Скажи мені, чи пам'ятаєш
Весну ту, раннюю весну?
Коли ми радо посміхались,
Коли вночі не знали сну.
Скажи мені, чи чуєш знову
Мій голос й дотик до щоки?
Тоді ще в небі танув голуб,
Збиваючи крильми хмарки...
А, знаєш, в тому я лиш винна.
Що не відчула і була непевна.
А ти завжди такий нестриманний,
А ти - завжди такий таємний...
І вже не можу вибачатись,
Не можу, не змогла і марно!
Не думала, що будемо прощатись,
Та доля так жорстоко невблаганна...
Не знаю я, чи зараз пам'ятаєш.
Не знаю більш чого просити...
Яка різниця вже? Тебе немає...
Й тебе зі сну ніколи не збудити...
Скажи мені, чи пам'ятаєш
Весну ту, раннюю весну?
Коли ми щиро посміхались,
Коли вночі не знали сну.
Скажи мені, чи чуєш знову
Мій голос й дотик до щоки?
Тоді ще в небі танув голуб,
Збиваючи крильми хмарки...
в пам'ять про нездійсненне минуле
март 2010