Ми посміхаємось крізь.. нічого.
Ми обираєм, куди нам піти,
які дарма оббивати пороги,
кому сказати про "я і ти".

В яке метро опуститись і сісти,
В чиї долоні покласти гори...
Але ми прісні, сухі і прісні!
Або солоні, як Мертве море.

Втрачати сенс - то бува, звичайно.
Ми знаєм все, але віримо в Бога,
Та все ж простіше сказати - "Негайно"
І посміхатися крізь нічого.

14 сентября 2012