Тільки генії зможуть за 10 секонд знайти на фото Могилянку...

Только гении смогут за 10 секунд найти на фото Могилянку...

Тестую камеру в новому телефоні. Для порівняння додаю фото біля КНУ, зроблене на сережин айфон. Таке враження що на фото, зроблених на мій телефон, трохи бракує мадженти в червоному, хоча, на відміну від фото, зроблених на айфоні, нема необхідності додавати інструмент "світло-тіні" і фільтри різкозті, при зменшенні розміру фото. Якщо фотографуєш не на яскравому світлі, то без спалаху негарно, але спалах можна використовувати дуже по різному. Тому що є можливість ставити його ніби в різні ділянки екрану

Тестирую камеру в новом телефоне. Для сравнения добавляю фото возле КНУ, сделанное на сережин айфон. Такое впечатление, что на фото, сделанных на мой телефон, немного не хватает мадженты в красном, хотя, в отличие от фото, сделанных на айфоне, нет необходимости добавлять инструмент "свет-тени" и фильтры резкости, при уменьшении размера фото. Если фотографируешь не на ярком свете, то без вспышки некрасиво, но вспышку можно использовать очень по-разному. Потому что есть возможность ставить ее как бы в разные участки экрана

Моя перукарка колись казала, що так добре відчуває настрій клієнтів, що навіть може щось додавати до стрижки чи коліру від себе, не запитуючи, або навіть клієнтка приходить і нічого не говорить, а та робить їй все саме так як треба. Але ж останнім часом вона не хоче прислухатися до побажань висловлених відкритим текстом. Тобто вона нібито і відмовила мене відпускати довге волосся, тим більше свого коліру, але бажання це зробити залишилося. І хай з довгим волоссям я буду виглядати старшою, я все одне хочу заплетати його, скріплювати зажимами та інше. Мене вже не лякає вигляд сивини, хай пасма справа додає самого холодного блонду який є в природі і я краще буду проходити курс ін'єкціонної карбоксі-терапії і ходити з довгим волоссям ніж намагатися виглядати молодшою за рахунок зачіски

Моя парикмахерша когда-то говорила, что так хорошо чувствует настроение клиентов, что даже может что-то добавлять к стрижке или цвету от себя, не спрашивая, или даже клиентка приходит и ничего не говорит, а та делает ей все именно так, как надо. Но ведь в последнее время она не хочет прислушиваться к пожеланиям высказанным открытым текстом. То есть, она, вроде бы, и отговорила меня отпускать длинные волосы, тем более своего цвета, но желание это сделать у меня осталось. И пусть с длинными волосами я буду выглядеть старше, я все равно хочу заплетать их, скреплять зажимами и прочее. Меня уже не пугает вид седины, пусть прядь справа добавляет самого холодного блонда, который есть в природе, я лучше буду проходить курс инъекционной карбокси-терапии и ходить с длинными волосами чем стараться выглядеть моложе за счет прически

серце міста


Переулок Шевченко

сердце города

Малая Житомирская, Софиевская и Михайловский переулок

У перший день весни я взяла вихідний, після праці більше 7-ми днів поспіль. І поїхала у самісенький центр, в серце нашої столиці. Взагалі центр у Києві поняття розтяжне, бо це по кілька станцій метро на синій, червонії і зеленій гілках. Але ж серцем я б назвала саме квартали, які навколо станції "Майдан Незалежності" і "Площа героїв України". Але я вийшла на Олімпійський, щоб піти на Жилянську і через Володимирську дістатися Михайлівський, де мені було необхідно відвідати магазин пряжі для подальшої доробки мережива початого колись дуже давно. По листику чи двом на вихідні і топ-корсет, до літа, набуде завершеної форми. Тож в мене ще й був привід, проти якого мій чоловік не заперечував. Адже було б шкода якщо б стільки роботи гачком 1,5 було б дарма! Але я відчувала необхідність звітувати телефоном, під час прогулянки, де я і що зі мною. Бо він хоч і каже, що довіряє мені, але ж якщо б я не дзвонила в таких випадках кожні 30-40 хвилин, то Сергій би влаштовував такі допити що, м'яко кажучи, виводять із себе! Якщо про це згадувати пізніше, коли час вже минув, то він буде казати, що пожартував. Виходить, це я не вмію перевести в жарт те що виглядає як наїзд. Але ж там точно тільки частка жарту, тому краще подзвонити і сказати що я роблю і де я. Хай почує саму ту інтонацію, яку він хоче почути і заспокоїться!

Але ж прогулянка весняним днем по Володимирський, Михайлівському провулку тощо, це є самодостатнім задоволенням для мене. тягар від новин війни відступає. І краса ніби пливе повз тебе а не ти йдеш, переставляючи ноги, повз! Ці ансамблі, перспективи, зокрема можливість побачити перетин Хмельницького з Лисенко для мене є порцією казкового кайфу! І те що я заблукала між Михайлівською і Малою Житомирської, після тривалої відстуності в тих кварталах, ані трохи не зіпсувала мені настрій! Навпаки додало вражень про відкриті нові ракурси, згадки про старі враження, навіть ті, яким багато років!

Коли я сиділа з безалкогольним глінтвейном на скаміїчці у провулку Шевченко, то зрозуміла, що це фініш і звідти починається шлях до дому. Я, мабуть, до того, 1 березня встигла разів 50 подумати про те, як я це все люблю! :-)


В первый день весны я взяла выходной, после работы больше 7-ми дней подряд. И поехала в самый центр, в сердце нашей столицы. Вообще центр в Киеве понятие растяжимое, потому что это по несколько станций метро на синей, красной и зеленой ветках. Хотя конкретно сердцем я бы назвала именно кварталы, которые вокруг станции "Майдан Незалежности" и "Площадь героев Украины". Но я вышла на Олимпийской, чтобы пойти на Жилянскую и через Владимирскую добраться Михайловской, где мне необходимо было посетить магазин пряжи для дальнейшей доработки кружева начатого когда-то очень давно. По листику или двум на выходные и топ-корсет, к лету, приобретет завершенную форму. Так что у меня еще был повод, против которого мой муж не возражал. Ведь было бы жаль если бы столько работы крючком 1,5 было бы зря! Но я чувствовала необходимость отчитываться по телефону, во время прогулки, где я и что со мной. Потому что он хоть и говорит, что доверяет мне, но если бы я не звонила в таких случаях каждые 30-40 минут, то Сергей бы устраивал такие допросы что, мягко говоря, выводят из себя! Если об этом вспоминать позже, когда время уже прошло, то он будет говорить, что пошутил. Выходит, это я не умею перевести в шутку то, что выглядит как наезд. Но там точно только доля шутки, поэтому лучше позвонить и сказать что я делаю и где я. Пусть услышит ту интонацию, которую он хочет услышать и успокоится!

