Мабуть, то є життя, коли блаженно
затягуєш сигару на балконі.
Від сонця любо щуришся щоденно,
тримаєш зайців сонячних на скронях.

Мабуть, то є життя, коли страждаєш,
від щастя, що негаданно прийшло.
І дива з неба сизого чекаєш,
Впираючися у віконне скло.

Мабуть, то й є життя! Таке прекрасне...
Коли є поряд той, хто вірить і чекає.
Але для нас все, те що є, таке невчасне,
ми думаєм про це, коли життя згасає...

май 2010 года