Чомусь так гірко пахне твій світанок -
Непевний порух стомлених повік.
Які слова ти скажеш наостанок?
Та ні. Не переймайся. Я вже звик.
Я звик до болю спалених без віри
Колись таких могутньо-білих крил.
Я звик, бо стільки болю випив щиро,
Що всі слова розсипалися б в пил.
Я звик. Та я не хочу більше чути
Твоєї солоденької брехні.
Не хочу бути зв'язаним, прикутим
До твого тіла. Годі жити в сні!
Які слова ти скажеш наостанок?
Про що згадаєш роки через два?
Чомусь так гірко пахне цей світанок,
І так невчасно падають слова...


"Раритеты" посвящается...