Но ведь прогулка весенним днем по Владимирской, Михайловскому переулку и т.д., это самодостаточное удовольствие для меня. Бремя от новостей войны отступает. И красота будто плывет мимо тебя, а не ты идешь, переставляя ноги, мимо! Эти ансамбли, перспективы, в частности, возможность увидеть пересечение Хмельницкого с Лысенко для меня являются порцией сказочного кайфа! И то, что я заблудилась между Михайловской и Малой Житомирской, после длительного отсутствия в тех кварталах, ничуть не испортило мне настроение! Наоборот добавило впечатлений об открытых новых ракурсах, напоминаниях о старых впечатлениях, даже тех, которым много лет!

Когда я сидела с безалкогольным глинтвейном на лавочке в переулке Шевченко, поняла, что это финиш и оттуда начинается путь домой. Я, пожалуй, до этого, 1 марта успела раз 50 подумать о том, как я все это люблю! :-)

А ще в Андрія найшлися підлогові ваги. Виявилося що у мене 61,5 кг. При тому що заміри 90-63-92 і зріст 175 см, якщо вимірювати з ранку. Від каналу йоги на youtube російською мовою я відмовилася. Тому що знайшовся канал українською який мене всім влаштовує. Це канал Оксани Таран. Вона подорожує різними країнами, і звідти записує уроки з комплексами асан. До того я пробувала займатися на каналі ще з однією дівчиною, яка викладає йогу українською, але там було багато від себе на основі йоги, а у Оксани Таран саме йога, яка дає, перш за все відчуття задоволення і, перш за все, рівновагу нервовій системі. Працювати подобається зараз більше під медитативну індійську музику.

Вихід від Либідської до Олімпійської дав неймовірне відчуття наближення весни! Ранкові селфі, після кави, демонструють те що я все роблю правильно. Чоловік каже, що кохає мене і щоб я навіть не думала припускати, що в нас щось може піти не так. Його слова настільки ж щирі, як секс о 5-тій ранку! Нога майже пройшла. Це несправедливо, що колишній професійний легкоатлет і велосипедист травмував свою таку бездоганно красиву ногу! Але ми все робимо правильно і ситуація постійно змінюється на краще!


А еще у Андрея нашлись напольные весы. Оказалось, что у меня 61,5 кг. При том что замеры 90-63-92 и рост 175 см, если измерять с утра. От канала йоги на youtube на русском языке я отказалась. Потому что нашелся канал на украинском, который меня всем устраивает. Это канал Оксаны Таран. Она путешествует по разным странам, и оттуда записывает уроки с комплексами асан. До того я пробовала заниматься на канале еще с одной девушкой, которая преподает йогу на украинском, но там было много отсебятины на основе йоги, а у Оксаны Таран именно йога, которая дает, прежде всего, ощущение удовольствия и, прежде всего, равновесие нервной системе. Работать нравится сейчас больше под медитативную индийскую музыку.

Выход от Лыбидской к Олимпийской дал невероятное чувство приближающейся весны! Утренние селфи, после кофе, демонстрируют то, что я все делаю правильно. Муж говорит, что любит меня и чтобы я даже не думала предполагать, что у нас что-то может пойти не так. Его слова столь же искренни, как секс в 5 утра! Нога почти прошла. Это несправедливо, что бывший профессиональный легкоатлет и велосипедист травмировал свою столь безупречно красивую ногу! Но мы все делаем правильно и ситуация постоянно меняется к лучшему!

Нещодавно я відкрила для себе новий бренд косметики. Взагалі випадково. Шукала подарунок на Різдво Валентині Григорівні і побачила Revuele. Спочатку мені сподобався опис, потім я спробувала на собі, а ще почитала відгуки в інтернеті. І, виявилося, що відгуки дуже захоплені, а результат перевершує очікування! Одночасно матування, освітлення, вирівнювання тону, зволоження, ліфтинг, можна знайти пілінги, які краще за скраби, для шкіри яка схильна до куперозу. Виходить, що сяюча шкіра це не міф! Спочатку я замовила пілінг і міцелярну воду, яка за функціями дублює тонік. Через місяць - кондиціонер для волосся, денний і нічний крем, сироватка, крем для рук, гель для шкіри коли очей. Бачу, стає ще краще. А волосся сяє так що я відмовлюся і від Elseve. Косметика болгарська. Якось в студенстві мені трапилася неякісна болгарська косметика, від якої були потім проблеми. Але з тих пір пройшло багато років і, видно, у б'юті індустрії Болгарії все зминилося. Можна довіряти!

Фото з минулого місяця, коли я тільки помітила що шкіра виглядає краще. Нафарбовані лише вії і губи, ніякого тонального засобу немає.

А ще фото неймовірного акваріуму в Оушн-плазі. Риба валіза викликає захоплення навіть сім років потому, як коли я побачила її уперше. Більша за більшість риб, хіба що акула сягає в розмірі до зіркової валізи, але акула сором'язлива, а риба-валіза дійсно пишається собою і своїми розмірами. А оця дрібнота з коралових рифів хай поступається їй шляхом!

