Як дві сторони медалі,
паралельні як світи,
Ми розходимось все далі:
Ми з тобою - я і ти.

В місті тепло, пахне димом,
світло тане у долонях.
Ти скажи, хіба не дивно,
що життя летить, як потяг?

Щось важливе оминули,
Пересісти треба, швидко!
Місто спить і все поснуло,
поміж нами - біла нитка.

Все попереду, все буде -
сині ранки, сірі вікна.
Зустрічатимуться люди,
щоб розстатися - навіки.

І дві сторони медалі
чимсь поєднані, на миті...
будуть з кожним днем все далі,
срібно-білой ниткою зшиті.

09 декабря 2010 года