У Шотландії в зоопарку помер чорний ведмідь Ямпіль, якого евакуювали з Донеччини.
Уранці 13 липня ведмедю зробили анестезію, аби перевести його в інший вольєр та продовжити лікування. Але після анестезії він не отямився, повідомили в зоопарку Five sisters zoo.
Українські військові знайшли цього ведмедя у приватному зоопарку в Ямполі Донецької області після деокупації міста. Він був зачинений у тісному вольєрі, без їжі та води, під обстрілами.
Ведмедя спочатку привезли до Польщі, потім до Бельгії, а на початку 2024 року знайшов дім у Шотландії, в зоопарку Five Sisters Zoo.
Five Sisters Zoo

In Scotland, the black bear Yampil, who was evacuated from Donetsk region, died in the zoo.
On the morning of July 13, the bear was anesthetized in order to transfer it to another enclosure and continue treatment. But he did not recover after anesthesia, the Five sisters zoo reported.
The Ukrainian military found this bear in a private zoo in Yampol, Donetsk region, after the deoccupation of the city. He was locked in a cramped enclosure, without food and water, under fire.
The bear was first brought to Poland, then to Belgium, and in early 2024 found a home in Scotland, in the Five Sisters Zoo

Бути хазяйкою собаки було дуже добре цілих два тижні, але його постійні хазяїни почали вимагати щоб ми її повернули ще в аеропорту. У них відірвалися ручки в сумці, в якій вони везли сувеніри, але ж дуже хотілося разом із валізами везти ще й Прима. В останні хвилини сумку просто штовхали. Прим бігав взад-вперед перевіряючи наявність всіх в групі. Так щоденне милування песиком закінчилося, але я встигла побути собачкиною мамою. Трохи втомилася, але приємно згадати як ми з ним ходили і бігали рано в ранці і бачили всі ці сорти квітів, переважно троянд, які йому хотілося обнюхати, бо тойчик відчував дуже виразні запахи.

Одного разу на нас напала ворона. Тож виявилося, що всі ці чутки про напади ворон на людей в Києві правда. Один раз ворона, яка залицялася до іншої під кущем, звернула увагу на Прима і пішла за ним, розкривши рота. Тоді ми просто пішли не звертаючи на ворону особливої уваги. Нахабна представниця сімейства вранових деякий час нас переслідувала, а потім втратила цікавість. А другий раз ворона атакувала з неба саме мене. Я тоді вийшла гуляти з собачкою с заколкою на голові, ворона підлетіла і клюнула в заколку, а потім усілася на електродротах. Я їй в дуже стислій формі сказала що про неї думаю, а вона щось вигукувала у відповідь. Не те щоб це була реальна загроза, але такого я в своєму житті ще не бачила!

А так дарувати любов, увагу, яку песик з радістю приймає і демонструє свою прихильність, було ну дуже круто! Взагалі ми б не взяли собаку якщо господарі квартири проти тварин, але коли береш на руки Прима, то розумієш, що як би там не склалося, ця собачка має бути нашою! Але власники житла, яке ми знімаємо, живуть в іншому місті і могло якось обійтися. Ось тільки вже не актуально. На прощання ми висловили хазяїнам Прима, що ми з ним гуляли дуже і дуже добре, скільки йому треба, вони ніби прийняли до уваги. Далі будем дивитися


Being the owner of the dog was very good for two whole weeks, but his permanent owners started demanding that we return him at the airport. The handles of the bag in which they were carrying souvenirs broke off, but they really wanted to carry Prim along with the suitcases. In the last minutes, the bag was simply pushed. Prim ran back and forth checking the presence of everyone in the group. So the daily petting of the dog ended, but I managed to be a dog's mother. I was a little tired, but it's nice to remember that we walked and ran with him early in the morning and saw all these varieties of flowers, mostly roses, which he wanted to smell, because the toy could smell very distinct smells.

Once a crow attacked us. So it turned out that all these rumors about crows attacking people in Kyiv are true. Once, a crow courting another under a bush noticed Prim and followed him, opening her mouth. Then we just left without paying much attention to the crow. An impudent representative of the crow family chased us for a while, and then lost interest. And the second time the crow attacked me from the sky. Then I went out for a walk with a dog with a hairpin on my head, a crow flew up and pecked at the hairpin, and then sat on the electric wires. I told her very succinctly what I thought about her, and she shouted something in response. Not that it was a real threat, but I have never seen anything like this in my life!

