Сьогодні добре відчувалося, тут і зараз, як покращує настрій все що квітне. По мірі просування по проспекту в бік косметології. Раптом я помітила, що мені назустріч йде чи то Бред Піт, чи то Орландо Блюм, років 18-20. Довге волосся розвивалося по вітру. Дивиться мені в очі, посміхається. "От же ж", подумала я, - "Не прогав своє життя, дитинко!" Це мені згадалися тусовочні персонажі часів моєї юності. Які мали як сумне продовження життєвого шляху, так і зіркову кар'єру у сфері IT.

А ще, цими днями, ми із чоловіком, бавили себе суші. Не на конкретне свято, а просто так. Ніби на пару годин вийшли у інший світ. Через смак вина, суши і сира "Джугас". Сережа часто мене запитує, як могли мене прогавити попередні чоловіки? Мабуть, вони дурні! :-))

На решті я зібрала до купи факти з історії про маріупольских чужинців, які намагалися взяти під свій контроль ринок в центрі Івано-Франківська, у 90-ті. Треба якось зліпити текст, який можна буде вважати когерентним