Для демонстрації своєї сили кацапи знов обрали Дніпро. Влучили в чотири приватних будинки. Пошкоджені багатоповерхівки і в клуб "Бартоломео", який був популярним у 90-ті і нульові роки, серед багатих бізнесменів, просто гаражи. Також відомо про чотирьох загиблих і понад 20-ти постраждалих. Чого ж намагаються досягти орки, коли б'ють тупо по мирним мешканцям?

Реакція діпровчан у соцмережах:

"Ти диви,як ,,класно''домовляються з убивцею у Аравії...
Результати як то кажуть,,на ліцо''.

"Чорт біситься від безсилля"

"Росія - терорист і вбивця!
Смерть російським окупантам!"

"під@ри!"

"А ти звідки випливало г.."

Щось не дуже залякані.

Тим часом:

"27 березня 2025 року Повітряні Сили Збройних Сил України успішно завдали удару по прикордонному пункту пропуску "Погар", що в районі Случовська Брянської області рф.
У результаті ураження знищено військову інфраструктуру пункту пропуску разом із засобами зв’язку та радіоелектронної боротьби, систему відеоспостереження та інші технічні засоби. За попередньою інформацією ліквідовано від 15 до 40 окупантів.
Цей авіаудар став відповіддю на цинічні дії армії держави-агресора, яка продовжує терор проти України щоденними запусками десятків ударних дронів по населених пунктах, руйнує цивільну інфраструктуру і житлові будинки, вбиває мирних українських громадян.

Відомо, що з локації "Погар" неодноразово фіксувалися запуски російських БПЛА. Знищення зазначеного пункту пропуску знижує потенціал ворога щодо ведення бойових дій проти підрозділів Сил оборони України в Сумській області та на Курському напрямку.

Генштаб"

Трамп, путин і Сі думають геть різними категоріями. Трампу хибно здається що путіна можна зацікавити вигідними контрактами, простіше кажучи, грошима. Але пріоритетом російського царя є послаблення впливу США у європейському регіоні, перетворення на більш слабку країну ніж росія.

Так само і зацікавленість Сі у співпраці з США будується на тому, чи буде послаблений вплив США в Тихоазійському регіоні. Статус гегемона дорожчий за гроши. Дональд Трамп імітує зараз бурхливу діяльність. Перші сто днів після виборів. Але потяг почне гальмувати, незадоволення ситуацією в країні почне зростати. Почнуться виражені ознаки кризи. А ще Дональд Трамп неодмінно зрозуміє, що його ошукують. Завжди уважно стежу за випусками на каналі Віталія Портникова. Бо згодом завжди виявляється що правий саме він, а не якісь там буратіни з інтернету.

Станом на зараз, я, в загальному, бачу таку картину: люди з команди Трампа пропонують пуйлу те що дасть йому вигоду. Чи то послаблення санкцій, чи то співпраця в енергетичній галузі. Неважливо, що саме. У відповідь кацапи відкрито знущаються. Навіть називають тупих америкосів, на офіційному телебаченні, кастрюльками. Так, ніби ніхто крім них не здатен зрозуміти російську мову.

Замість демонструвати хоча б імітацію кроків на зустріч, тупо херачать по мірним людям в Харкові, Сумах, Одесі і Дніпрі. Мовляв, які ж ми сильні, коли америкоси принизливо йдуть на поступки, шукають компромісні рішення. Ну так, щоб і нашим і вашим. Це російські ватники так напрошуються на посилення санкцій чи впевнені що умовний Захід дає слабину, сиплеться як пісок, готовий на все заради комфорту? І тому можно в нього плювати і розтирати по ньому слину?

Безпосередньо контактуючи з американцями, росіяни висувають ряд вимог. Таких як припинення допомоги Україні, зняття ряда санкцій. Не всіх, але найбільш критичних. Для чого прохання зробити щось, якщо одразу же демонструють зневагу? Чи мавпи взагалі ірраціональні по своїй природі? І як вони сподіваються перетворити США на більш слабку країну, поводячи себе саме так? Спостерігаємо і готуємося сприймати непередбачуваність.
Можливо, все грунтується на тому, що хуйла бісить просто відсутність суттєвих успіхів на полі бою, от воно і козлить

Думаю, що техніку РХБЗ росіяни пригнали, коли зрозуміли, що за 10 км від аеродрому вилітають шибки і вже не могли оцінити самі на власні очі ступінь ушкоджень через вторинні детонації.