And giving love and attention, which the dog gladly accepts and demonstrates its affection, was very cool! In general, we would not take a dog if the owners of the apartment are against animals, but when you take Prim in your arms, you understand that no matter what happens, this dog must be ours! But the owners of the housing that we rent live in another city and it could somehow get away. That's just not relevant anymore. In parting, we expressed to Prim's owners that we had a very, very good walk with him, as much as he needed, and they seemed to take it into account. We will see further

Коли всі вже були упевнені, що на вірус, який зараз спричиняє закриття шкіл на карантин, перехворіли, то лише тоді ми вирушили до Андрія С. у гості. Карликовий доберман Рон зустрів нас, як завжди, вкрай агресивно. Він охороняє приватні володіння попри невдоволення хазяїна його завзятістю і надмірним старанням. Але коли Рон зрозумів, що його спроби нас атакувати не дають йому бажаного результату, то став натякати на те що за хорошу поведінку треба йому платити тим що поставлено на стіл. Половину сиру з'їв Рон, половину ми. І нав'язливі охоронні послуги припинилися.

Ми багато слухали про Чехію. Мене вразило те, з якою наполегливістю син Андрія Ілля опановує професію хіміка в чеському виші. І вже знає мову дуже добре. Його сестра, Вероніка, яку я пам'ятаю зовсім дитиною, вже стає прекрасною дівчиною! Цим дітям точно пощастило в тому що їх батьки здатні оплачувати їм все необхідне і ще приносити дохід в чеську казну! Трохи дивилися фото Праги. Після американського вина куштували єгермайстер з імбирем, але це вже було занадто. Ночували в Андрія. Перед сном заходила його мама, яка живе на поверх вище, щоб вигуляти собаку. Сергія вона знає давно, а зі мною познайомилася лише вчора. Мила, чемна киянка, мабуть залишилися задоволена тим що товариства в її сина прилічне.
Потім, коли вона вже пішла, Сережа, жартома, запропонував Андрію купити мене за 100 грн. Після чого ми з ним трохи посиділи обійнявшися. Але Сергій раптом забув що це був жарт і почав злитися на нас! Але ми так оперативно застрелили постіль і поклали Сережу у ліжко, що він забув через що саме він на нас розізлився і захрапів! На ранок ми з задоволенням йшли через залиті сонцем двори на нашу зупинку.

Мені б хотілося б вибиратися на вихідних кудись компанією, хоч іноді. Тим більше що в Андрія є авто і деяких проблеми, які пов'язані із громадським транспортом нам тоді не загрожують. Або мені вистачить записатися кудись на йогу. Головне взагалі виїжджати з району




Когда все уже были уверены, что вирусом, который сейчас приводит к закрытию школ на карантин, переболели, то только тогда мы отправились к Андрею С. в гости. Карликовый доберман Рон встретил нас, как всегда, агрессивно. Он охраняет частные владения, несмотря на недовольство хозяина его упорством и чрезмерным старанием. Но когда Рон понял, что его попытки атаковать нас не дают ему желаемого результата, то стал намекать на то, что за хорошее поведение надо ему платить тем, что поставлено на стол. Половину сыра съел Рон, половину мы. И навязчивые охранные услуги прекратились.

Мы много слушали о Чехии. Меня поразило то, с какой настойчивостью сын Андрея Илья овладевает профессией химика в чешском вузе. И уже знает язык очень хорошо. Его сестра, Вероника, которую я помню совсем ребёнком, уже становится прекрасной девушкой! Этим детям точно повезло в том, что их родители способны оплачивать им все необходимое и еще приносить доход в чешскую казну! Чуть-чуть смотрели фото Праги. После американского вина пробовали егермейстер с имбирем, но это уже было слишком. Ночевали у Андрея. Перед сном заходила его мама, которая живет на этаж выше, чтобы выгулять собаку. Сергея она знает давно, а со мной познакомилась только вчера. Милая, вежливая киевлянка, видимо осталась довольна тем, что общество у ее сына приличное.
Потом, когда она уже ушла, Сережа, в шутку, предложил Андрею купить меня за 100 грн. После чего мы с ним немного посидели обнявшись. Но Сергей вдруг забыл что это была шутка и начал злиться на нас! Но мы так оперативно застелили постель и уложили Сережу в постель, что он забыл, из-за чего именно он на нас разозлился и захрапел! Утром мы с удовольствием шли через залитые солнцем дворы на нашу остановку.

