Так минає моє життя
дневник заведен 27-03-2003
постоянные читатели [23]
3 CaHuTaPa, A1ien, abbath Buzoni, Anthrax, Canterbury, Girl_Dream, Paul, shyma, Silvia, SolMa, Tararoev_DL, Vasilich, Yellow Rorqual, Yoda, Библиотека, Ква-кВася, Киев, Клуб КИНОпередвижка, Клуб меломанов, Тарас, Тварь, Украина, Юльчатай
закладки:
цитатник:
дневник:
местожительство:
Киев, Украина
антиресы [5]
быдло, Россия, Террористы, великорусский шовинизм, люмпены
17-03-2009 13:17 Синдром секретаря…
В нашій компанії я дуже часто маю змогу спостерігати за «синдромом секретаря».

Проявляється це наступним чином – беруть в секретарі до одного з наших директорів таку собі дівчинку-замухришку. Перший місяць – тиха, виконавча, все робить, всім допомагає, чемна ввічлива.

Вона бачить, що її шеф займає ключову позицію в кампанії, вирішує серйозні питання, приймає ключові рішення… І вона сама починає пронизуватись цим значенням свого шефа… Починає екстраполювати значимість шефа на себе, починає думати, що вона також причетна до прийняття ключових рішень, що її вклад в це також є…

І тоді починається… Вона стає грізною і вередливою, відмовляється співпрацювати ти допомагати, починає кричати… Вона сама вже бачить себе великим керівником….

Жах!
Комментарии:
Камрад
ната цу? )))
18-03-2009 14:48
Камрад
Canterbury
меріч сек
Закрыть