Але біля Енгельса є підземні сховища спеціальних бойових частин, вони з ймовірністю 99,9% пережили детонацію. Так, що просто пропущений у бороду, ніякого Чорнобиля.

Незрозуміло, щоправда, навіщо росіянам Енгельс для операцій проти України, якщо у них є “Оленья”. Заправляти ракетоносії в повітрі вони вміють та й загалом до районів пуску їм цілком можна дотягнутися і з півночі.

Можливо надійшов наказ розосередитись і у противника є інформація, що ми маємо достатньо засобів доставки, здатних долетіти до “Оленьї”, щоб вже гарантовано прорвати ППО.

І вже теж немає сенсу ховатися за відстанню — у вересні 2024 року ми могли дотягнутися до “Оленьї” два дні поспіль.

З того часу кількість запеклих ударів з нашого боку зросла, номенклатура засобів доставки, список цілей (перевалка вуглеводнів, НПЗ, компресорні станції, виробництво порохів, ацетону, спирту, БПЛА) тільки зросли.

Важко навіть відшукати те, що ми не дістали — і стратегічного рівня арсенал, і комбінат “Росрезерву”, і найстаріший завод порохів, і два найбільші порти в Причорномор'ї, і станція “Кавказька” “Роснафти” зараз горить шосту добу.

Росіяни це розуміли та почали приблизно у грудні минулого року перекопувати стратегічний аеродром капонірами, рити траншеї, вкладали туди боєприпаси та обваловувати їх.

Тобто, якщо ми можемо таргетувати обидві злітно-посадкові смуги та склади авіабаз, то немає сенсу сидіти лише на дальньому аеродромі.

Є сенс розосередити кілька машин і запас ракет по кількох аеродромах, під час тривог рятуючи борти рулюванням (дрони не перенацілюються в повітрі), а втрати ракет мінімізувати розмазуванням їх по капонірах.

Ймовірно, саме аналіз супутникових знімків дозволив підловити ворога й визначити більшість майданчиків.

Але знайти запас ракет поблизу злітно-посадкових смуг, на ґрунті та у цеху, де їх споряджали (вішали бойові частини, здійснювали передпольотний контроль, вбивали дані польотного завдання) і синхронізувати момент удару зі знаходженням там максимальної кількості боєприпасів — це рівень.

Циліндрична зона серед складу з чотирма виходами — це, поза сумнівом, цех спорядження виробів. Туди підвозили 7+ метрові 2,5-тонні сигари, клали на ґрунт або на спеціальний візок, усередині на них підвішували краном-балкою бойові частини, вкручували підривники, завантажували польотне завдання.

А потім збоку підрулювала вантажна машина та відвозила ракету до місця підвісу її на стратегічний бомбардувальник.

А потім туди прилетіли наші дальні дрони.

Більшість — приблизно 60% — майданчиків знищено. У тих, що пережили удари, обвалування дуже сильно порване: і уламки бетону, і великі осколки двигунів, що вибухнули позаштатно, повинні пробивати навіть товщу землі.

Тому є непоганий шанс, що детонації не було, але рулі, електроніка та інша начинка ракет порвані і потребують ремонту різного ступеня, включаючи капітальний.

Навіть якщо росіяни втратили 20-30 ракет із кількома бойовими частинами в ангарі — кожна це 13 млн. доларів. Наліт окупився багаторазово і потребує негайного масштабування з нашого боку.

Плюс вийшла надовго з ладу інфраструктура, а цех спорядження ракет знищений. Навіть без чергової зміни та її можливої загибелі, без вибитих вікон за 12 км, вторинних детонацій та пошкоджень десятків будівель у селищах довкола, евакуації тисяч людей — дуже дорого.

Ну і символізм, звісно. У росіян — хаотичні удари “Шахедами” по Одесі чи Кропивницькому, у нас — вивірений напад на сили ядерної тріади.

Противник повинен зрозуміти, що агітки про ядерний попіл і удари по Лондону — це одне, але можливості зробити Росії боляче у Заходу значно більші, ніж в України.

І якщо зараз долітають до Енгельса два десятки поршневих дронів, то що станеться, коли хтось відвантажить туди півсотні 500-кілограмових бойових частин, навіть без усякого тактичного ядерного озброєння?