Мне бы хотелось выбираться на выходных куда-то компанией, хотя бы иногда. Тем более что у Андрея есть авто и некоторые проблемы, связанные с общественным транспортом, нам тогда не угрожают. Или мне будет достаточно записаться куда-нибудь на йогу. Главное, вообще выезжать из района

А ще на мене напала собака. Я гуляла повз приватні будинки, але вже ближче до повороту на переїзд. Раптом бачу кота без хвостика .. Замислююся, це безхвоста порода чи інвалідність? Як раптом до кота починає підходити пес. Звичайна дворняга середніх розмірів. Хвостом виляє, на писочку намальована цікавість до кота. Кіт починає корчити страшні гримаси, вигинати спину, махати лапами з відстовбурченими пазурами. Стає видно що хвіст в нього відтятий насильно, але вже загоївся. Я йду собі далі, залишив учасників бійки на самоті. Коли поверталася тим самим шляхом назад, кота вже не було. Зате собака бігала по вулиці розлючена і кидалася на все підряд. Побачив мене, вона підбігла і почала тявкати. Я, одночасно думаючі, чи прийдеться її копати ногою, виставила перед собою сумку і, злегка підвищуючи голос, сказала: "Ти що, охреніла, дурепа? А ну пішла звідси!" Собака подивилася на мене витріщеними очима і раптом знову кинулася на проїжджаюче повз авто. На собаці ошійник, на ошійнику золотистий жетончик. Останній раз на мене нападала собака хіба що в дитинстві. Поки я живу у Києві, такого ще не було


А еще на меня напала собака. Я гуляла мимо частных домов, но уже ближе к повороту на переезд. Вдруг вижу кота без хвостика.. Задумываюсь, это бесхвостая порода или инвалидность? Как вдруг к коту начинает подходить пес. Обычная дворняга средних размеров. Хвостом виляет, на мордочке нарисован интерес к коту. Кот начинает корчить страшные гримасы, выгибать спину, махать лапами с оттопыренными когтями. Становится видно что хвост у него отсечен насильно, но уже зажил. Я иду дальше, оставляя участников драки в одиночестве. Когда возвращалась, тем же путем, назад, кота уже не было. Зато собака бегала по улице разъяренная и бросалась на все подряд. Увидев меня, она подбежала и принялась тявкать. Я, одновременно думая, придется ли ее пинать ногой, выставила перед собой сумку и, слегка повышая голос, сказала: "Ты что, охренела, дура? А ну пошла отсюда!" Собака посмотрела на меня выпученными глазами и вдруг снова бросилась на проезжающее мимо авто. На собаке ошейник, на ошейнике золотистый жетончик. В последний раз на меня нападала собака разве что в детстве. Пока я живу в Киеве, такого еще не было

На фото: поки Монро атакує, Тигра йде в розвідку. Оскільки в Андрія був ювілей, то гостей був цілий натовп. І тих кого не знаю я і тих кого не знає Сергій. Я трохи затрималася, щоб привітати Антончика і Тимоху, з наступаючим. Але, виявилося, що вони в Німеччині і прийшлося поділити набори солодощів між гостьми. Тим часом Сережа встиг сказати всім, що зараз прийде його дружина. Через це потім виникло непоразуміння. Після свята Анддрій позвонив дяді Богдану і тьоті Люді і сказав що ми таємно розписалися. Вони накинулися на сережину маму, вимогаючи пояснень, чому їх не запросили на весілля. Прийшлося пояснювати, що формально це фейк, але ми вважаємо що ми вже чоловік і дружина, а штамп в паспортах ми поставимо заднім числом, коли прийде час.

Проте свято вийшло веселим, і, час від часу, всі пили за те, щоб мертвих кацапів стало ще більше. Стовідсотково етнічний росіянин серед нас був один, але його батько переїхав в Україну коли той був ще малим і створив в Києві успішний бізнес. Коротше не підтримуючих Україну за нашим столом не було взагалі і всі пили за мертвих кацапів. Хоча й не всі говорили українською. Кілька рестораторів, один вчений, іменинник здає в оренду будівельне обладнання і недавно оримав грамоту від ЗСУ за потужну підтримку нашої армії!

Коли качка по-пекинськи на столі закінчилася, то лабрадорка, із лагідними очима, перейшла на картошку і, під кінець, навіть з'їла ананас...


На фото, пока Монро атакует, Тигра уходит в разведку. Поскольку у Андрея был юбилей, то гостей была целая толпа. И тех, кого не знаю я и тех, кого не знает Сергей. Я немного задержалась, чтобы поздравить Антончика и Тимоху с наступающим. Но оказалось, что они в Германии и пришлось поделить наборы сладостей между гостями. Тем временем Сережа успел сказать всем, что сейчас придет его жена. Поэтому потом возникло недоразумение. После праздника Андрей позвонил дяде Богдану и тете Люде и сказал что мы тайно расписались. Они набросились на сережину маму, требуя объяснений, почему их не пригласили на свадьбу. Пришлось объяснять, что формально это фейк, но мы считаем, что мы уже муж и жена, а штамп в паспортах мы поставим задним числом, когда придет время.

