Ось романтичний білогвардієць Гіркін каже, що без взяття Києва перемога над Україною не можлива, але він це каже припускаючи, що Київ таки можуть взяти. Але правда у тому, що поки орки вовтузяться за право не здавати решту Сєвєродонецьку, ВСУ счищає боруд, повільно, але впевненно, з Херсонської і Харьковської областей. Справа у тому, що наші люди для нашої держави цінніші ніж кацапи для кацапської псевдозолотої орди. І тому в нас маневрова війна, не для кидання понтів, а для перемоги з найменшими втратами. Якщо наші інколи відступають, то лише за тим, щоб потім, саме там, перейти в контрнаступ. А ще їх хвалять іноземні інструктори за те що швидко вчаться.

Ось думала, чому в кацапської гопоти так вибухає відчуття справедливості, коли виникає бажання йти до нас і вбивати всіх, цивільних, чи військових, байдуже. І зрозуміла, це тому що вони вважають Україну сусіднім районом. Куди вони мають право приходити і наводити свої порядки. А хто не погодиться того треба розчавити чи закатати в бетон. Бо це є логіка гопоти. Справа у тому що мрії гопоти, такі самі як у Гіркіна, не здійсняться. Завищена самооцінка, притаманна деякім психічним розладам, рано чи пізно розбивається об асфальт реальності.

Rasha esse delendam!

Слава Україні!