Ще самі красиві ялинки можно зустріти саме на вітринах. Оця мені сподобалася і ще я знаю що в мережі, де продають чудові приладдя для малювання, така ж розкішна ялинка, але іграшки інші! :-)


Январские фото

Недавно открыла для себя новый бренд косметики. Вообще случайно. Искала подарок на Рождество Валентине Григорьевне и увидела Revuele. Сначала мне понравилось описание, потом я попробовала на себе, а еще почитала отзывы в интернете. И, оказалось, что отзывы очень восторженные, а результат превосходит ожидания! Одновременно матирование, осветление, выравнивание тона, увлажнение, лифтинг, можно найти пилинги, которые лучше скрабов, для кожи склонной к куперозу. Выходит, что сияющая кожа это не миф! Сначала я заказала пилинг и мицеллярную воду, которая по функциям дублирует тоник. Через месяц – кондиционер для волос, дневной и ночной крем, сыворотка, крем для рук, гель для кожи когда глаз. Вижу, сейчас становится еще лучше. А волосы сияют так что я откажусь и от Elseve. Косметика болгарская. Как-то в студенчестве мне попалась некачественная болгарская косметика, от которой потом были проблемы. Но, с тех пор, прошло много лет и, по всей видимости, в бьюти-индустрии Болгарии все изменилось. Можно доверять!

Фото из прошлого месяца, когда я только заметила, что кожа выглядит лучше. Накрашены ресницы и губы, никакого тонального средства нет.

А еще фото невероятного аквариума в Оушн-плазе. Рыба-чемодан вызывает восхищение даже семь лет спустя, как когда я увидела его впервые. Крупнее большинства рыб, разве что акула достигает размеров звездного чемодана, но акула застенчива, а рыба-чемодан действительно гордится собой и своими размерами. А эта мелочь из коралловых рифов пусть уступает ей дорогу!

Еще самые красивые елки можно встретить именно на витринах. Эта мне понравилась и еще я знаю что в сети, где продают замечательные принадлежности для рисования, такая же роскошная елка, но игрушки другие! :-)

Коли набрала Ромчика в той самий "Його День", то виявилося, що він у дуже гарному настрої. Сестра засняла на відео, як він прокидається і йому вручають подарунок, на який ми скидалися разом, я і його батьки. Колекціонний конструктор "Лего". Чудовий робот! На відео добре видно радість самої першої миті, з якої починається день, день народження! Коли я побажала йому все що хотіла, виявилося, що в них є план і це квест, на який запросили шість гостей. Тільки Левчика на квест не запросили, через те що вважають, що він ще маленький. Тому його залишили у Віки і Саші, моїх батьків. Потім сестра прислала мені фото, на якому видно з яким настроєм мій любий племінничок провів свій День! І мені приємно це бачити!

А ще фото мене минулорічної у куртці, яку мені подарував Сережа. Коли я в ній виходжу він зауважує, яку ж чудову річ він мені купив і це дійсно дуже круто на мені дивиться! :-) Він звертається до мене "кохана" не тільки коли я роблю йому щось особливо приємне, в сексі, або ж це гастрономічні задоволення! Він це каже і коли ЗСУ мають успіхи і коли сонечко підфарбовує Голосіївський ліс. Лагідно так, цю взаємодію інакше ніж пестощі не назвеш. Взагалі Київ він такий, величний, гордий, з
ласкавими відтінками пестощів! :-)

Зазвичай я пишу спочатку українською, а потім кидаю текст в "Гугль транслейт", і звідти перекидаю сюди. За "Гугль транслейт" потрібно стежити уважно, бо помилки, при перекладі, можуть бути жахливі. І не завжди, коли я перечитую перекладений ним текст, я помічаю всі помилки з першого читання, але стараюся. Але ж на цей раз я вирішила не виправляти оригінальний переклад гугла, а саме останнє речення про пестощі. Тому що в російський мові є лише слово "ласковый" а в української в нього ще два синоніма. Хай буде тавтологія при перекладі на російську!


Когда набрала Ромчика в тот самый "Его День", то оказалось, что он в очень хорошем настроении. Сестра засняла на видео, как он просыпается и ему вручают подарок, на который мы скидывались вместе, я и его родители. Коллекционный конструктор "Лего". Прекрасный робот! На видео хорошо видна радость самого первого мгновения, с которого начинается день, день рождения! Когда я пожелала ему все, что хотела, оказалось, что у них есть план и это квест, на который пригласили шесть гостей. Только Левочку на квест не пригласили, потому что считают, что он еще маленький. Поэтому его оставили у Вики и Саши, моих родителей. Потом сестра прислала мне фото, на котором видно с каким настроением мой милый племянник провел свой День! И мне приятно это видеть!

А еще фото меня прошлогодней в куртке, которую мне подарил Сережа. Когда я в ней выхожу, он отмечает, какую же чудесную вещь он мне купил и это действительно очень круто на мне смотрится! :-) Он обращается ко мне "любимая" не только когда я делаю ему что-то особенно приятное, в сексе, или же это гастрономические удовольствия! Он это говорит и когда ВСУ имеют успехи и когда солнышко подкрашивает Голосеевский лес. Ласково так, это взаимодействие иначе чем лаской не назовешь. Вообще Киев он такой, величественный, гордый, с ласковыми оттенками ласки! :-)

Обычно я пишу сначала на украинском, а потом бросаю текст в "Гугль транслейт", и оттуда перебрасываю сюда. За "Гугль транслейт" нужно следить внимательно, потому что ошибки, при переводе, могут быть ужасающими. И не всегда, когда я перечитываю переведенный им текст, я замечаю все ошибки с первого чтения, но стараюсь. Но, на этот раз, я решила не исправлять оригинальный перевод гугла, а именно последнее предложение о ласках. Потому что в русском языке есть только слово "ласковый", а в украинском у него еще два синонима. Пусть будет тавтология при переводе на русский!

Новий рік означає початок нового періоду життя і чи є тенденції до оновлення ззовні або все залежить тільки від самої людини, але ось стоїть позначка "оновлення", а після неї не починає намагатися щось змінювати на краще лише лінивий. Ось і мої заняття з Адоба Ілюстратор теж дають маленькі, але приємні дози нового досвіду. Сергій намагається кинути курити, та й я вже курую тільки одну сигарету, а якщо немає бомбардувань, то можу не курити взагалі. Післяноворічні канікули дають можливість перемикання на режим відпочинку, який потім відключається, коли вони закінчуються. Пірнати в Хрещення мені й слабо, та й атеїст я, який готує на Святий вечір кілька страв лише з поваги до почуттів віруючих. Сергій не те щоб дуже віруючий. Але в його характері віддавати належне тим можливим джерелам благ які, може, й не ефективні, але, про всяк випадок, можна й туди робити якісь внески шани, хоча б. Та й релігійна складова свят нагадує багатьом людям радісні моменти з дитинства, так само як і Новий рік, а для мене завжди – День народження. Хрещення дуже підходить як символ оновлення. А в Канаді є День запливу із білим ведмедем, або День моржа. Тема, над якою я зараз працюю. Ну я не морж, звичайно, а то б і поплавала з іншими цього року.