Однако праздник получился веселым, и время от времени все пили за то, чтобы мертвых кацапов стало еще больше. Стопроцентно этнический россиянин среди нас был один, но его отец переехал в Украину, когда тот был еще маленьким, и создал в Киеве успешный бизнес. Короче, не поддерживающих Украину за нашим столом не было вообще и все пили за мертвых кацапов. Хотя и не все говорили по-украински. Несколько рестораторов, один ученый, именинник сдает в аренду строительное оборудование и недавно получил грамоту от ВСУ за мощную поддержку нашей армии!

Когда утка по-пекински на столе закончилась, то лабрадорка, с ласковыми глазами, перешла на картошку и, в конце концов, даже съела ананас...

Напередодні неділі була тривога, яка тривала вночі більше трьох годин. Якщо Сережа може спати на першому поверсі, сидячи на диванчику, я не сплю, в таких випадках, майже ніколи. Тим більш, до нас приєдналася ще дівчина з квартири над нами. Їй вже лінь ходити до сусіднього будинку в справжнє бомбосховище, а центральна частина нашого будинку таки може щось витримати у разі чого. Тож на другому диванчику тепер можна лише сидіти. А ще конс'єржка, яка любить жалітися і голосити і думає що все знає краще за всіх, бо життя прожила (На 10 років молодше за мою маму) виступає перед нами з багатохвилинним монологом, про війну, про своє життя, про господарство в селі і т. і. Ми, я, Сергій і сусідка зверху, переважну більшість її виступу, просто киваємо у відповідь і інколи щось відповідаємо, бо ми чемні. Оскільки ми там просиділи майже до ранку, то виспатися, коли у мозку працюють вже центри денної активності, мені не вдалося, я не вмію спати вдень... Але, ми навели порядок вдома, я навіть помила плиту, і погуляли, хоча й недалеко від будинку. Тобто якось дуже сильно зіпсувати, саме нам, вихідний в кацапів не вийшло! Хіба що мені було важко читати книгу яку я знайшла українською. Сам роман "У пошуках втраченого часу" читати, поки що, не вийшло. Зате там розкішне передслів'я, яке чітко дає уявлення, що це за книга. Я точно таке люблю! Коли внутрішній світ людини і його буденне життя утворюють одне ціле, незалежно від часу, з якого в уяві утворюються колажі, те що вже в минулому. Які б не були тривоги по тривалості, я буду читати це оповідання!

Хоча до Андрія С. Сергій вирішив йти без мене і я знала що запитувати, чи можна мені, не можна, Андрій вихопив трубку в Сережи, коли я подзвонила, і сказав, що радий мене чути. Обурився тим що Сережа мене із собою не запросив до нього! Ми домовилися, що будемо бачитися ще у трьох. Це вже після того, як мій чоловік сказав, що в нас вдома йому нема чого робити, а далі вже мене не запросив.

Заходили ще в гості до товарища, якого жінка залишає на вихідних самого з дитиною і їде до своєї мами. Чотирирічний Дімка радісно зустрічав нас із батьком на порозі їх квартири. Адже він любить гратися із дядею Сережею! Гралися в схованки, а ще в гру, де треба ходити фішками, після того як кинеш кубики, і що цікаво, цей хлопчик зажди кидає кубики так, що в нього більше всіх ходів і тому виграє навіть в дорослих. Власне він приходиться небожем п'ятирічній киянці Саші, якій ми раніше дарували планшетик для малювання і вони дуже схожі між собою! А ще невгамовний йорк Мія весь час намагалася облизувати всіх одночасно і застрибнути на стіл із грою. Через це два рази всі фішки падали на підлогу, а кубики Мії на голову, хоча це її ані трохи не засмутило! :-)

У вечорі я дзвонила мамі і вона розповідала як готує картоплю для Льови, бо він знов хоче щоб був "Мак Дональдс". В її рецепті порізані брусочки треба проварити пару хвилин, а потім, змазавши олією, запікати в духовці. Виходить саме така картопля фрі, від якої Льова в захваті! Але з хот-догом мама не вгадала. Вона вже зібралася готувати ту саму сосиску у тесті, що ми пам'ятаємо ще за радянські часи. Звичайно, з кращого тіста. Але я дуже вчасно сказала їй, що хот-дог робиться із готової продовженої булочки по типу рогалика. Так я вберегла маму від даремних зусиль, а Льову від розчарування. Рома вже не ходить у футбольну школу і відвідує, по черзі, то художку то легку атлетику