Чи залишиться ще чим загрожувати чи грозилка зламається?

Допоки предки нинішніх мешканців РФ не вбили свого царя, не вирізали мільйони людей и не заморили голодом ще мільйони, місто Енгельс називалося Покровськ. Так, як наше, яке вони зараз руйнують.

Шкода, що їх колишній Покровськ, не перетворився на наш. Але ми дуже швидко вчимося.

Позавчора, під час чергового дронового обстрілу, росіяни вбили 5-річну дівчинку Ніколь, разом з її тато. Вони втекли у Київ від війни із Запоріжжя і мешкали в будиночку, який був розташований у дворі церкви. Мама дівчинки співала зазвичай в церковному хорі. Під час обстрілу росіянами Києва, вона знаходилася у лікарні. Будиночок у дворі церкви ніяк не міг бути військовим об'єктом. Це далеко не перший випадок вбивства дитини під час обстрілу України орками. Коли Сергій Стерненко каже, що росіяне заслуговують лише на смерть я не можу сказати що я сильно проти. Хоча я б не стала відрізати їм голови особисто. В мене дійсно немає садистських нахилів. Ба більше, я не знаю жодного підтвердженого випадку розстрілу українцями беззбройних росіян. А про підтверджені випадки розстрілу росіянами беззбройних українців знаю... Ці випадки доводять що орки не є людьми. В них власні звичаї і правила війни, які відрізняються від правил цивілізованого світу. Хоча чомусь брешуть, що стріляють лише по військових об'єктах. Видно санкції таки підтискають сраку

Ситуація на Покровському напрямку стала помітно кращою для Сил оборони України.

Про це в ефірі телемарафону заявив речник ОСУВ "Хортиця" Віктор Трегубов, передає Цензор.НЕТ.

"На Покровському напрямку ситуація стала помітно кращою для нас і помітно гіршою для росіян. Попри те, що він залишається для них головним", - пояснив він.

За словами Трегубова, важкої техніки у росіян стало однозначно менше.

"Вони втратили за перші два місяці цього року тільки танкового парку більше, ніж у Бундесверу стоїть на озброєнні - це під 300 фактично, тому треба зрозуміти, що в них запаси небезмежні, і в них логістика небезмежна, тому в них все частіше відбуваються якісь нестандартні речі: то танк використовується замість БМП для транспортування десанту, бо БМП немає, то танк не використовується там, де мав би, бо танка немає. Себто, тут є ознаки виснаження і, в першу чергу, знову мова йде про Покровський напрямок, їх там так чи інакше намагалися застосовувати", - зазначив він.

Естетичні норми :-))

Чи настане мир після останніх заяв президента США та його команди?

Ні. Це означає лише одне - що Трамп вперше сформулював свою позицію для перемовин у вигляді 30-денного перемирʼя на діючій лінії фронту.

Оскільки одночасно була розблокована військова допомога Україні від США, то впевненості, що Путін погодиться з пропозицією Трампа, у американців нема.
Тепер пропозиції Трампа має дати оцінку Путін.

Раніше Росія включила до складу своєї території пʼять регіонів України, і зупинка бойових дій буде означати, що Росія відмовляється від ідеї захоплення усіх цих регіонів.

Без такого рішення та відмови РФ від планів захоплення Донбасу, Запоріжжя та Херсонщини зупинка бойових дій неможлива.

На мій погляд, для того, щоб Путін погодився на перемирʼя, потрібно зупинити російську армію на фронті, тобто довести, що Путін не здатен знищити Україну військовими методами. А щоб зупинити фронт треба вбивати більше окупантів, ніж Путін здатен їх мобілізувати - тобто знищувати за місяць приблизно 40 тисяч. При таких втратах фронт зупиниться і будь-які наступи стануть невигідні для РФ. Це є єдина стратегія гарантованого примусу Путіна до миру.

Тому якщо Трамп хоче, щоб Путін ухвалив його мирний план, йому треба показати, що США готові надати Україні допомогу у значно більшому обсязі, ніж раніше, щоб не стримувати Росію, а щоб завдати їй серію військових поразок.
Якщо США та ЄС залишать військову допомогу на рівні 2024-го року, та збільшать фінансову допомогу для озброєння України сучасними дронами, РЕБ, РЕР та звʼязком, Україна створить протягом року справжній фронт дронів та антидронів, і російська піхота буде знищуватись у необхідній для перемоги кількості, а українські втрати будуть зменшені. У нас є для цього і навчені люди, і технології, і організаційні структури, не вистачає лише ресурсів для масштабування.

