Мені якось Сережа розповідав історію про 90-ті роки, коли в нього ще був бар у центрі Франківська, ювелірний і зоомагазин. Взагалі він казав про конкурси краси у 90-ті, що перемогали лише ті дівчата що були коханками тих в кого достаньо грошей на таке задоволення, перемогу своєї дівчини у конкурсі краси. А ось був такий випадок. Якось до Сережи завітав знайомий, в якого у самого грошей було не настільки багато, але щоб дівчина перемогла у конкурсі, хтілося. Тож він попросив грошей в Сережі. А той і каже: "Я їбати її буду?". А знайомий відповідає: "Ні".

- Ну так у чому справа, як ні то й грошей не дам.
Історій у Сережи про 90-ті можно сказати, ціла кипа і вони за дотепністю сюжету не поступаються "пригодам Швейка". А це, на мою думку, найкращій збірник коротких оповідань нанизаних на загальну лінію сюжету.

Коли він, до створення першого бізнесу, працював музикантом на весіллях, то цікава деталь була у тому, що соціальний статус музиканта на Західній Україні і в російськомовних областях це зовсім різні речі. Бути музикантом у Франківську, це було як мати бентлі і носити взуття з крокодилової шкіри. Всі дівчата твої! :-) Тим більш, якщо музикант красивий як бог, із довгим, кучерявим волоссям. Тото Кутуньо і Челентано одночасно! :-))

А в доповнення до цього посту я хочу викласти фото місіс росія 2023

і згадати улюблену пісню мого покійного діда:

Кто привык за победу бороться
С нами вместе пускай запоет!
Кто весел - тот смеется
Кто хочет - тот добьется
Кто ищет всегда найдет!

:-))