Накануне воскресенья была тревога, продолжавшаяся ночью более трех часов. Если Сергей может спать на первом этаже, сидя на диванчике, я не сплю, в таких случаях, почти никогда. Тем более, к нам присоединилась еще девушка из квартиры над нами. Ей уже лень ходить в соседний дом в настоящее бомбоубежище, а центральная часть нашего дома таки может что-то выдержать в случае чего. Так что на втором диванчике теперь можно только сидеть. А еще консьержка, которая любит жаловаться и причитать и думает что все знает лучше всех, потому что жизнь прожила (на 10 лет моложе моей мамы) выступает перед нами с многоминутным монологом, о войне, о своей жизни, о хозяйстве в деревне и т.д. Мы, я, Сергей и соседка сверху, подавляющее большинство ее выступления, просто киваем в ответ, иногда что-то отвечаем, потому что мы вежливы. Поскольку мы там просидели почти до утра, то выспаться, когда в мозгу уже работают центры дневной активности, мне не удалось, я не умею спать днем... Но, мы навели порядок дома, я даже помыла плиту, и погуляли, хотя и недалеко от дома. То есть как-то очень сильно испортить, именно нам, выходной у кацапов не получилось! Разве что мне было трудно читать книгу, которую я нашла на украинском. Сам роман "В поисках потерянного времени" читать, пока что, не получилось. Зато там роскошное предисловие, четко дающее представление, что это за книга. Я точно такое люблю! Когда внутренний мир человека и его повседневная жизнь образуют одно целое, независимо от времени, из которого в воображении образуются коллажи, то, что уже в прошлом. Какие бы ни были тревоги по продолжительности, я буду читать этот роман!

Хотя к Андрею С. Сергей решил идти без меня и я знала что спрашивать, можно ли мне с ним, нельзя, Андрей выхватил трубку у Сережи, когда я позвонила, и сказал, что рад меня слышать. Возмутился тем, что Сережа меня с собой к нему не пригласил! Мы договорились, что будем видеться еще втроем. Это уже после того, как мой муж сказал, что у нас дома ему нечего делать, а дальше меня уже не пригласил.

Заходили еще в гости к товарищу, которого жена оставляет на выходных с ребенком и едет к своей маме. Четырехлетний Димка радостно встречал нас с отцом на пороге их квартиры. Он ведь любит играть с дядей Сережей! Играли в прятки, а еще в игру, где надо ходить фишками, после того как бросишь кубики, и что интересно, это мальчик всегда бросает кубики так, что у него больше всех ходов и потому выигрывает даже у взрослых. Собственно он приходится племянником пятилетней киевлянке Саше, которой мы раньше дарили планшетик для рисования и они очень похожи между собой! А еще неугомонный йорк Мия все время пыталась облизывать всех одновременно и запрыгнуть на стол с игрой. Из-за этого два раза все фишки падали на пол, а кубики Мии на голову, хотя это ее ничуть не расстроило! :-)

Вечером я звонила маме и она рассказывала как готовит картошку для Левы, потому что он снова хочет, чтобы был "Мак Дональдс". В ее рецепте порезанные брусочки нужно проварить пару минут, а затем, смазав маслом, запекать в духовке. Выходит именно такой картофель фри, от которого Лева в восторге! Но с хот-догом мама не угадала. Она уже собралась готовить ту же сосиску в тесте, которую мы помним еще в советские времена. Конечно, из лучшего теста. Но я очень вовремя сказала ей, что хот-дог делается из готовой продолговатой булочки по типу рогалика. Так я уберегла маму от бесполезных усилий, а Леву от разочарования. Рома уже не ходит в футбольную школу и посещает, по очереди, то художку, то легкую атлетику.

Вчора я дзвонила мамі і раптом почула в телефоні дуже знайомий дитячий голос. Левчик почав розповідати що збирається їсти піццу яку щойно зпекла Віка (бабушка і дедушка ми вже не говоримо). Я кажу: “Це ж круто, фаст фуд, як у Макдональдсі майже!” Льова впізнає знайомий бренд і починає вигадувати: “І гамбургери Віка зпекла і сендвичи!” Говорить з сильнім, дитячим акцентом. Додає: “Калтоплю Флііі, Чізбулгел!”. Залишилося тількі побажати “Смачого!”. Крім того, я дізналася що Льова теж захоплено малює, на це його надихнула поїздка на турбазу, де він товарищував із тваринами в зоопарку. Намалював єнотів, курок і дівчаток яки із ним дружили! Єнотів синім, невідомий вид тварини (ми не можемо з'ясувати хто це) - померанчовим. А всю решту коричневим коліром. Можу припустити, що коричневим він малював те що добре знайоме як категорія. Дівчата, курки — це те що він знає як категорію. А єнотів бачив уперше! І вони мають буті сині. А інша, невідома нам, дорослим, тварина, яскраво-померанчева.