Тільки військові поразки та втрата можливомті наступати змусить Путіна погодитись на мир.

Прес-секретар песков стверджує, що росіяни б'ють лише по військовим об'єктам, що є абсолютною нахабною брехнею. Росіяни вже три роки б'ють постійно по мирним мешканцям і енергооб'єктам, які не мають жодного відношення до війська. Тільки щоб насрати саме мирним людям. Через що ми неодноразово переживали відключення світла, води. А мої родичі у Дніпрі залишалися навіть без опалення. Недавно, під завалами, загинули звичайні, мирні люди у Кривому розі, постійно гинуть мирні люди у прикордонних містах. Столиця України регулярно потерпає від уламків збитих безпілотників. Безпілотники намагаються літати по всіх районах Києва кожну ніч, але їх постійно збивають.

Те що вчора обстріляли мацкву, так просто офігівшій, нахабній тварюці дали решти. Коли зимою на Печерську загинув доктор біологічних наук, разом із дружиною, це нікого, з мацкви, не засмутило, за дуже рідким винятком.

Якщо народ-пінокіо влаштовує що моя мама, у 69 років, бігає кожну ніч в укриття, то нехай народ-гопнік теж бігає. Для них нормальним виправданням того, що нас примушують робити те що ми не хочемо, є те що якісь там орки працюють по 60 годин на тиждень. Це ж знов як у Подерв'янського: "Устала она! А я не устала, сука голая?"

Мій косметолог, Катя, недавно була в Харкові, отримувала диплом, святкувала випускний. Але, коли вона побачила колишню вулицю Пушкинську, де прекрасні будинки стоять зі слідами влучання російських ракет, через один, то серце стискалося від жалю! І в мене серце стискалося від її розповіді... А від того, що наши дрони атакували москву - ні.

Щоб це припинилося в осяжному майбутньому і припинили гинути українці і російські ракети припинили руйнувати будинки мирних людей, взагалі наша нещасна країна почала відновлюватися, треба давати пізди нахабній тварюці. Тому що так звана росія припинить лізти лише в одному випадку, якщо її добряче нахилити і відпіздити. А хто в ній по якої кількості годин буде, при цьому, працювати, це були і будуть проблеми виключно так званої росії

.

У Буратино был длинный, твёрдый и острый нос. И за это его все любили. А когда Буратино состарился, нос у него отвис… и стал мешать кушать.

А таки видихаються падли.

Російські телеграм-Z-канали почали поширювати відеоролик, де висміюються так звані «диванні захисники» і прихильники війни до «переможного кінця»: поки сімейна пара на кухні вимагає захопити всю Україну, військові на фронті чекають, коли війна закінчиться.
Іван Філіппов каже: за останні два місяці на Z-каналах, у тому числі у воюючих авторів, спостерігається дедалі більше текстів про те, що на фронті втома, і всі запитують, коли це нарешті вже закінчиться, коли можна буде йти додому.

«Є такий канал «Росгвардієць», його автор зараз на фронті, він пише, як його дістало те, що в будь-якому бліндажі, в якому він опиняється, розмови тільки про те, як усі втомилися і всі хочуть додому», - каже він.

U.S. President Donald Trump said on Feb. 27 that he could not believe he had called Ukrainian President Volodymyr Zelensky a "dictator."
Trump made the comment at a briefing with U.K. Prime Minister Keir Starmer at the White House.
"Did I say that? I can't believe I would say that," Trump responded when asked whether he still considers Zelensky a "dictator."

25 лютого 2025 року Повітряні сили Збройних Сил України здійснили успішний високоточний удар по житловій будівлі, яка використовувалася 1429 мотострілецьким полком окупантів як командно-спостережний пункт і місце для запуску БпЛА, біля н.п. Копані Запорізької області.
Унаслідок вогневого ураження спроможності російських військ тероризувати українське мирне населення суттєво зменшені.

Судячи з того, що ті, що летіли сьогодні вночі, в небагатої кількості, БПЛА були збиті дуже швидко, спроможності ворога дійсно були зменшені!

