різнобарвною магією і драконами

Сережини друзі знайшли йому роботу, яка має нам підійти. Початок може бути у грудні, або після Нового року. Це повинно зняти з мене частину навантаження моєю роботою. З іншого боку, приємні дрібниці, на кшталт коли тобі приносять за комп прорізане яблучко, будуть вже позаду. Як і нові вишукані страви, якими пригощають мене, а не я пригощаю.

Тим не менш, хочеться відмітити ті чудові ідеї що вже були.

1. Деруни запечені в горщику по-карпатські, з грибами і сиром

2. Філе птаха із томатами і сиром у аєрогрилі

3. Котлетки з ананасами і сиром. Спочатку печеться котлета, потім, новим шаром додається ананас і, за 15 хвилин до кінця готування, сир. Скибочками або тертий

Олійна бризкалка, замовлена з китаю, бризнула два рази і все. Згадалося як у 90-ті був розповсюджений вислів "китайське гівно". Я взагалі не люблю замовляти щось, що буде перетинати кордон, а Сергійко має тяжіння до всяких джерел дешевих розпродажів, типу АліЕкспрес. Хоча термошкарпетки, на приклад, виявилися добрими.

Поки я це писала прийшло повідомлення про відбій повітряної тривоги. Кацапи все прагнуть підвищити ескалацію і вразити енергетичні об'єкти. Але ж і розпродажі на АліЕкспрес теж їх мають відволікати, а тепер, особливо, дешеві. Відсоткова ставка не бантик, к голові цвяшками не приб'єш