Рома зайнявся скульптурою дуже серйозно! Подейкують, він закінчує ліпити завдання, яким дуже захоплений! І скоро я побачу фото :-)

Вчера я звонила маме и вдруг услышала в телефоне знакомый детский голос. Левчик начал рассказывать что собирается есть пиццу, которую только что испекла Вика (бабушка и дедушка мы уже не говорим). Я говорю: "Это же круто, фаст фуд, как в Макдональдсе почти!" Лева узнает знакомый бренд и начинает придумывать: "И гамбургеры Вика испекла и сэндвичи!" Говорит с сильным, детским акцентом. Добавляет: "Колтоплю Флии, Чизбулгел!". Осталось только пожелать "Приятного аппетита!". Кроме того, я узнала, что Лева тоже увлеченно рисует, на это его вдохновила поездка на турбазу, где он дружил с животными в зоопарке. Нарисовал енотов, курочек и девочек, которые с ними дружили.! Енотов синим, неизвестный вид животного (мы не можем выяснить кто это) – оранжевым. А все остальное коричневым цветом. Могу предположить, что коричневым он рисовал то, что хорошо знакомо как категория. Девочки, курицы — это то, что он знает как категорию. А енотов видел впервые! И они должны быть синие. А другое, неизвестное нам, взрослым, животное, ярко-оранжевое.

Рома занялся скульптурой очень серьезно! Говорят, он заканчивает лепить задание, которым очень увлечен! И скоро я увижу фото :-)

Я пам'ятаю як відвідувала Київський зоопарк і мене, як завжди у зоопарках, більше за все зацікавила зона клітин із мавпами. Самими кумедними і рухомими були капуцини! Там тваринка явно відчувала себе ніби на арені цирку :-))) Таких акробатичних номерів тоді не робив більше ніхто, навіть горіли. І раціон в тарілках у капуцинів був особливий. А тут, виявляється, вони вже тривалий час йдуть власним еволюційним шляхом. Я, звісно, не доживу до того як вони почнуть говорити і ходити на задних лапах, але капуцини, як циркові артисти, точно талановиті! :-)

Археологічні дані про використання людьми інструментів датуються приблизно 2,5 млн років, і археологи використовують зміни в технології створення кам’яних інструментів, щоб відстежувати зміни в людській еволюції, культурі і способі життя. Знаряддя мавп також змінюються, але в стислих часових масштабах.

Мавпи-капуцини більш універсальні при використанні знарядь, ніж шимпанзе. Вони вибирають каміння правильних розмірів і форм для різних завдань, від копання до злому різних горіхів і насіння (Кожен має свої власні розміри і вагові характеристики в якості ідеального інструменту для злому).

У бразильському національному парку Серра-де-Капівара група капуцинів зламує горіхи кеш’ю круглими кварцитовими камінням, які вони вибирають і несуть в гай кеш’ю з сухого русла, розташованого на відстані близько 25 м. Капуцини переробляли їжу в одному і тому ж місці протягом принаймні 3000 років - і залишали після себе свої явно стерті інструменти. Це близько 450 поколінь мавп, і за цей час археологи помітили деякі серйозні зміни в кам’яних молотках і способах їх використання.

Вперше 570 фламінго вирішили прожити з весни до осені на Тузлівських лиманах на Одещині та вивели 192 пташенят.

Рожеві фламінго. В деяких кільця надіті орнітологами з Франції і інших країн. Вирішили що в Україні їм цікавіше

В вихідні росіяни раптом згадали що треба нас обстрілювати. Попри те що я вважаю, що Київ повністю захищений, мій чоловік тягне мене у бомбосховище, інколи із матюками. Я можу, попри це, залишитися дома, а потім все одно туди прийти тільки для того щоб скласти йому товариство. Якщо чесно, з усього будинку зараз ходимо лише ми. Дівчина, що живе над нами, навіть якщо їде із нами разом у ліфті, йде до сусіднього будинку, де також пересижує тривогу моя перукарка із донькою.