Ось і закінчилася ця зима. Кожен день і ніч, для українців є випробуванням. Те що хуйло целеспрямовано тероризує мирне населення, не для кого не є секретом. Він примушує нас кидати свої справи і тікати у бомбосховища. Вже три роки. Але замість того, щоб зламатися, впасти в кут і заплакати, просто в депресії валятися і не вставати, як російський диктатор сподівається, ми продовжуємо вести біль-менш нормальне життя. Не скиглимо, не жаліємося на втому в м'язах, а, попри біль, продовжуємо жити звичайним життям. Нас бомблять кожну ніч, а ми підіймаємося і йдемо далі, по своїх справах. Працюємо, дбаємо про себе і близьких, переводимо гроши, незмінно, на русоріз. Окрема тема - це українські жінки. Замість постаріти, забити болт на себе, вони залишаються прекрасними і охайними квітками! Спорт, смузі, фреши, візити до косметологів і інших працівників б'юті-індустрії (що є підтримкою економіки). Жінки залишаються жінками. Над ними знущаються росіяни, а вони квітнуть!

Такі моменти, як цей, про який зараз йде мова, в росіян прийнято оспівувати пафосно, зі сльозою у голосі. Мовляв, ворогу ніколи не добитися. Але українці, при цьому, можуть ще інколи сміятися, розвиватися, квітнути, радуватися інколи життю, радувати собою близьких і коханих людей :-) Завтра весна, а російському фюреру замість заляканих, зламлених українців - хуєм по лбу! :-)) І, звичайно, дякувати за все ЗСУ!

І в мене ось нова стрижка - маллет! :-)

Либонь у росії на порядок більше корисних копалин. Є що запропонувати цікавіше ніж Зеленський. А як саме складаються обставини із рідкоземельними копалинами в нас, росію типа не обходить. Не їх справа, авжеж

Ми знайшли його за огорожею на одному з двориків біля чепурного маєткув Ірпіні. Його застрелили пострілом в око з близької відстані. Про це свідчило коло довкола ока в яке йому стріляли. Але вразило мене не це, а те, наскільки він був виснажений. Впалі щікі, зморщена шкіра, він явно довго голодав перед смертю.
Вижівші мешканці Ірпеня свідчили: окупанти не давали їм не те що виходиити на вулицю, а, іноді, навііть просто виходити з підвалу. Моя давня подруга більше тижня разом з донькою виживала виключно на воді, яку вони зливали з системи опалення.
Це був штучний голод влаштований в одному маленькому містечку в Україні. Влаштований просто так, тому що занадто гарно, з точки зору "асвабадітєлєй" ми тут жили.
Його звали Сашко, як і мене, перед смертю його довго катували голодом, а потім вбили.
У нас немає вибору, мої дорогенькі! Або ми виграємо, або нам влаштовують новий 1919-й, 1933-й, 1947-й.
Они Могут Повторить!!!
P.S. Вподобайки та розповсюдження вітаються. (с) Александр Заклецкий

Мразота ян петровський, друг мразоти рангом більш дрібним, "няшної десантниці", отримав довічне. Фінські тюрми комфортніші за російські, але, все одно, місце мразоти у тюрмі.

Tetiyna Verbovetska

«Мого сина катували сепаратисти. Його документи були передані до Міжнародного кримінального суду в Гаазі". На обличчі в нього нелюди вирізали коловрат.
Мама солдата ЗСУ Івана Ісика
На першому фото російський неонацист Ян Петровський, якого арештувала Фінляндія в липні 2023 року. На другому одна з його чисельних жертв-воїн Збройних Сил України Іван Ісик. Він помер від тортур 14 вересня 2014 року.
Через місяць після смерті тіло 30-річного Івана віддали батькам.
Розтин, проведений українськими лікарями, показав, що його внутрішні органи були вирізані, а пізніше зашиті назад в його тіло. В горлі знайшли шматок українського прапора, а в шлунку – фрагменти мозку. А ще живому Івану Ісику вирізали на щоці коловрат ( символ батальона "Русіч", де служили маньякі Петровський і ще один упир на прізвище Мільчаков.
Тепер Петровський сидить у фінський тюрмі . І конче необхідно, щоб розголос про нього допоміг видачи цього нелюда Україні. А ще краще прямо в Гаагу.
Робить репости, перекладайте всіма мовами світу. Не може садист та л@дожер вийти на волю. Він повинен бути покараний!!!!!!
А ми всі повинні ніколи не забувати, що ще в далекому 2014 році ціною своєго життя і страшною смертю загинув український Герой, простий хлопець з Дрогобича ІВАН ІСИК....

