Над ланами сонечко тихо стає,
Байбак у степах засина,
Та разом зберемось пліч-о-пліч — стіна,
Бо завтра належить мені.
Гілочки зелені на липі ростуть,
Дніпро з-попід кручі реве,
Та слава нас десь жде, що не бачили ми,
Бо завтра належить мені.
В колисці маля засинає щодня,
У квітках бджоли гудуть,
Та шепіт вже пройде:
"Вставай, вставай,
Бо завтра належить мені!"
Вітчизно, Вітчизно,
Дай знаки синам,
Що ждали їх ми так давно,
І ранок настане,
Як світ буде мій,
Бо завтра належить мені!