Буде гроза. Місто стоїть принишкле, ніби в облозі.
Ніби до зброї тепер стають і старі, і діти.
І потаємно, узбіччями при давно зарослій дорозі
з міста відходить літо.
З літом відходять сукні без рукавів і легкі сандалі,
мотороллери та мотоцикли відступають, по собі лишаючи попелище,
шорти, сорочки смугасті, плетені сумки. Облога тим часом просувається далі,
тобто – насувається ближче.
Небо чорнішає. Тишком відходять ягоди, персики, сухоцвіти,
молода кукурудза, молода картопля, холодна кава
залишають місто без жодного слова, і не маючи так чинити
жодного права.
Вітер здіймається. Ті, що залишилися, пережили облогу -
всі без надії тепер покинуті, всі солдати.
Хочеться взяти на вечір куртку, і трошки чогось міцного.
Ключ від міської брами буде сховано. Вдома в того,
кому буде найлегше врешті його віддати.

Катерина Бабкіна