24-го лютого 22-го року ми прокинулися о п'ятій ранку від звуків вибухів. Перехід мозку від сну до свідомості супроводжувався спробами поспішно зрозуміти що відбувається. Мов вирви вибухів відбивалися в серці нервові крики людей, які ще вчора жили спокійним, благополучним життям: "Війна!". Починаєш збирати до купи свіжі факти.

Невже можна бути мразотою аж настільки, щоб напасти на мирну державу у 21-му сторіччі?! Пулер-гітлер, авжеш. Треба тікати. Але спочатку зняти готівку. В нашому кварталі не було, в той день, працюючих банкоматів. Працюючих на видачу готівки, бо вона просто закінчилася. Велики черги. Вадік дозволяє нам взяти в нього машину, для того щоб ми дісталися, з речами, які ми швидко зібрали за півдня, до Сережиної сестри. Сам він, із сім'єю, на іншій машині, пізніше поїде у Закарпаттія. А через кілька днів його дядя, який теж є другом Сережи, поїде просто куди очі дивляться, із жінкою і дітьми, щоб, з рештою, опинитися у Нідерландах.

Біля будинку, на Теремках, нас чекають з бусом. Наталка, Стас, його тоді ще наречена і Бруно. Бруно - напівлабрадор, напів невідомо хто. Але рудий і дуже милий. Ми розуміємо, що часу обмаль. Сережа водить авто відмінно, Але в бусі всіх бажає везти, від початку і до кінцевої точки, саме Стас, племінник.
Якійсь час ми допомагаємо їм збирати речи, заносити в машину. Поки ми виїжджаємо на трасу, вже темніє.

Дорогою всі то читають стрімко виникаючі новини у смартфонах, то обмінюються жартівливими висловами на знак протесту, як спроби відсторонитися від огиди, яка виникла від того що відбувається.
Їбучі тварі вдерлися в наше життя і примушують нас робити те, що ми не збиралися. Ми не збиралися їхати добу у пробці. Так само як не збиралися чути звуки вибухів з боку Житомирської траси. Не збиралися почути, на підступах до Хмельницького, що там підірвали міст, але потім виявилося, що це деза, тому що було потрібно відкрити рух для важкого озброєння нашої армії, благослови її бог!

Перед Кам'янцем-Подільським колона авто стала намертво. Ми встигли поділитися кормом з пекінесом-дівчинкою, в зеленій собачій куртці. Ще в їх авто було дві маленькі дитини. Потім Сергій згадав дорогу у Тернопільської області, куди наш мікроавтобус хутко звернув і поїхав. Весь шлях Бруно стояв передніми лапами на панелі керування, між водієм і переднім пасажиром, і уважно дивився вперед. Так, ніби від нього залежав успіх нашої вимушеної експедиції. Рудий напівлабрадор всю ніч не заплючивав очей, розумів що відбувається щось винятково-небезпечне. Хоча ми і обрали таємний, скорочений шлях, їхали ми все одно дуже повільно. Весь шлях ми чекали, що на нас можуть скинути бомби. Тоді ще не було такої потужної системи ППО як зараз. Тоді, від бомбардування, вмирало набагато більше мирного населення. Небо здавалося величезним розбитим вікном, з якого в будь який момент могли посипатися уламки скла. Просто тобі на голову. Гопники зі сходу просто розбили вікно твого будинку і лізуть через нього. Уявить собі як це

Я, здається, притримувала іноді рукою сноуборд Стаса. На якійсь зупинці купили кон'як, а раніше каву. Йобані тварі змусили нас тягтися новою колоною авто з українцями, тікаючими від війни. Але, невже! Через добу після виїзду, просто взяли і виникли під колесами буса схили Прикарпаття. Те відчуття, коли у більшості присутніх виникають теплі емоції впізнавання рідної місцевості. Але всю подорож ми боялися опинитися під бомбежкою. Я бачила Франківськ, з такого ракурсу точно у перше, а ще провалююсь у ніч. Ніч обіймає руками Сережиної і Наталчиної родини. Ніч дає нам ночів'я і гостинність. Нас годують вечерею. Залишаємося у Надії, старшої сестри.
На ранок світлі емоції тих, хто давно не бачив Сергія, знайомства з тими, хто у перше бачить мене. Крихітка Маланка заповзає по внутрішніх сходах квартири, до нас, на другий поверх, бажаючи сказати нам із Сережею на дитячій мові: "Ранок почався!". Маючи на увазі, що з ранком є пов'язаним все лише саме добре. На дитячий мові завжди так.