Сказати, що українці занурені у темряву переживань з приводу того, що війна не закінчується, було б не правдою. Новорічна можливість перемикання у святковий режим діє за будь-яких обставин, може, під час війни трохи приглушена яскравість, але якщо в соціальних мережах просто соромляться показувати своє свято, коли показують в окопах ЗСУ, то у особистому листуванні можна побачити і ялинки і посмішки на обличчях. Тому й сказати, що я не слухала різдвяну музику було б неправдою, а мій племінник Рома ліпив новорічні фігурки, які, мабуть, йому навіть задавали в художній школі.

Знайшлися сили і на макіяж і на прогулянку Великою Васильківською. Під час цього променаду я зрозуміла одну річ. Коли нас навчали в інституті, що наприкінці вулиці, яка має особливе значення в контексті міста, має бути щось, можливо, річка. Це щось має приваблювати лише своїм знанням про нього. Я довго не розуміла. Адже є візуальні зв'язки, що видно оку на далекій відстані, наприклад вежі, високі красиві об'єкти. Або видно перспективу вулиці, що йде до точки, розташованої помітно вище за глядача. Але приваблює те, що заздалегідь видно. А тут ну що означає тільки знання про об'єкт, що приваблює? І ось, на Великій Васильківській, я це відчула. Коли йдеш повз палац "Україна" то не можна сказати з упевненістю, що наприкінці перспективи щось конкретне приваблює. Але загалом можна сказати, що відчуваєш магію цієї вулиці. Якась вона, загалом, захоплююча. Так от, якщо уявити, що попереду не буде площі Героїв України, Хрещатика, Володимирської гірки та ін, то й відчуття магії зникає



Новый год означает начало нового периода жизни и есть ли тенденции к обновлению извне или все зависит только от самого человека, но вот стоит пометка "обновление", а после нее не начинает пытаться что-то менять к лучшему только ленивый. Вот и мои занятия с Адоб Иллюстратор тоже дают маленькие, но приятные дозы нового опыта. Сережа пытается бросить курить, да и я уже курую только одну сигарету, а если нет бомбежек, то могу не курить вообще. Посленовогодние каникулы дают возможность переключения на режим отдыха, который потом отключается, когда они заканчиваются. Нырять в Крещение мне и слабо, да и атеист я, который готовит на Святой вечер несколько блюд только из уважения к чувствам верующих. Сережа не то чтобы очень верующий. Но в его характере отдавать должное тем возможным источникам благ, которые, может, и не эффективны, но, на всякий случай, можно и туда делать какие-то вклады уважения, хотя бы. Да и религиозная составляющая праздников напоминает многим людям радостные моменты из детства, так же как и Новый год, а для меня всегда - День рождения. Крещение очень подходит в качестве символов обновления. А в Канаде есть День заплыва с белым медведем, или День моржа. Тема, над которой я сейчас работаю. Ну я не морж, конечно, а то бы и поплавала с другими в этом году.

Сказать, что украинцы погружены во мрак переживаний по поводу того, что война не заканчивается, было бы не правдой. Новогодняя возможность переключения в праздничный режим действует при любых обстоятельствах, может, во время войны немного приглушена яркость, но если в соц сетях попросту стесняются показывать свой праздник, когда показывают в окопах ЗСУ, то в личной переписке можно увидеть и елочки и улыбки на лицах. Поэтому и сказать, что я не слушала рождественскую музыку было бы неправдой, а мой племянник Рома лепил новогодние фигурки, которые, наверное, ему даже задавали сделать в художественной школе.

Нашлись силы и на макияж и на прогулку по Большой Васильковской. Во время этого променада я заметила одну вещь. Когда нас учили в институте что в конце улицы, у которой особенное значение в контексте города, должно быть что-то, возможно река. Это что-то должно привлекать одним своим знанием о нем. Я долго не понимала. Ведь есть визуальные связи, то что видимы глазу на далеком расстоянии, например башни, высокие красивые объекты. Или видно перспективу улицы уходящей к точке, расположенной заметно выше зрителя. Но привлекает то что заранее видно. А тут ну что значит только знание о привлекающем объекте? И вот, на Большой Васильковской, я это почувствовала. Когда идешь мимо дворца "Украина" то нельзя сказать с уверенностью, что в конце перспективы что-то конкретное привлекает. Но, в целом, можно сказать, что ощущаешь магию этой улицы. Какая-то она, в целом, захватывающая. Так вот, если представить, что впереди не будет площади Героев Украины, Хрещатика, Владимирской горки, и др, то и ощущение магии пропадает

На фото: поки Монро атакує, Тигра йде в розвідку. Оскільки в Андрія був ювілей, то гостей був цілий натовп. І тих кого не знаю я і тих кого не знає Сергій. Я трохи затрималася, щоб привітати Антончика і Тимоху, з наступаючим. Але, виявилося, що вони в Німеччині і прийшлося поділити набори солодощів між гостьми. Тим часом Сережа встиг сказати всім, що зараз прийде його дружина. Через це потім виникло непоразуміння. Після свята Анддрій позвонив дяді Богдану і тьоті Люді і сказав що ми таємно розписалися. Вони накинулися на сережину маму, вимогаючи пояснень, чому їх не запросили на весілля. Прийшлося пояснювати, що формально це фейк, але ми вважаємо що ми вже чоловік і дружина, а штамп в паспортах ми поставимо заднім числом, коли прийде час.

