Андрій С. давно не дзвонив моєму чоловікові і я вже почала думати, що це через певну незручність, причина якої є те, що з роботою для Сережи нічого не виходить. Але він раптом подзвонив у суботу і сказав, що його знайомі зібралися, крім того, що вони пропонували для Сергія раніше, ще й купити йому транспорт для поїздок по місту і для відряджень. І думають скільки грошей запропонувати зверху того, що обговорювалося раніше. Андрій С. запросив до себе Сережу, але в кінці розмови запитав, чи він прийде зі мною. Я погодилася і ми поїхали у двох.

Андрій повертався з золотого весілля батьків, а ми чекали на поверсі. До нас вже вийшов Ілля і ми з ним поговорили. Ілля дуже зайнятий шкільними завданнями. Подальший напрямок навчання він охарактеризував як гуманітарний. На прощання поцілував мене, у перше. Собаченька Прим спав і не знав що я дуже близько від нього.

Прийшов Андрій, ми пішли до нього пити віски. Таке враження, що у плані танців і бухла, ми відірвалися за всі новорічні свята. Чим більше ми пили, тим більше він залицявся до мене. Сережа не хотів танцювати. Але я з Андрієм рухалася дуже весело. Особисто я пам'ятаю усе доволі добре. Хоча як ходили ще за однією пляшкою віски пам'ятаю смутно. Андрій все хотів обійняти, прилинути. Навіть намагався поцілувати. Але я відсторонювалася, не давалася, явно не збиралася бути легкою здобиччю. Потім вже за барною стійкою він почав, при Сережи, пропонувати мені стати його жінкою, казав що краще за мене не буває. А я казала: "Ну як же? Повний Київ прекрасних жінок!" А він все одно не давав мені спокій. Я пила менше за всіх. Вони мало що пам'ятають з закінчення вечірки, а я навпаки. Сережа реагував на витівки Андрія, на цей раз, вже спокійно. Адже мій чоловік вже був впевнений на сто відсотків що я йому не зраджу. А я була впевнена в цьому тим більш. Андрій не приховує, що він мене хоче, а ми із Сережкою сміємося з нього.

Веселий настрій у всій компанії! Під кінець, Андрій почав, танцюючи, роздягатися. Витягнув ремінь зі штанів і, махаючи ним, кричав, що він садомазо. Але я вже знала, що в нього немає саме тих садистських фантазій, як у фашистської мразоти. Він не мріяв про згвалтування, або про те як відрізає комусь голову. Я сміялася, падала на крісло-мішок, Андрій сміявся. Карликовий пінчер Рон раптом став моїм другом і не намагався мені відкусити частину тіла. Коли я пробувала з моєї сумочки щось дістати, він підсовуав голову мені в руки і в руці, замість гаманця, опинялася голова Рона. Смутно пам'ятаю как ми пішли спати в один кінець квартири, а Андрій в інший.

На ранок було доволі сильне похмілля, але ми вижили