Далі нас перевозять до Віталіка і Олі. Там розкішний будинок, але я тоді просто ще не була в дяді Богдана з тьотєю Людою. Відчуваємо, що їхати назад до Києва зможемо не скоро. Всі постійно читають смартфони. Проблема з готівкою, у банкоматах, щонайменше кілька днів.

Знайомлюся з містом. Воно чудове! Особливо історичний центр. Дуже незвично нічого не робити, бо комп'ютер залишився у Києві. Надя пропонує ходити у монастир, плести маскувальні сітки. З новин починаємо дізнаватися про звірства росіян. Бачимо на відео як вони пробують вдертися до Києва через Оболонь. Якійсь підарський танк наїжджає на авто з мирною людиною в межах міста... Людина дивом залишається живою. Обурення і подив, всі все ще в шоці.

Кожний прагне бути корисним і щось робити для Батьківщини, хоча б і сітки плести. Оля і Віталік збирають і розподіляють гуманітарку, допомагають біженцям. Ми ходимо у монастир щоранку, разом з Надєю і Тінкою, нареченою Стаса. Стає легше кожен раз, коли готову сітку виносять з приміщення щоб віддати війську. Я плету стрімко і натхненно, інколи відчуття ніби я Арахна з давньогрецького міфу. Я працюю заради Перемоги. Ненависть до кацапів просто фантастична, але ми ще тоді не дізналися про Бучу. Про Ірпінь, про Бородянку, про інші міста Київської області. Ми ще не знали наскільки кацапи є мразотою, але вже аж настільки їх ненавиділи. Дуже допомагали колективні співи: "Батько наш Бандера, Батьківщина - мати".

З одного боку мирне життя у Франківську, з іншого постійно затягувало у читання новин. Була відчайдушна надія на те, що це скоро закінчиться. Не може ж така хуйня продовжуватися довго. Це якійсь збій в системі всесвіту, авжеж, це повинно бути виправлено якомога скоріше...

Я майже нічого не фотографувала. Під час тривоги ми сиділи бомбосховищі. Ми ще не знали, що проведемо у бомбосховищах ще близько трьох років

Thom Tillis, Jeanne Shaheen Eviscerate Putin For Overseeing Atrocities And Terror Attacks In Ukraine

В неділю, зранку, ми разом налепили картопляних зраз, Сережа спік шоколадне печиво, я зварила суп з баликом і вершккми. Але на обід ми пішли в гості до Вадіка, де нас пригощали супом з пельменями, мене вином, а Сережу горілкою. Йоркширському тер'єру Мійці було все одно що їсти, хоча ми наполягали на тому що тварину краще годувати кормом з зоокрамничок. Собака-цілувака встигла і поїсти і облизати кожного з присутніх. Потім з'ясувалося, що 6-ти річний першокласник Діма вже вивчив букви. Почувши похвали, і відчувши багато уваги, він приніс всі фігурки з кіндер-сюрпризів, які назбирав за весь час споживання кіндер-сюрпризів :-)

До нашого приходу Вадік встиг посваритися з Анею. Ця жінка плюс сайз, з ангельським личком, чомусь вважає, що неважливо звідки і в якої кількості беруться гроши. Але вона обожнює їх витрачати на себе. Вона працює в салоні краси, але її зарплати не вистачає на манікюр, зачіску, прикраси, парфумерію еліт класу. До того ж вона обожнює замовляти до дому фаст фуд і суши. А готувати і прибирати не любить. Сережа завжди офігиває від того як вона кидає в кучу свої речи, хоча приходить до друга лише тоді коли Ані немає дома. В них із Сережею взаємна неприязнь. А я взагалі відвідую Вадіка дуже рідко. Знаю що такий срач побачиш не часто. Парфумерія, в перемішку з лаками для нігтів, бюстгальтерами і постільною білизною. І ще там щось накидано. Можливо, колготки чи навіть прокладки, я не хотіла дуже уважно придивлятися. На кухні, на столі, щітка для волосся і фен.