Проте свято вийшло веселим, і, час від часу, всі пили за те, щоб мертвих кацапів стало ще більше. Стовідсотково етнічний росіянин серед нас був один, але його батько переїхав в Україну коли той був ще малим і створив в Києві успішний бізнес. Коротше не підтримуючих Україну за нашим столом не було взагалі і всі пили за мертвих кацапів. Хоча й не всі говорили українською. Кілька рестораторів, один вчений, іменинник здає в оренду будівельне обладнання і недавно оримав грамоту від ЗСУ за потужну підтримку нашої армії!

Коли качка по-пекинськи на столі закінчилася, то лабрадорка, із лагідними очима, перейшла на картошку і, під кінець, навіть з'їла ананас...


На фото, пока Монро атакует, Тигра уходит в разведку. Поскольку у Андрея был юбилей, то гостей была целая толпа. И тех, кого не знаю я и тех, кого не знает Сергей. Я немного задержалась, чтобы поздравить Антончика и Тимоху с наступающим. Но оказалось, что они в Германии и пришлось поделить наборы сладостей между гостями. Тем временем Сережа успел сказать всем, что сейчас придет его жена. Поэтому потом возникло недоразумение. После праздника Андрей позвонил дяде Богдану и тете Люде и сказал что мы тайно расписались. Они набросились на сережину маму, требуя объяснений, почему их не пригласили на свадьбу. Пришлось объяснять, что формально это фейк, но мы считаем, что мы уже муж и жена, а штамп в паспортах мы поставим задним числом, когда придет время.

Однако праздник получился веселым, и время от времени все пили за то, чтобы мертвых кацапов стало еще больше. Стопроцентно этнический россиянин среди нас был один, но его отец переехал в Украину, когда тот был еще маленьким, и создал в Киеве успешный бизнес. Короче, не поддерживающих Украину за нашим столом не было вообще и все пили за мертвых кацапов. Хотя и не все говорили по-украински. Несколько рестораторов, один ученый, именинник сдает в аренду строительное оборудование и недавно получил грамоту от ВСУ за мощную поддержку нашей армии!

Когда утка по-пекински на столе закончилась, то лабрадорка, с ласковыми глазами, перешла на картошку и, в конце концов, даже съела ананас...

Подарки ручной работы

Попри численні обстріли вчора вдень, мені вдалося визначитися із кількістю композицій яку я роблю за добу. І Славік сказав, що, на цей раз, ми заглиблюємося більше у дизайн, але саме сполучення геометричних форм зі шрифтами виглядає дуже круто, перекинув мені шрифти, які, на його думку виглядатимуть найкраще. Тож зіпсувати робочий день дурним мавпам не вийшло. До того ж, конгрес США передумав йти на канікули, послухав погрози Путина на адресу Заходу. Це, при тому, що рада ЄС прийняла рішення почати перемовини з Україною, щодо вступу в ЄС, незважаючи на думку продажного хряка Орбана

Несмотря на многочисленные обстрелы вчера днем, мне удалось определиться с количеством композиций, которое я делаю в сутки. И Славик сказал, что, на этот раз, мы погружаемся больше в дизайн, но именно сочетание геометрических форм со шрифтами выглядит очень круто, закинул мне шрифты, которые, по его мнению, будут выглядеть лучше всего. Испортить рабочий день у глупых обезьян не получилось. К тому же, конгресс США передумал уходить на каникулы, послушав угрозы Путина в адрес Запада. Это при том, что совет ЕС принял решение начать переговоры с Украиной о вступлении в ЕС, несмотря на мнение продажного хряка Орбана.

Сьогодні, в ночі, ми прокинулися не від звуків тривоги, з відповідного додатку, а від звуків роботи ППО. Хоча тривога неочікувано запізнилася, всі ракети і дрони, які летіли на Київ, були збиті. Чого добиваються погані і неправильні росіяни, витрачаючи гроші на виробництво ракет і дронів, які всі збиваються мобільними вогневими групами, не зовсім зрозуміло. Але ось, на приклад, Авдіївку атакують, з фееричною впертістю, не залишаючи не те що можливе лояльне до росіян населення, а, взагалі, камень на камені, тому що їм треба показати результат на момент виборів єдиного можливого кандидата у президенти. Тут зрозуміла хоча б раціональна основа в мотивації цих "людей".

Журнал WSJ пропонує своїм читачам статтю, в якій автор припускає, що до 2025 року Україна зможе лише наростити сили для нового контрнаступу, а проводити сам контрнаступ ще ні. Але й росіяни не зможуть перейти до наступальних дій, принаймні успішних, із захопленням нових територій. А ще Німеччина обіцяє подвоїти допомогу на тлі політичних чвар в сенаті США. Я захоплююся Джозефом Байденом, адже в нього і приоритетах захист демократії і людей, які страждають від нападів терористів типа хамасу і росіян. а не політичний рейтинг. З іншого боку, невже дурник Трамп, замість сісти у тюрму, може мати шанси у передвиборчий кампанії? В будь якому випадку, європейці, намагаючися суттєво збільшити допомогу Україні, враховують і те що відбувається зараз у США.

Дуже добрі росіяне все намагаються донести до світу, зокрема українців, якою є важливою російська культура, що те зло, що зараз відбувається в росії тимчасове і що росіяне, в переважної більшості, не завжди були такими козлами як зараз. Просто якось, в якійсь історичній крапці все пішло не туди і стало все шкереберть. Але риса характеру, коли нічого не знаю, моя хата скраю, або найліпше це коли нас не чепають, це не є рисою хорошої людини, як на мене і на думку моїх знайомих в реалі теж. Мріяти про те якою хорошою стане росія в майбутньому, і як добро, яке грунтується саме на цінностях російської культури, переможе, через якійсь доволі тривалий час, можливо, і приємно і допомагає не відчувати весь біль від того що роблять співвітчизники, але українців вбивають лише за те що вони українці вже зараз і завтра, поки ще, не припинять. І просто таке запитання, а що хтось визнавав, крім самих німців, важливість німецької культури саме під час Другої Світової? Хто взагалі думав про німецьку культуру саме під час знищення мільйонів людей в концтаборах, на полі бою? Велика німецька культура б просто згодом перемогла б все те зло що існувало тоді на тлі існування третього рейху? Мріяти можно скільки завгодно. Але знищення терористів і їх покидькових режимів зараз більш актуально ніж культура країн агресорів. На територіях, де росіяне прямо зараз намагаються знищити, перш за все в головах людей, українську культуру, збереження української культури в край важливо. А шанування російської - ні!

