Зоряна пісня в зеленому колі води
Пролетіла, мов вітер і зникла в вируючій тиші
Не знала свободи, не знала обличчя біди
Пробачить тобі і з собою віч-на-віч залишить
Намалюй її очі, осоку в густому волоссі
Білі руки, зимніші за кригу вітрів на світанку
І зелений вогонь, де багаття до неба знялося
Не відпустить тебе з свого кола до самого ранку

Мавка - чарівна дівчина
Коси - зеленії трави
Схочеш - підеш за нею
В безодню...

Говорила до світу дерев золотих голосами
Сріблом квітів і трав шепотіла тобі про наснагу
Цілувала, як ніжна вода камінці оминає
І співала у місячнім сяйві, забувши про спрагу
Найскладніше дівочу красу у собі подолати
Найпростіше за співом піти, наче звір, без дороги
І радіти, відчувши весну та із нею співати
За кохання своє обивати чужії пороги...

шум большого города: тишина
cosmo: навеяло