На этот пост меня вдохновила книга "Сараево для начинающих". В начале войны, год назад, когда неизвестно, что нас ждет, все, конечно, ожидали худшего и собирали тревожные чемоданы. Даже когда стало понятно, что бежать не придется (кроме жителей Харькова, Черниговщины, Киевщины, Донбасса, Приазовья и Херсонщины – им таки пришлось), все равно мы боялись многого – что не станет света, не будет воды, не будет отопления , закроются банки и магазины
А в этой книге довольно коротко и с литературной точки зрения удачно человек делился опытом, как он пережил осаду Сараева, длившуюся более двух лет. Опытом именно практическим – какие книги лучше горят в печке, как очищать речную и дождевую воду, и так далее.
И вот решил теперь поделиться опытом я. Чем мы запасались год назад, что понадобилось, а что нет. А что еще может понадобиться, и какие существуют советы по дальнейшему развитию событий, потому что если не произойдет чуда, то окончание войны еще далеко.

Очереди в магазины, аптеки, банкоматы, советы запасаться наличными. Смысла большого не имели. Люди сгребли все, что было на полках, причем первое, что сделали магазины – отменили скидки, так что сгребли по завышенной цене. В итоге почти ни один продукт из магазина не исчез, определенные перебои были только с хлебом, и это не очень долго. Консервы, которыми я запасся, мы постепенно съели в течение года, лапша быстрого приготовления до сих пор лежит на полке. Очереди в аптеках также относительно быстро рассосались, преимущество держать деньги наличными тоже так и не проявилось, за исключением нескольких случаев, о которых я расскажу позже.
На время было запрещена продажа алкоголя, но один супермаркет неподалеку от меня продолжил его продавать, и бутылочку вина мы себе могли позволить (уже тоже, правда, без привычных скидок).
Также были перебои с солью (что понятно, потому что почти всю украинскую соль производили в регионе, который стал ареной боевых действий), потом появилась, но уже импортная.
Также были перебои с содой, писали, что из-за очередей на границах – всю соду Украина импортирует. Ну и повышенный из-за паники спрос тоже способствовал исчезновению соли и соды в первые дни войны.
Вывод – банковская система и торговые сети устояли. После победы следует поставить отдельный памятник Варусу и АТБ, за то, что они работали в условиях неопределенного будущего и когда часть персонала уехала из страны или ушла в армию.

UPD – дополнение о деньгах: да, первые дни не всюду работали терминалы в магазинах. Были также дни в начале зимы, когда из-за отключения света можно было расплатиться только наличными. Но почти все торговые точки достаточно быстро обзавелись генераторами, и проблема исчезла. В то же время те, кто сразу снял много наличных, а затем уехал за границу, столкнулись с тем, что наличную гривну почти нигде невозможно обменять, в то время как украинские банковские карты работают без проблем, да еще и по выгодному для людей курсу. Нацбанк какое-то время пытался сдерживать курс гривны. Итак, как и в других случаях, и здесь панические настроения были неуместны, и даже повредили тем, кто поддался.

UPD2 - с лекарствами проблем не было, разве что длинные очереди в аптеках, сначала из-за повышенного панического спроса, а затем из-за больших закупок, которые начали делать волонтеры для фронта. Единственное временное ограничение – какое-то время невозможно было забронировать лекарства через интернет-сервисы.

UPD3 – а вот с чем действительно возникли сложности – так это с бензином. Опять же значительная часть его в Украине - импортная, в том числе из Беларуси, поэтому новые логистические схемы наладить было не быстро. К тому же приложило руку правительство, которое пыталось сдерживать цены на бензин (в итоге они взлетели примерно вдвое), что, как и любой нерыночный механизм регулирования, отнюдь не способствовало нормальной поставке и торговле. Тем не менее, кто хотел эвакуироваться – все нашли себе топливо, реальные сложности были лишь у тех, кто пытался уехать с прифронтовых территорий. Так, мой друг Илья из Мариуполя рассказывал, что им очень повезло, что их авто на соляре – ее можно было купить из рук у дороги. Бензина же не было. Владельцы электромобилей, по-видимому, думали, какие они молодцы - пока с конца ноября не начались массированные и долговременные отключения электричества.