Юля розповідала, що там вже ціла компанія і люди приходять з матрацами і пледами. Можливо, молода сусідка зверху має там товариство свого віку, а може і протилежної статі. Більше ніхто нікуди не ходить, всі сплять.

Сережа вважає, що навіть якщо одна зі ста ракет буде збита прямо над Києвом, то нам не слід ризикувати і чекати вдома поки уламки полетять в наш будинок. А я вважаю, що якщо відсоток ймовірності невеликий, то їм можно зневажати.

Заснути не дома, навіть на м'яких меблях, я зазвичай не можу. Тому буває що приходиться робити незапланований вихідний.

Але ж, на днях, я, все ж, бачила два дива. Недалеко від будинку, у вересні, розквітла рожева магнолія і в черзі на касу, у магазині, мені посміхнувся персиковий шпіц. Шпіц був маленький, що називається карликовий, і він забарвленням нагадував гарбузову кашу з молоком. Сидів собі тихенько на руках в хазяйки і раптом, побачивши мене, повернув голову і розтягнув ротик в усмішці. Просто був серйозний і раптом посміхнувся. Наче сонце показалося з хмаринки :-)))

.

У Києві в одному з дворів Шевченківського району кошеня залізло на дерево висотою 18 метрів, а злізти не змогло. Небайдужі містяни викликали рятувальників ДСНС, які допомогли маленькій тварині дістатися землі.

Виявилося, що невідомі залишили у дворі коробку, в якій знаходились два кошенята. Один з них вибрався та, ймовірно злякавшись, заліз на високе дерево.

Зазначається, що після визволення котиків прихистила небайдужа столична мешканка.

Вчора, в ідеальному серпневому повітрі, було так приємно спускатися проспектом. Так делікатно підфарбовувати дерева, перед тим як сісти за обрій, може сонце лише в серпні. Я раптом побачила собаку, до якої відчула емпатію і вона вирушила мені на зустріч, ніби відчула цю емпатію разом зі мною!

І виявилося, що це левретка! Рідке явище у наших кварталах, але можливе. Вона вирушила до мене одним поривом свого трепету, ніби легше за неї лише вітер, або вона складається з вітру майже на той відсоток, що людина складається з води. В левретці ніби є натяк на неземне походження. І ця заглянула мені у очі очима кольору однакового з її хутром, попелястими очима.

Я бачила собак цієї породи переважно на картинах 18-го сторіччя. Боровіковський, Гейнсборо. В Києві взагалі, залежно від погоди і пори року, може виникнути відчуття ніби ти потрапив у картину Гейнсборо. І навіть відчуваєш ніби шелест свого одягу в якомусь парку, або при зустрічі з невагомою левреткою

Але в мене були і інші завдання які підходили для енциклопедій :-)

Цей динозавр є дуже впізнаваним через подовжену форму черепу, яка плавно переходить в додаток, якій за функцією був подібний на тромбон і міг видавати різні звуки, які були настільки міцні за потужністю що могли долати великі відстані. Проте паразауролоф був травоїдним і геть взагалі не мав засобів захисту від хижих динозаврів.

Коли я малювала паразауролофа, то уявляла що його будуть купувати для енциклопедій

Вихідний вийшло зробити у понеділок і я поїхала гуляти у центр. В маршрутці, переді мною, хлопець віз цуценя. Воно не розуміло куди його везуть, тому скавучало всю дорогу. Навіть пищало, бо видно було що тявкати ще не вміє. Проте доволі крупне, бо, можливо, суміш вівчарки з дворняжкою. Вирости має великою. Песик дуже жваво тикався всюди писочком. Спочатку у вікно, а потім, коли побачив мене, що є сил сунувся між кріслами і пищав. На всю маршрутку. Хтось з пасажирів незадоволено кидав погляди, але я гладила писочок цуценя і заспокоювала: "Не переживай, малий, все буде добре!". Він дивився здивовано і скавучав тихіше, а потім знов на весь автобус. На Деміївці вони вийшли

Іллюша приходить до нас не часто, зазвичай, в теплу пору року. І перед тим як приходив останній раз я його давно не бачила. Його переживання щодо того, що він не буде таким високим як більшість однокласників, виявилися марними. Він зараз вище за батька, а його батько такий самий на зріст як Челентано, тобто вище мене на 1 см :-) І раптом з майже блондина він став майже брюнетом. Його сині очі тепер ще виразніше. Приходили разом з другом за риболовними принадами. Ми йому інколи переводимо гроші на морозиво, його мати чомусь на морозиво не дає, хоча одягає його дуже дорого. Якось він із нею посварився і хотів жити в нас, але ж ми б не змогли купувати йому взуття за 7000. Мабуть тому передумав. Мати Іллюші працює в міській адміністрації і одночасно відвідує якусь дивну індуїстську-буддистську секту. Коли не перебуває в астралі займається сином, коли перебуває він робить що хоче. Але на морозиво ще не заробляє. Коли він уходив, пообіцяв що наступного разу прийде разом із Примом. Оце буде свято! :-)