І ще сьогодні важливий для мене день. Ровно чотири роки тому я переїхала жити в Київ. І це буле одне з найкращих рішень в моєму житті! Монастир, де, в певний період часу, переховувався горезвісний Кулінич, із родичем, припорошений снігом. Під ноктюрни польського композитора Шопена я розпочала свій новий робочий тиждень. На фоні цього похмурого київського неба зажди читається меседж про те що життя триває. Щоб не трапилося. А вічний ліс дивує красою і коли бачиш його з вікна весь і коли йдеш серед вікові дерева, такі як дуб Петра Могили!



Сегодня, ночью, мы проснулись не от звуков тревоги, из соответствующего приложения, а от звуков работы ПВО. Хотя тревога неожиданно опоздала, все ракеты и дроны, летевшие на Киев, были сбиты. Чего добиваются плохие и неправильные россияне, тратя деньги на производство ракет и дронов, которые все сбиваются мобильными огневыми группами, не совсем понятно. Но вот, например, Авдеевку атакуют, с феерическим упрямством, не оставляя не то что возможно лояльное к россиянам население, а вообще камень на камне, потому что им нужно показать результат на момент выборов единственного возможного кандидата в президенты. Здесь ясна хотя бы рациональная основа в мотивации этих "людей".

Журнал WSJ предлагает своим читателям статью, в которой автор предполагает, что к 2025 году Украина сможет лишь нарастить силы для нового контрнаступления, а проводить само контрнаступление еще нет. Но и россияне не смогут перейти к наступательным действиям, по крайней мере, успешным, с захватом новых территорий. А еще Германия обещает удвоить помощь на фоне политических распрей в сенате США. Я восхищаюсь Джозефом Байденом, ведь у него и приоритетах защита демократии и людей, страдающих от нападений террористов типа хамаса и россиян. а не политический рейтинг. С другой стороны, неужели дурачок Трамп, вместо того чтобы сесть в тюрьму, может иметь шансы в предвыборной кампании? В любом случае, европейцы, пытаясь существенно увеличить помощь Украине, учитывают и то, что происходит сейчас в США.

Очень хорошие россияне все пытаются донести до мира, в частности украинцев, как важна российская культура, что то зло, что сейчас происходит в России временное и что россияне, в подавляющем большинстве, не всегда были такими козлами как сейчас. Просто как-то, в какой-то исторической точке все пошло не туда и стало все кувырком. Но черта характера, когда ничего не знаю, мой дом скраю, или лучше всего это когда нас не трогают, это не черта хорошего человека, как по мне, и по мнению моих знакомых в реале тоже. Мечтать о том какой хорошей станет россия в будущем, и как добро, которое основывается именно на ценностях русской культуры, победит, через какое-то довольно продолжительное время, возможно, и приятно и помогает не чувствовать всю боль от того, что делают соотечественники, но украинцев убивают только за то, что они украинцы уже сейчас и завтра, пока еще, не прекратят. И просто такой вопрос, а что кто-то признавал, кроме самих немцев, важность немецкой культуры именно во время Второй Мировой? Кто вообще думал о немецкой культуре именно при уничтожении миллионов людей в концлагерях, на поле боя? Великая германская культура бы просто позже победила бы все то зло, что было тогда на фоне существования третьего рейха? Мечтать можно сколько угодно. Но уничтожение террористов и их ублюдочных режимов сейчас более актуально, чем культура стран агрессоров. На территориях, где россияне прямо сейчас пытаются уничтожить, прежде всего в головах людей, украинскую культуру, сохранение украинской культуры крайне важно. А почитание русской – нет!

И еще сегодня важный для меня день. Ровно четыре года тому назад я переехала жить в Киев. И это было одно из лучших решений в моей жизни! Монастырь, где, в определенный период времени, скрывался печальноизвестный Кулинич, с родственником, сейчас запорошен снегом. Под ноктюрны польского композитора Шопена я начала свою новую рабочую неделю. На фоне этого пасмурного киевского неба, лично мной, всегда читается месседж о том, что жизнь продолжается. Что бы не случилось. А вечный лес удивляет красотой и когда видишь его из окна весь и когда идешь среди вековых деревьев, таких как дуб Петра Могилы!

В художці хороші оцінки, а моя оцінка теж важлива і теж хороша!

Рома, Фелька и новый рисунок :-)

В художке хорошие оценки, а моя оценка тоже важна и тоже хорошая!

Я бачила різні рецепти, але найбільше мене зацікавив рецепт із сиром. Картоплин я взяла на одну більше, а сир купила не фету, але дуже схожий на неї, український сир In salad, ще ніжніший, мабуть. У рецепт входить цибуля шалот, зелена цибуля, гілочки кропу, борошно, яйця. Упаковка м'якого сиру, 170 гр. Що я точно робила вперше, так це віджимала сік із натертих картоплин. Коли готуємо деруни, ми так не робимо. Усього на приготування латкесів у мене пішло 1 годину 45 хвилин. Вийшло 5 великих сковорідок. Сьогодні свято світла, душевного, сімейного тепла! І латкеси не просто блюдо, а символ свята Хануки.

І так, я взяла 5 картоплин. Почистивши від шкірки, натерла половину на великій тертці, половину на дрібній. Поклала на друшляк. Поки стікав сік, підготувала решту компонентів. 3/4 цибулини шалот дрібно порізала, дві стріли зеленої цибулі теж. А ще кріп, кілька гілочок, чим дрібніше ріжеш, тим краще вийдуть латкеси. Сир порізала весь, дрібними кубиками. Потім 4 яйця розбила в майбутню суміш. А ще додала 2 ложки борошна, з гіркою. Натерту картоплю потрібно віджати максимально і, коли виливаєш із миски сік, то на дні залишається крохмаль. У мене він пішов до складу латкесу. Замішую я такі страви, де треба все однорідно перемішати, завжди руками, щоб краще відчувати консистенцію.

