Учора дізналася про існування Любительської футбольної ліги. Її сприймають дійсно серйозно менеджери магазину Joma і надають такі чудові знижки, що аж не віриться.

Прикро що син Сережи, Іллюша, більше не цікавиться футболом. І що у дитячу школу Динамо Київ він ходив більше заради батька ніж за власним бажанням. Зараз діти, майже всі, захоплюються геймерським спортом. І навіть у 16 років іноді, залежно від успіхів, заробляють гроші як в IT.

Я якось помітила, що футболом можуть захоплюватися дуже розумні люди. Такі як Іван Давидов, на приклад. Футбольні фанати не завжди є зграєю дурних мавп.

Тому розуміла що треба просто розібратися що там до чого і це може бути цікаво. Сережа пояснив мені усі правила і ми разом дивилися кілька матчей. Тількі я не розумію навіщо обов'язково боліти за команду з Батьківщини. Я обираю найкращих і милуюся віртуозною технікою. Я не болію. Моя улюблена команда Реал Мадрид, або Інтер з Милану. Бо вони грають так що пиздець! Навіщо за когось боліти? Кращі є кращі