Якось поступово ми прийшли до згоди щодо того що нам треба буде переїжджати до Івано-Франківська. Не сьогодні і не завтра, тому що збір наших речей і відправлення поштою ще той квест. Треба буде розділяти на кілка відправлень і встигнути вчасно приїхати самим до того як зберігання стане платним. І ще організувати перевезення з пошти, хоча це теж кур'єром, мабуть. Потім приїхати в Київ просто погуляти ми можемо завжди коли захочемо. І вид з вікна Сережа обіцяє не гірший ніж у нас тут, можливо вибрати так житло що буде видно Карпати!
Те що американці схвалили допомогу в конгресі, дуже приємна новина, але з моїми тюльпанчиками вийшла сумна історія. Я хотіла як краще, вони почали чахнути, як я потім зрозуміла, через брак світла, адже в нас шибки балкону заклеєні фольгою. Тоді я поставила тюльпани туди, де світла найбільше. Але і після цього не було схоже, що щось зміниться. І я купила універсальне добриво у флаконі. Але я так хотіла підживити квіти в достаньої кількости, що полила їх водою з добривом занадто... Так занадто, що схоже, їм гаплик... Я, про всяк випадок, ще чекаю, що вони оживуть, але щось не схоже на диво... І я кожний день бачу мертві тюльпани і сумую через це!
Сережа просить не купувати фіалки або бегонії, чи фуксію через те, що перевозити до Франківська їх буде треба особисто, а нам ще комп везти так інше на собі. Я вже поцікавилася, які рослини не потребують багато світла. І можливо, не буду чекати переїзда і придбаю нових улюбленців раніше...
Somehow we gradually came to an agreement that we would have to move to Ivano-Frankivsk. Not today and not tomorrow, because collecting our things and sending them by mail is another quest. It will be necessary to divide it into several shipments and manage to arrive on time before storage becomes paid. And also organize transportation from the post office, although it is also by courier, apparently. Then we can come to Kyiv just for a walk whenever we want. And the view from the window of Seryozha promises to be no worse than ours here, it is possible to choose housing so that we can see the Carpathians!
The fact that the Americans approved the aid in Congress is very good news, but my tulips turned out to be a sad story. I wanted as much as possible, they began to wither, as I later understood, due to a lack of light, because our balcony windows are sealed with foil. Then I put the tulips where there is the most light. But even after that, it didn't look like anything would change. And I bought a universal fertilizer in a bottle. But I wanted to feed the flowers in sufficient quantity that I watered them with water and fertilizer too much... So much that it looks like they have a hook... Just in case, I expect that they will come to life, but something is not like a miracle ... And I see dead tulips every day and feel sad about it!
Seryozha asks not to buy violets, begonias, or fuchsia, because that they will have to be transported to Frankivsk personally, and we will have to carry a computer and so on. I have already asked which plants do not need a lot of light. And maybe I won't wait for the move and get new pets sooner...
Я саме місто майже не бачив. Ми були проїздом на одній з околиць, зупинились на декілька хвилин придбати води. І хочу сказати, що ця околиця у Франеку виглядала краще ніж деякі райони Києва)))
У Франику дуже красивий історичний центр, не гірше ніж у Львові, чи Києві. І спальні райони симпатичні. Але тут справа у розмірі міста. Я виросла і більшу частину життя про жила в місті, де мешкає понад 2 мільйони людей, і те мені через приблизно 40 років стало здаватися, що я вже бачила все там так багато разів, що досить. Київ я люблю і за масштаби теж, за відстані які треба подолати щоб дістатися кудись. Франківськ справді чарівний, але я ще не знаю як це жити в місті меншому за Дніпро п'ять і більше років. Мій чоловік навпаки так і не зміг полюбити Київ по-справжньому саме через величезне масштабування. І давно вже хоче повернутися у Франківськ. Є трохи невизначеності через те, як мені зайде чи ні, життя у Франківську тривалий термін. Я не люблю невизначеності, але завжди приймаю невідому складову як факт більш менш нормально, адаптуюся під її наявність у житті