Парк Шевченко набуває пику своєї краси, на мою думку, у травні. Коли все квітне. І регулярна частина парку і звивисті алеї мають, в цю пору, свою окрему чарівність. Але саме красу алеї, яка йде вздовж Терещенківської, на яку я заходжу рідко, бо мені, як правило, здається що і так занадто очевидно те що там у травні побачиш, я відчула, у процесі ходи по парку, немов у перше :-) Просто йдеш, розкривається перспектива і раптом відбувається той приступ естетичного кайфу, який надає основний сенс численним прогулянкам в центрі Києва. Передати на фото не вийшло, але хоча б просто зробити селфі вже означає згадку про це диво через певний час