Привезли якось мені кепочку з США... Гарна така, якраз на мою голову Зроблено в Китаї
Вчора привезли футболочку з Канади... Гарна така, з Канадським гербом... Зроблено в Бангладеш
Глобалізація...

Date: 7/07/2010
Subject: Re:

Романе,

Я не бачу ніякого сенсу в продавженні дискусії на сайті – реакцію ультра – націоналістів Ви бачили на власні очі. Ці люди використовують будь – який привід для провокацій.
Чи може бути адекватною людина, яка вважає «героями» тих, хто знущається з дітей по садочках, планує напади на ветеранів на парадах, закидує каміннями церкви, стріляє однє одного чрез гроші?
Я можу продовжити список – тут нам доводиться зтикатися з цими «патріотами» і на жаль, всі ці приклади – реальні історії з щоденного життя.

..........

Вага, при якій я себе почуває комфортно - 100 кг..

Два дні (субота та неділя) відпочивали сім"єю на міністерському озері.
Це такий кайф!!! Смажили шашлики, купалися, засмагали - в мене страшне "згоріли" плечі... Я відпочив ніби тиждень був на морі!!!
Суперський відпочинок. Тепер думаю кожні вихідні їздити на озеро!

Дивився бокс - В. Куц та С. Рукундо на ictv.
Бій був у нас В Києві. Напевне й тому такі результати.
Всі 12 раундів Рукундо домінував - кількість влучних ударів з його сторони на порядок більше. Та й виглядав солідніше - не опускав голову і точно бачив куди б"є...
І тут, після 12 раундів куплені судді віддають перевагу Куцу... В залі свистіли - явно було видно, що Швед краще...
Шатернікова була коментатором бою. Вона не коментувала такі результати...

Ганьба суддям!
http://www.champion.com.ua/boxing/2010/05/22/305179/

регочу аж не можу



віночку потрібно дати звання Героя України!

ну, і для повноти картини - Янукович і двері лусну зараз!

На відзначенні Дня Перемоги Віктор Янукович заявив, що без перемоги у Великій Вітчизняній війні не було б України. Між тим, повноцінний український погляд на історію війни має би ставити питання по-іншому: а чи можливою була перемога антигітлерівської коаліції без українського народу?



читать подробнее

Олександр Палій, історик, політолог, кандидат політичних наук, для УП

Совєтський Союз - жертва віроломного нападу нацистів.

Насправді СРСР спільно з нацистами планував і розпочинав Другу світову війну, а потім активно готувався до нападу на Німеччину.

"Другий фронт" був на Заході, отже, перший - на Сході Європи.

Насправді першим на момент початку совєтьсько-німецької війни був саме "другий". Перед цим Британія рік на самоті, за підтримки заокеанських домініонів, відбивала атаки держав Вісі, яких економічно та політично підтримував СРСР.

Нацистські війська були розбиті Червоною армією.

Насправді на Східному фронті втрати Вермахту становили 2/3 від загальних втрат. Втрати Люфтваффе - 1/3 від загальних, а втрати Кріґсмаріне там були мізерними. Іншими словами, на совєтські війська припадає десь половина воєнного успіху, не більше.

Совєтська економіка забезпечила війська всім необхідним, а допомога союзників становила лише 4% від потреб армії.

Насправді без допомоги союзників Червона армія змушена була б здати Москву та відступити в заволзькі степи й ліси. Натомість із Заходу СРСР одержував алюміній для побудови танкових двигунів і літаків, високооктановий авіаційний бензин, засоби зв'язку, "студебекери" та воєнні технології. Скажімо, танковий перископ польського інженера Гундляха, переданий британцями тощо.

Російський народ вирізнявся серед інших народів СРСР своїм незвичайним патріотизмом.

Насправді українці становили біля 50% населення окупованих нацистами совєтських територій, але дали тільки близько 12-15% чисельності колаборантських збройних формувань. Тоді як росіяни становили 25% населення, і близько 60% учасників колаборантських формувань.

Під час війни існувала непорушна єдність партії, армії й народу.

Насправді сформована 1992 року комісія при президенті Росії з реабілітації жертв політичних репресій, на чолі з "архітектором перебудови" й офіцером-фронтовиком Олександром Яковлевим, назвала страхітливу цифру: 954 тисячі бійців Червоної армії були розстріляні за наказом свого ж командування - за реальні, а найчастіше уявні провини. Це дещо більше ніж сумарні втрати Вермахту на всіх фронтах у 1941-42 роках.

Ось так досягалася ця "непорушна єдність". І, до речі: навіть у квітні 1945 року сотні червоноармійців переходили на німецький бік - тільки для того, щоб померти зі зброєю в руках, б'ючись проти Сталіна.

Совєтський народ утратив на війні 26 мільйонів людей, тоді як Червона армія - 8 мільйонів. 668 тисяч 400 одиниць бойового складу, з них українців близько 1,5 мільйони.

"Прогресивні дослідники" ведуть мову про 11 мільйонів незворотних втрат на фронтах бойових дій - загинули, пропали безвісти, померли від ран. Отже, вояків-українців буде серед них десь близько 2 мільйонів.

Тим часом у Книзі пам'яті України названі прізвища близько 6 мільйонів вояків-українців, які загинули в різних арміях; на 5 мільйонів із них зібрані біографічні дані. Ясна річ, не всі вони були у Червоній армії, але більшість.

І з "СРСР загалом" непорядок. Уже в середині 1990-х у базі даних московського меморіального комплексу на Поклінній горі в Москві було зафіксовано дані про 19,5 мільйонів убитих, померлих і зниклих безвісти учасників бойових дій.

Так що справжні цифри втрат, і цивільного населення, і людей зі зброєю, мають бути значно більшими. А відтак правда про війну - значно страшнішою.

Можна продовжувати й далі, але головне, думаю, зрозуміло.

Система совєтських та неосовєтських воєнних і навколовоєнних соціальних міфів служить дуже актуальній політичній меті. А саме - ствердженню у масовій свідомості настанови, що існував і буде існувати "хороший", "правильний", "наш" тоталітаризм.

Вкотре для впливу на масову свідомість застосовується технологія, суть якої афористично висловлена свого часу Джорджем Орвелом: "Хто контролює минуле - той контролює майбутнє".

І, ясна річ, у ролі "хорошого", ледь не взірцевого, тоталітарного ладу виступає сталінізм. Хоча насправді Гітлер забезпечив німцям до війни незрівнянно більш стабільне й заможне життя, ніж Сталін. Щоправда, в обмін на найвищий у Європі показник добробут для середньостатистичної людини, перепрошую, середньостатистичного "істинного арійця", Гітлер забрав свободу...

...Та що залишиться нам, якщо міфи розвіються?

Чи не втратимо ми всі святині? Чи буде нам, ким пишатися? - Певен, що буде. Ми будемо пишатися тими мільйонами українців, хто пройшов війну й усупереч усьому зберіг у собі людське. Це і є справжні переможці - ті, хто не пустив у свої душі отруєні випари обох червонопрапорних режимів.

Один із цих режимів здох у травні 1945 року. Жаль, що не обидва.

Сергій Грабовський, спеціально для УП

Пропоную замість москальської Георгіївської стрічки носити на 9 Травня нормальну, Українську!



+ рідну ВИШИВАНКУ!