Щоденник пересічної українки
Та сама киянка
дневник заведен 23-09-2004
постоянные читатели [50]
3_62, 72квадрата, aabp, ALEON, Andry Smart, Anga Hyler, BiGG_BeNN, BLACK CROW, blackberrry, Chili man, Crazy Beaver, dodo, Eroshka, fennec, Gloria, GoldenAndy, Ket, kolyash, Night Lynx, O De San, pauluss, penguinus, schnappi, Seele, ShatteredOne, sida, Sirin, st-finnegan, username, vvol, Альфи, Варшавянка, Глазки, Даниель, Дизайнер шатун, Заводная Птица, Коктейль Молотова, КраткЖизнеизложение, криворук, Лора, Наши Люди, Полешка, Сидор Петренко, Символ №20, Старк, Счастливая Женщина, Та сама киянка, Тихий океан, Эль, Януш
закладки:
цитатник:
дневник:
хочухи:
местожительство:
Киев, Украина
интересы [28]
свобода, психология, музыка, литература, фотография, английский язык, любовь, красота, стихи, путешествия, мифология, хорошие люди, йога, изобразительное искусство, новые идеи, история древнего мира, сильные личности, движения, интересные ж-ж, не говно, древние духовные практики, жизнь бьет ключом, игра как основа жизни, рисунки на планшете, перфоманс, визуальное письмо, философия всех мастей, неглупое кино
антиресы [9]
тупость, сплетни, быдло, жлобство, зависть, деградация, говно, Гламур, патологическая злоба
27-04-2025 15:11 Юрій Бутусов
Війна створює неймовірні сюжети. Деякий час тому, два українських воїни-десантники на території РФ під час масованого російського штурму потрапили у полон до двох російських штурмовиків, які раптово застрибнули до їх позиції. Йшов щільний обстріл, і ворогу вдалось.

У маленькому укритті вони сіли учетверо, і провели разом кілька днів. Навколо постійно дрони, артилерія та міномети завдають удари. Росіяни доповіли командуванню, що взяли українців у полон, і отримали наказ - вбити полонених і просуватись вперед.

Але російські штурмовики не змогли вбити тих, хто з ними сидів поруч. Вони вирішили вивести наших бійців у полон. Але як тільки вони вийшли і почали рухатись до росіян, то російська артилерія почала по них щильний обстріл, оскільки відступати росіянам під час штурмових дій заборонено. Тоді усі четверо повернулись в укриття.

Російські командири вимагали наступати, але це було неможливо, оскільки наші дрони та артилерія працювали ефективно, і дуже скоро увесь російський штурмовий загін було ліквідовано, крім цих двох, які сиділи з нашими.

І тоді полонені українці запропонували російським штурмовикам здатися у полон, бо українські командири не розстрілюють ні своїх ні полонених, і життя буде гарантовано. І росіяни погодились - їх товариші, з якими вони йшли на штурм, на зв'язок вже вийти не могли. Сталось так, що шанс вижити їм могли надати тільки полонені українці. І тоді росіяни повернули зброю та радіостанції українським бійцям, і наші бійці зв'язались з нашим командуванням, і у зручний момент вивели російських штурмовиків до тилової позиції.

Оскільки російські штурмовики вели себе чесно, не вбили наших бійців, і оскільки вони нічого не порушували за українськими законами, здались на території РФ, і надали цінну інформацію, то до росіян наші поставились з повагою. Іх навіть не зв'язували. Я їх бачив. Тепер спокійно у свій час підуть на обмін і збережуть життя. Показувати відео з ними без їх згоди та повідомляти деталі я не буду, хоча сюжет був би просто блискучий. Сподіваюсь, колись така нагода все ж таки станеться.

А два українських героя-десантника, які отак несподіванно взяли двох російських полонених, повернулись на свою позицію та продовжили виконання бойового завдання.
Вірю, що прийде час, і зможемо також записати інтерв'ю з ними.
Закрыть