Хоча ДР ми справляли вдома, ми інколи відвідуємо KFC. Те що там буде смачна їжа вже здавалося передбаченим, але в цей раз вийшло доволі дивне, м'яко кажучи. Нам хотілося пива і до нього ми просто взяли смаженого сиру і чипси. Інтер'єр дуже професійно зроблений, із дзеркалами. Мені було видно столик, за яким сів симпатичний чоловік азіатської зовнішності, можливо, японець, із місцевою дівчиною. Він в захваті дивився на неї, під час розмови, поки не відкусив перший шматочок зі своєї тарілки. Здається це було турбо, або ще щось що подібне на шаурму. Нещасний іноземець, зі сльозами на очах, обережно робив ковтки, не бажаючи випльовувати зміст рота при дівчині! Ми дивилися в стані шоку. На решті умовний японець вийняв з рота якійсь предмет, дуже маленький, але явно зайвий у шаурмі, а не те що в турбо! І постраждалий пішов до каси вимагати викликати адміністрацію. Його акцент було чути навіть на вулиці, куди вийшли ми із Сережею, не доївши наші чипси, але прихопивши пиво! Видовище скандалу було не з приємних, що казати про момент виявлення, сподіваюся, не комахи... Хоча Сережа і глянув, на останок, у вікно, з цікавості, я не могла на це дивитися, мені було соромно за наше KFC перед іноземцем, це був якійсь мегакринж!

Поки що відвідувати KFC не хочеться, а в МакДональдсі ми беремо лише морозиво. Зараз почалися дощі, прохолода і їсти морозиво пізно, принаймні мені.

Моя платна подруга і перукарка Юля, ще раніше казала, що на Либідській є чудовий заклад і він краще навіть за Суші-Я, на її думку. Це варенична "Катюша". Попри скромну назву, і вивіску, яку просто замінили з того що було у радянські часи на сучасний вініловий аналог із підсвіткою, хоча посилання в ті часи все одне відчувається, там всередені офігенний інтер'єр, меню і сервіс. Ми так туди і не дісталися поки що, зазвичай на Либідській просто гуляємо із кавою, яку замовляємо з собою. Та й схильність до повноти в мене посилилася, в останні роки, тому всі ці пампушки, пляцки, вареники тощо, дозволяю собі дуже рідко.

Інша справа KFC!