Йшов гуцул Карпатами, в нього загубилися вівці. Шукав у лісах, шукав у долинах, ніде не міг знайти.

Раптом бачить, хатка. Він стучить, відкриває дівчина. Пастух жаліється їй, проситься ночувати. Каже, так шукав вівців, що сил вже немає і їсти хочеться. Дівчина каже: "Ну добре, заходь. Тільки до мене має зараз прийти коханець, так що ти вже залізай під ліжко" Так і зробив. Ось чути як стукнули двері, прийшов коханець до дівчини. Зайнялися вони коханням, і ось вже роблять останні фрікції, коханець кричить: "Ах які ж Карпати, які смереки, струмки, гірські схили!"

А гуцул з під ліжка питає: "Слухай, а ти вівців моїх там не бачив?"