О детстве (“Карі очі моєї пам’яті”):
“Був звичайний похмурий осінній вечір. Дощ нещадно поливав запилені вулиці та проспекти. Вітер підхоплював листя і пускав його в далеке плавання бурхливим потоком дощової води. Місто поволі затихало. Люди ховались у своїх затишних квартирах. Тільки поодинокі сміливці намагалися боротися з цим. З чим? З дощем, вітром, а, може, й самою осінню? Можливо, їм не хотілося, щоб скінчилося літо, а перед ним і весна, можливо, вони не хотіли змін, можливо, вони бояться старості, або тоді вони були просто щасливі і не бажали покидати той час… Але час не стоїть на місці, й я вже давно переконався, що все минає: минає життя, спливають літа, приходять і відходять люди. Лише спогади залишаються сталими. Вони у кожного свої, і, ймовірно, на них тримається світ, а спогади дитинства – це те, з чого починається наше велике плавання у бурхливому океані життя.”
“Я й досі згадую невелике селище з мальовничими краєвидами, де ми проводили найщасливіші миті нашого життя – канікули, під найласкавішим сонцем нашого дитячого літа. […] Ми лягали серед пшеничного поля і завмирали, ніби ховаючись від усього світу. Ми тоді були по-справжньому щасливі. Нас не турбували ні долари, ні гривні, нам було все одно, хто стане президентом, чи ввійде Україна в ЄС. Ми жили кожним днем від світанку до заходу […]. Ми прокидалися від духмяного аромату свіжих, щойно з печі, пиріжків і гарячого какао, а не від сучасної кави “Якобз”. […] Ми не мали жодних проблем, а якщо й мали, то за нас їх вирішували, і життя здавалося раєм”.

О любви:
“Перше кохання залишається в серці назавжди. І щоб там не казали, що все невічне на цім світі, перше кохання – виняток. Але у чому полягає щастя людини? Одні говорять, що щастя в багатстві. У певній мірі це правда, але не завжди багата людина є щасливою. Хтось сказав: “ЩАСТЯ – це КОЛИ ТЕБЕ ЛЮБЛЯТЬ І РОЗУМІЮТЬ”. Так, мабуть, саме кохання робить людину по-справжньому щасливою. Як зараз пам’ятаю свою першу зустріч із нею. Вона була незабутня! Коли я побачив її у спалахах світла і диму, вона полонила мене. Вона грала, вона захоплювала мене, її ім’я і зараз збуджує слух, вона радувала і манила, давала надію і розчаровувала. Я й досі пам’ятаю її форму, я знаю її кожну ланку. Вона має багато прихильників, але ніколи не зраджує мене. Вона грає, а всі божеволіють. Я ходжу на побачення з нею вдома й їду за нею на край світу. Я закоханий у неї. Мабуть, це й є моє перше кохання, а моя кохана – футбольна команда “Дніпро”.

О жизни:
¦ “ЩИРІСТЬ, ЛЮДЯНІСТЬ, а головне ЛЮБОВ – ось КЛЮЧІ ДО СЕРЦЯ БУДЬ-ЯКОЇ ЛЮДИНИ”.
¦ “Дружба – найголовніше щастя людини, бо щастя ніколи не ставило людину на таку висоту, де б вона не потребувала друга!”
¦ “Геніями стають люди, які у спілкуванні з іншими проявляють свою життєву неординарність, вищий щабель у порівнянні з співрозмовниками…” “…в кожного з нас є щось своє, неповторне, геніальне”.

Состояние: !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!