Я вважаю Аню красивою, хоч і плюс сайз, але й стервозною, вередливою дурепою :-) А Сережа не вважає її красивою, лише дурепою. Вадік терпить її примхи, мабуть, кохає, або боїться що не знайде краще. Хоча він ще майже дитина для нас із Сережею. Адже у 35 років ще все по переду. Можливо, він цього не знає. Але хай сам вирішує як керувати своїм життям. Чим далі тим більше він боїться Аню. Хоча вона розмовляє пісклявим ляльковим голосом ніби з мультика, завжди російською. Чим так залякала свого чоловіка невідомо, але влада над ним в неї вже безмежна. Я уявляю як вона виходить з захаращеної квартири, сідає в новий ліфт, вітається з конс'єржами, які мене всі знають. Сідає в нову хонду, їде в салон краси, або ще кудись. Завжди без Вадіка. Займатися з сином там нема кому, добре що хоч здогадалися відправити до вчительки, яка навчила дитину буквам за гроши. Зате Аня хизується тим що купує Дімі самі дорогі іграшки і модний одяг. От ми з Сережею і зраділи що Дімка вивчив букви, привітали малого! :-)

Недавно був скандал з мамою Вадіка. Рік тому вона купила квартиру, щоб син міг здавати, отримувати дохід крім того що він сам заробляє. Але Ані на манікюр, зачистки і фаст фуд все одне не вистачає, тож там виникли борги по комналці. Коли мама дізналася, був скандал. Бо це справа лише безвідповідальності.

Пограли трохи у відгадування мелодій. Послухали переможну пісню останнього Греммі. Поговорили про те, як вже дістала йобана русня своїми безпілотниками "шахедами".

Після того як Сережа домовився прийти до Вадіка грати в покер у вечорі, ми просто вийшли на вулицю на свіже морозне повітря. Йшли по проспекту. Зустріли Сашу, який гуляє з двома ши-тсу. Саша приємний і милий, хоча і плюс сайз. Коли зустрічає Сережу на одинці, каже, яка ж у нього красива жінка, тобто я:-) Тож Саша мій шанувальник, хоча нав'язливо і нагло ніколи не поводиться. Пропонував мені кілька разів забрати старшу собаку ші-тсу, хлопчика. Хлопчик дуже милий і привітний. Впізнає мене, підходить, віляє хвостиком. Але ми знімаємо хату і взяти його не можемо. Саша каже, вночі дві собаки носяться по квартирі мов навіжені, так весело їм гратися! Але і заснути хазяїнам інколи не дають.

В Саши є жінка, вона красива, з великими, синіми очима, але плюс сайз. Поговорили про те як це - жити в колишніх дохідних будинках у центрі, а ще як кацапи заїбали вже своїми довбаними безпілотниками, побажали один одному гарного вечора і пішли кожен в свій бік.

Ми з Сережею поїхали на Видубичі, прогулялися до притоків Дніпра. Мороз брався так, що без рукавичок пальці мерзли через пару хвилин, але я зробила кілька кадрів Київської природи. Дивно, що сонечко сховалося як раз коли були біля води. Коли йшли від зупинки до дому знов стало сонячно, закат над деревами був красивий!

Півроку операції в Курській області. Хоча кадировець алаутдінов пророкував швидке закінчення як операції в Курській області так і сво, щось пішло не так і позиції ЗСУ там в нормі. Рос пропаганда майже кожного дня хизується звільненням сел у Донецькій області, але, судячи з того що Донецька область ще не захоплена повністю, вона дуже велика і сел в ній як собак нерізаних. До того ж, в Курській народній республіці теж недавно звільнили пару сел, але це зробили ЗСУ. Російській полонений кається на камеру у військових злочинах. А омбудсмен москалькова навіть просить визнати людяність у вчинках ЗСУ, за що вже піддається цькуванню з боку свого керівництва і просто юрби. Міфи по типу розіп'ятого хлопчика в трусиках поширюють вже у вигляді цілих повішених сімей, але ж хто повірить тим, кого вже зловлено на брехні безліч разів? Хіба що пересічні росіяни