Мій старший племінник, Рома, якось відвідав ізостудію і зрозумів що малювати йому подобається більше ніж точні науки. Взагалі росте мрійливим інтровертом. Сестра вирішила віддати його в ту саму художню школу, в яку ходила я. Може вона не знає, що людина в художній школі стає такою якою не була до. Але я вважаю, це класно. Художка змінює людей назавжди. І коли в нього буде живописна практика, нам точно буде про що з ним поговорити.

А молодший племінник, Левчик, росте войовничим і трохи хуліганистим малим. Він звідкись навчився матюкатися і, коли починається тривога, він біжить у коридор, погрожує комусь у напрямок стелі і каже: "Я вас, російських сук, постріляю!" Враховуючи всю ситуацію загалом, я не засуджую цю дитину. Устами малюка висловлюється істина.

Я якось вирішила ознайомитися із творчістю Брітні Спірс. Взагалі з тими музикальними напрямками 90-х, які я не слухала раніше. І одна пісня мені дуже сподобалася. Чи навіть дві. Брітні в деяких кліпах, попри юний вік, виглядає цілком відбувшеюся співачкою, дуже професійною. А те що одне заходить, а друге ні, ну це як з Ді Капріо. В одних фільмах відчуваєш його крутизну, в інших не торкає. Спірс у перекладі на українську мову означає "списо". А ще я продовжую купувати духи її бренду і знайома купила цей аромат для доньки яка вчиться в останньому класі середньої школи

.

В наших кварталах в багатьох людей є собаки. Є самі популярні породи, це йоркширський тер'єр, французський бульдог і чи-хуа-хуа. А можна і навпаки, зустріти породи які вже не вважаються популярними і сприймаються як релікт. Я з великим подивом помічаю велетенську дівчинку чорного тер'єра, коллі, ньюфаундленда і ротвейлера. Все ще популярні стафордшири, але вже на не пику популярності. В нашому будинку, на приклад, живе Кузя. Кузя може і аргентинський дог, не дуже розбереш, бо вуха в неї не куповані. І взагалі Кузя доволі їбанута і ніхуя не вихована, але така товариська, що коли з нею їдеш у ліфті, то притискаєшся до стінки, щоб хоч якось відсторонитися від кузиної любові. Хозяйка запевняє, що ця собачка не є небезпечною. Але всім відомо що в будь якої кузі сторожевої породи може впасти планка, і це розуміють усі крім хозяйки Кузі. Хоча бачимось ми з нею рідко, будинок в нас великий.

Але я помітила таку річ. Якщо я дивлюся на собаку на вулиці і вона мені подобається, я думаю тоді: "Яка мила собака!" І тут починається диво. Завжди ця собака реагує, хоча я лише думаю про це. Вона підбігає і починає проявляти симпатію, бажання спілкуватися. Так було із цуценям пикінесу, потім хаскі, коли ми із нею порівнялися на пішохідному переході, лизнула мене у ногу, в парку на Івана Федорова до мене, аж на скаміочку, застрибнув йорк і ось вчора підійшов шпіц ніби розтягнувши маленький ротик у посмішці :-))) Всіх цих собак я би назвала однією назвою - собака-посміхака! :-) Сережа каже, що, мабуть, собаки відчувають добру енергію в людині, тому до одних ставляться дружньо, а до інших не дуже. Але, в цілому, можна сказати про наш квартал що він переповнений емпатією і настрій, в цілому, відчувається позитивний. Це або відчуття спокою, або радості. Рідко бачиш справжній сум. Особливо у сонячну погоду.

Вчора були дві тривоги в день, остання коли Сережа вже прийшов з роботи. Оскільки небо було ще світлим і ясним, ми вирішили не йти у бомбосховище, а посидіти біля нього на лавочці. Історія про те як крановщиці на металобазі шукали можливість видати маленьку порцію металу директору і замдиректора заводу, відсунувши чергу великих фур була кумедною. Сережа вміє будь що розповісти кумедно. А потім ми робили селфі і почули відбій. Нам пощастило і конкретно над нами нічого не літало