Ми з Сергійком нещодавно почали думати що ми один одному подаруємо на Різдво-Новий рік. І визначились із подарунками. Це демісезонний одяг, який давно хотілося купити, але були більш нагальні цілі і тому залишалися речі, які не в пріоритеті. А тепер ось вибрали, але Нового року та Різдва чекати не стали, а подарували один одному вже зараз! І так цьому раді начебто вже Новий рік :-) Тому що речі супер! Як зробити, щоб свято Різдва виділялося серед звичайних днів, потрібно ще подумати. А поки що звичайні дні, як правило, пов'язані з сидінням у нашому звичайному бомбосховищі. Тривога рідко буває більше години, але внизу трохи холоднувато навіть у верхньому одязі.

Сергій подарував мені джинсову курточку на хутірі. Я з подивом, помітила, що штучне хутро це вже не те, що було раніше! Ніжніше текстури хутра кролика, та й ворсинки наче навіть тонше. Утеплення хутром не повністю, рукава без, тому на нинішню погоду навряд чи підійде. Але вище за +8 спробую в ній вийти. А ще у нашому кварталі з'явилися надзвичайно смачні зимові груші! Я раніше таких смачних не пробувала. А ще мій улюблений сир "Джугас" із чудовою знижкою! Я вмію радіти дрібницям, взагалі-то. Влітку, окрім бомбардувань, було багато чого. Особливість нашого району в тому, що і двори багатоповерхівок і приватні володіння потопають у квітах і навіть пізніьої осені можна зустріти найпізніші троянди. По вулицях ходять милі тварини, у будинку, де ми жили раніше, десь у районі даху, здається, досі живе яструб. Чашка кави з ранковою сигаретою, плитка шоколаду. Комплімент від чоловіка та інші радості стосунків. Захід сонця, посмішка знайомої дитини.

Читання новин то рубає мою, таку милу, повсякденність іноді на шматки, то дає більше надії та гормонів дофаміну, але тканина моєї повсякденності, спочатку, чистий позитив. Так, туди проривається всяке, тому що йде війна. Але я хочу дожити до Перемоги не з почорнілим від горя обличчям. А хоча б просто собою


Мы с Сережей не так давно начали думать что мы друг-другу подарим на Рождество-Новый год. И определились с подарками. Это демисезонная одежда которую давно хотелось купить, но находились более насущные цели и поэтому оставались вещи, которые не в приоритете. А теперь вот выбрали, но Нового года и Рождества ждать не стали, а подарили друг-другу уже сейчас! И так этому рады как будто уже Новый год :-) Потому что вещи супер! Как сделать чтобы праздник Рождества выделялся среди обычных дней нужно еще подумать. А пока обычные дни, как правило, связаны с сидением в нашем обычном бомбоубежище. Тревога редко бывает больше часа, но внизу немного холодновато даже в верхней одежде.

Сережа подарил мне джинсовую курточку на меху. Я с удивлением, заметила, что искусственный мех это уже не то что было раньше! Нежнее текстуры меха кролика и ворсинки как будто даже тоньше. Утепление мехом не полностью, рукава без, поэтому на нынешнюю погоду навряд ли подойдет. Но выше +8 попробую в ней выйти. А еще в нашем квартале появились необычайно вкусные зимние груши! Я раньше таких вкусных не пробовала. А еще мой любимый сыр "Джугас" с чудесной скидкой! Я умею радоваться мелочам, вообще-то. Летом, кроме бомбежек, было много чего. Особенность нашего района в том, что и дворы многоэтажек и частные владения утопают в цветах и даже самой поздней осенью можно встретить самые поздние розы. По улицам ходят милые животные, в доме, где мы жили раньше, где-то в районе крыши, кажется, до сих пор, живет ястреб. Чашка кофе с утренней сигаретой, плитка шоколада. Комплимент от мужа и прочие радости отношений. Закат солнца, улыбка знакомого ребенка.

Чтение новостей то рубает мою, такую милую, повседневность иногда на куски, то дает больше надежды и гормонов дофамина, но ткань моей повседневности, изначально, чистый позитив. Да, туда прорывается всякое, по причине того что идет война. Но я хочу дожить до Победы не с почерневшим от горя лицом. А хотя бы просто самой собой