під катом - теж саме українською

На цей пост мене надихнула книга "Сараєво для початківців". На початку війни, рік тому, коли було невідомо, що нас чекає, всі, звісно, очікували гіршого та збирали тривожні валізи. Навіть коли стало зрозумілим, що тікати не доведеться (крім мешканців Харкова, Чернігівщини, Київщини, Донбасу, Приазов'я та Херсонщини - їм таки довелося), все одно ми боялися багато чого - що не стане світла, не буде води, не буде опалення, закриються банки та магазини.
А в цій книзі досить коротко та з літературної точки зору вдало людина ділилася досвідом, як вона пережила облогу Сараєва, що тривала понад два роки. Досвідом саме практичним - які книжки краще горять у пічці, як очищати річкову та дощову воду, і таке інше.
І от вирішив тепер поділитися досвідом я. Чим ми запасалися рік тому, що знадобилося, а що - ні. А що ще може знадобитися, і які існують поради щодо подальшого розвитку подій, бо якщо не станеться дива, то закінчення війни ще далеко.

Черги до магазинів, аптек, до банкоматів, поради запасатися готівкою. Сенсу великого не мали. Люди згребли все, що було на полицях, причому перше, що зробили магазини - відмінили знижки, отже згребли по завищеній ціні. У підсумку майже жоден продукт з магазину не зник, певні перебої були лише з хлібом, і то не дуже довго. Консерви, що я ними запасся, ми поступово з'їли протягом року, лапша швидкого приготування досі лежить на полиці. Черги в аптеках також відносно швидко розсмокталися, перевага тримати гроші готівкою теж так і не прояснилася, за винятком декількох випадків, про які я розповім пізніше.
На якийсь час було заборонено продаж алкоголю, але один супермаркет неподалік від мене продовжив його продавати, і пляшечку вина ми собі могли дозволити (вже теж, правда, без звичних знижок).
Також були перебої із сіллю (що зрозуміло, бо майже всю українську сіль виробляли у регіоні, який став ареною бойових дій), потім вона з'явилася, але вже імпортна.
Також були перебої із содою, писали, що через черги на кордонах - з 2014 року всю соду Україна імпортує. Ну і підвищений через паніку попит теж сприяв зникненню солі та соди у перші дні війни.
Висновок - банківська система та торгівельні мережі встояли. Після перемоги варто поставити окремий пам'ятник Варусу та АТБ, за те, що вони працювали в умовах невизначеного майбутнього та коли частина персоналу поїхала з країни або пішла у військо.

UPD - доповнення про гроші: так, перші дні не всюди працювали термінали в магазинах. Були також дні на початку зими, коли через відключення світла також можна було розплатитися лише готівкою. Але майже всі торгівельні точки досить швидко обзавелися генераторами, і проблема зникла. В той же час ті, хто одразу зняв багато готівки, а потім виїхав за кордон, зіткнулися з тим, що готівкову гривню майже ніде неможливо обміняти, в той час як українські банківські карти працюють без проблем, та ще й по вигідному для людей курсу- Нацбанк якийсь час намагався стримувати курс гривні. Отже, як і в інших випадках, і тут панічні настрої були недоречними, і навіть зашкодили тим, хто піддався.

UPD2 - з ліками проблем не було, хіба що довгі черги у аптеках, спочатку через підвищений панічний попит, а потім через великі закупки, що їх почали робити волонтери для фронту. Єдине тимчасове обмеження - якийсь час неможливо було забронювати ліки через інтернет-сервіси.

UPD3 - а от з чим дійсно виникли складнощі - так це з бензином. Знову ж таки, значна частина його в Україні - імпортна, в тому числі з Білорусі, тож нові логістичні схеми налагодити було не швидко. До того ж приклав руку уряд, який намагався стримувати ціни на бензин (у підсумку вони злетіли приблизно вдвічі), що, як і будь-який неринковий механізм регулювання, аж ніяк не сприяло нормальному постачанню та торгівлі. Тим не менш, хто хотів евакуюватися - всі знайшли собі паливо, реальні складнощі були лише в тих, хто намагався виїхати з прифронтових територій. Так, мій друг Ілля з Маріуполя розповідав, що їм дуже пощастило, що їх авто на солярі - її можна було купити з рук при дорозі. Бензину ж не було. Власники електромобілів мабуть, думали, які вони молодці - допоки з кінця листопада не почалися масовані та довготривалі відключення електрики.

Далі буде.

[изображение]