На справді мамини посилки мені, все ж таки, вийшли боком. Я це зрозуміла ще коли встала на ваги у Івано-Франківську. Ні за межі прийнятного для мого чоловіка я так і не вийшла, але маленька подушочка на животику мені самій не надто сподобалася. Тут стало питання як обходити спокусу. Все в решті зійшлося на тому, що коло нових смаків замкнулася, а оскільки я люблю саме все пробувати нове, то якщо в пам'яті є смак, то можна там його і залишити. Так, на приклад, вже голубці можуть майже у повному складі залишитися в контейнері для мого чоловіка. А я так, інколи бавлюся :-) Або смородиновий джем... Коротше, як тільки влада їжі надо мною зменшилася і я знайшла більше вправ для преса, все прийшло в норму.

Капалабхаті в поєднанні зі стандартним “велосипедом” дали не зовсім бажаний результат — занадто прокачані косі м'язи, за рахунок чого об'єм талії був більше ніж я люблю. Зараз вже -1 см. І без подушочки. Вправи зараз, крім йоги, “книжка”, “велосипед ” лише для ніг і т. з. Пістолет із положення лежа із зігнутими ногами.

В останній візит до Юлі я стала майже брюнеткою. Під час наших із нею попередніх розмов, вона дізналася що мені подобається бути якомога темніше, але проблема в тому чи буде це дивитися природно. І коли вона пофарбувала мене у колір “божоле”, то темність відтінку була ніби занадто. Потім висвітлювали. А тепер вона зробила такий тон “шоколаду” що я стала якоюсь зовсім природною майже брюнеткою. І в стрижці перехід довжини чилки надає вже більше динаміки :-) На квітень плануємо вводити дуже делікатні бліки, які наносятся на начіс. Я не знала про таку техніку. Вже цікаво :-) Юлічка майстер складних фарбувань і талановитий колорист. Майстерно створює неймовірні відтінки. Дуже рідко бере з тюбиків фарб просто колір як він є