Потім я взяла найбільшу сковорідку, і коли вона добре розігрілася, на середньому вогні почала смажити. Рослинної олії в рецепті пропонували додавати якомога більше. Я так і зробила, адже картопелька має просмажитись якнайкраще. Смажити я намагалася до максимально рум'яної скоринки, але щоби не підгоряли, звичайно. Тримала на сковороді скільки можна, тому час приготування не маленький.

Але головне результат! Я вважаю смак вийшов дуже гарний. А мій чоловік просто у захваті!

2200 років тому з Єрусалимського храму вигнали ворогів та отримали з невеликої кількості олії світло для мінори на вісім днів! Хаг самеах!



Латкесы

Я видела разные рецепты, но больше всего меня заинтересовал рецепт с сыром. Картофелин я взяла на одну больше, а сыр купила не фету, но очень похожий на нее, украинский сыр In salad, более нежный, пожалуй. В рецепт входит лук шалот, зеленый лук, веточки укропа, мука, яйца. Упаковка мягкого сыра, 170 гр. Что я точно делала впервые, так это отжимала сок из натертых картофелин. Когда готовим деруны, мы так не делаем. Всего на приготовление латкесов у меня ушло 1 час 45 минут. Получилось 5 больших сковородок. Сегодня праздник света, душевного, семейного тепла! И латкесы не просто блюдо, а символ праздника Хануки.

И так, я взяла 5 картофелин. Почистив от кожуры, натерла половину на крупной терке, половину на мелкой. Положила на друшлаг. Пока стекал сок, подготовила остальные компоненты. 3/4 луковицы шалот мелко порезала, две стрелы зеленого лука тоже. А еще укроп, несколько веточек, чем мельче режешь, тем лучше выйдут латкесы. Сыр порезала весь, мелкими кубиками. Потом 4 яйца разбила в будущую смесь. А еще добавила 2 ложки муки, с горкой. Натертый картофель нужно отжать максимально и, когда выливаешь из миски сок, то на дне остается крахмал. У меня он пошел в состав латкесов. Замешиваю я такие блюда, где нужно однородно все перемешать, всегда руками, чтобы лучше чувствовать консистенцию.

Потом я взяла самую большую сковородку, и, когда она хорошо разогрелась, на среднем огне начала жарить. Растительного масла в рецепте предлагали добавлять побольше. Я так и сделала, ведь картошечка должна прожариться как можно лучше. Жарить я старалась до максимально румяной корочки, но чтобы не подгорали, конечно. Держала на сковороде сколько можно, поэтому время приготовления не маленькое.

Но главное, результат! Я считаю вкус вышел очень хороший. А мой муж просто в восторге!

2200 лет назад из Иерусалимского храма изгнали врагов и получили из небольшого количества масла свет для миноры на восемь дней! Хаг самеах!

Ми з Сергійком нещодавно почали думати що ми один одному подаруємо на Різдво-Новий рік. І визначились із подарунками. Це демісезонний одяг, який давно хотілося купити, але були більш нагальні цілі і тому залишалися речі, які не в пріоритеті. А тепер ось вибрали, але Нового року та Різдва чекати не стали, а подарували один одному вже зараз! І так цьому раді начебто вже Новий рік :-) Тому що речі супер! Як зробити, щоб свято Різдва виділялося серед звичайних днів, потрібно ще подумати. А поки що звичайні дні, як правило, пов'язані з сидінням у нашому звичайному бомбосховищі. Тривога рідко буває більше години, але внизу трохи холоднувато навіть у верхньому одязі.

Сергій подарував мені джинсову курточку на хутірі. Я з подивом, помітила, що штучне хутро це вже не те, що було раніше! Ніжніше текстури хутра кролика, та й ворсинки наче навіть тонше. Утеплення хутром не повністю, рукава без, тому на нинішню погоду навряд чи підійде. Але вище за +8 спробую в ній вийти. А ще у нашому кварталі з'явилися надзвичайно смачні зимові груші! Я раніше таких смачних не пробувала. А ще мій улюблений сир "Джугас" із чудовою знижкою! Я вмію радіти дрібницям, взагалі-то. Влітку, окрім бомбардувань, було багато чого. Особливість нашого району в тому, що і двори багатоповерхівок і приватні володіння потопають у квітах і навіть пізніьої осені можна зустріти найпізніші троянди. По вулицях ходять милі тварини, у будинку, де ми жили раніше, десь у районі даху, здається, досі живе яструб. Чашка кави з ранковою сигаретою, плитка шоколаду. Комплімент від чоловіка та інші радості стосунків. Захід сонця, посмішка знайомої дитини.

Читання новин то рубає мою, таку милу, повсякденність іноді на шматки, то дає більше надії та гормонів дофаміну, але тканина моєї повсякденності, спочатку, чистий позитив. Так, туди проривається всяке, тому що йде війна. Але я хочу дожити до Перемоги не з почорнілим від горя обличчям. А хоча б просто собою


Мы с Сережей не так давно начали думать что мы друг-другу подарим на Рождество-Новый год. И определились с подарками. Это демисезонная одежда которую давно хотелось купить, но находились более насущные цели и поэтому оставались вещи, которые не в приоритете. А теперь вот выбрали, но Нового года и Рождества ждать не стали, а подарили друг-другу уже сейчас! И так этому рады как будто уже Новый год :-) Потому что вещи супер! Как сделать чтобы праздник Рождества выделялся среди обычных дней нужно еще подумать. А пока обычные дни, как правило, связаны с сидением в нашем обычном бомбоубежище. Тревога редко бывает больше часа, но внизу немного холодновато даже в верхней одежде.

