Я не сповна розуму,
Пробігаю в своїй критичній точці...
Голова у роздумах.
Шукаю себе з ліхтарем у бочці.

Намагаюсь вірити-жити,
Кричу, всередині істерика, плАчу,
На вулицях міст слухаю вітер.
Де мій наґуаль, я тебе не бачу!

Стільки шляхів, варіантів:
Паралельних, кутом, криволінійних...
На них вдосталь бісових жартів -
Згадайте трамвай вузькоколійний.

Полум'яне серце в грудях.
Дсята, три десятих секунди, пауза.
Цикл постійний на людях,
А всередині чотири блокгауза.

Я посміхаюсь Сонцю,
Тремчу, коли торкаюсь коріння
Дощ для людей за віконцем,
Я люблю ще мокре каміння.

Ніч, дорога, ліхтар...
Літаки, потяг, траси, маршрути.
Загубився мій аватар,
Ланцюгами до стелі прикутий

Губи до артефакту,
Цілую свій хрест на шиї.
Вона вже роздала карти,
Граю в мізер, як вмію.

Свічки догорають швидко.
На їх місце приходять інші.
Іноді в кайф, іноді бридко
Іноді кращі, іноді гірші.

Я схаменусь, перестану,
Коли закінчаться всі плаї
Коли не зможу бути у прані
Коли примкну до цієї зграї.

Коли затупляться мої ікла
Коли кігті вирвуть із м’ясом
Коли світло в очах зникне,
Я піду.. а зараз живу поза часом..