Сережа подарил мне джинсовую курточку на меху. Я с удивлением, заметила, что искусственный мех это уже не то что было раньше! Нежнее текстуры меха кролика и ворсинки как будто даже тоньше. Утепление мехом не полностью, рукава без, поэтому на нынешнюю погоду навряд ли подойдет. Но выше +8 попробую в ней выйти. А еще в нашем квартале появились необычайно вкусные зимние груши! Я раньше таких вкусных не пробовала. А еще мой любимый сыр "Джугас" с чудесной скидкой! Я умею радоваться мелочам, вообще-то. Летом, кроме бомбежек, было много чего. Особенность нашего района в том, что и дворы многоэтажек и частные владения утопают в цветах и даже самой поздней осенью можно встретить самые поздние розы. По улицам ходят милые животные, в доме, где мы жили раньше, где-то в районе крыши, кажется, до сих пор, живет ястреб. Чашка кофе с утренней сигаретой, плитка шоколада. Комплимент от мужа и прочие радости отношений. Закат солнца, улыбка знакомого ребенка.

Чтение новостей то рубает мою, такую милую, повседневность иногда на куски, то дает больше надежды и гормонов дофамина, но ткань моей повседневности, изначально, чистый позитив. Да, туда прорывается всякое, по причине того что идет война. Но я хочу дожить до Победы не с почерневшим от горя лицом. А хотя бы просто самой собой

Переулок Станиславского и Пассаж

Владислав Владиславович Городе́цький (пол. Leszek Dezydery Władysław Horodecki — Лешко Дезидерій Владислав Городецький; 23 травня (4 червня) 1863, Шолудьки, Брацлавський повіт, Російська імперія — 3 січня 1930, Тегеран) — український та польський архітектор, підприємець, меценат, поляк за походженням. Автор Будинку з химерами та Костелу святого Миколая в Києві. Прозваний «київським Гауді»

Син шляхтича, після закінчення реального училища і академії мистецтв, протягом тридцяти років, жив у Києві. Був одружений із доньокою купця 1 гільдії і, завдяки цьому, мав бетонний завод на Куренівці. Тому більшість замовлень зводив з бетону власного виробництва. А ще був власником фабрики з виробництва вуглекислоти та сухого льоду в Сімферополі.

Його самі відомі роботи в Україні: Будинок з химерами, костел святого Миколая, караїмська кіраса, будинок Бендерського, художній музей і з того, що я бачила особисто, блакитний палац у Черкасах.

Зараз є тенденцією засуджувати сафарі і інші види полювання на тварин, але в епосі, в якій жив Городецький, полювання навпаки вважалося престижним. Геніальний архітектор брав участь у відповідному товаристві, а також у виготовленні опудал птахів і тварин. На мою думку, останнє є скоріше огидним, але ж гуляти вулицею Архітектора Городецького - це одне з найбільших естетичних задоволень в моєму житті і досі. Маршрут, якій починається з цієї вулиці, йде через площу Франка, потім по Станіславського через Пасаж до Хрещатика, на мою думку, не гірший за вулицю Вачі у Будапешті. А оскільки я зараз, просто в цю мить, просто живу у тому самому місті, а якому є вулиця Архитектора Городецького, то це вже питання, чи потрібно мені ще раз, в моєму житті, побачити вулицю Вачі! :-) Форма маршруту, скоріше, довгий гачок, тому підібрати час доби, при якому освітлення однаково підходить для всіх об'єктів, доволі важко, але я спробувала. На початку жовтня. Взагалі давно планувала, на решті, засняти всю прогулянку по цим кварталам.


Владислав Владиславович Городецкий (пол. Leszek Dezydery Władysław Horodecki — Лешко Дезидерий Владислав Городецкий; 23 мая (4 июня) 1863, Шолудьки, Брацлавский уезд, Российская империя — 3 января 1930, Тегеран) украинский и польский архитектор, предприниматель, меценат, поляк по происхождению. Автор Дома с химерами и Костела святого Николая в Киеве. Прозванный «киевским Гауди»

Сын шляхтича, после окончания реального училища и академии искусств, в течение тридцати лет, жил в Киеве. Был женат на дочери купца 1 гильдии и, благодаря этому, имел бетонный завод на Куреневке. Поэтому большинство заказов возводил из бетона собственного производства. А еще был владельцем фабрики по производству углекислоты и сухого льда в Симферополе.

Его самые известные работы в Украине: Дом с химерами, костёл святого Николая, караимская кираса, дом Бендерского, художественный музей и из того, что я видела лично, голубой дворец в Черкассах.

Сейчас есть тенденция осуждать сафари и другие виды охоты на животных, но в эпохе, в которой жил Городецкий, охота наоборот считалась престижным занятием. Гениальный архитектор участвовал в соответствующем обществе, а также в изготовлении чучел птиц и животных. По моему мнению, последнее скорее отвратительно, но гулять по улице Архитектора Городецкого - это одно из самых больших эстетических удовольствий в моей жизни и сейчас. Маршрут, который начинается с этой улицы, идет через площадь Франко, затем по переулку Станиславского через Пассаж и до Крещатика, я считаю, не хуже улицы Вачи в Будапеште. А поскольку я сейчас, прямо в этот момент, просто живу в том же городе, а котором есть улица Архитектора Городецкого, то это уже вопрос, нужно ли мне еще раз, в моей жизни, увидеть улицу Вачи! :-) Форма маршрута, скорее, длинный крючок, поэтому подобрать время суток, при котором освещение одинаково подходит для всех объектов, довольно тяжело, но я попробовала. В начале октября. Вообще давно планировала, наконец-то, снять всю прогулку по этим кварталам.

У вихідні ми спочатку думали що домовилися із Андрієм С. зустрітися біля входу в парк, потім виявилося, що він вже нагулявся ще на момент дзвінка Сергію і взагалі думав що ми хочемо у двох погуляти в парку. А як тільки я пробую уточнити коли ми зустрінемося із Андрієм С, то Сережа підозрює що я за ним вмираю! А мені то що, не зустрінемося так не зустрінемося. А на озері, в Голосіївському парку, зате нові качині будиночки, одразу три, один стоїть на другому

В выходные мы поначалу думали что договорились с Андреем С. встретиться у входа в парк, потом оказалось, что он уже нагулялся еще на момент звонка Сергею и вообще думал что мы хотим погулять в парке вдвоем. А как только я пытаюсь уточнить когда мы встретимся с Андреем С, то Сережа подозревает что я за ним умираю! А мне то что, не встретимся так не встретимся. А на озере, в Голосеевском парке, зато новые утиные домики, сразу три, один стоит на другом